Постанова

від 19.07.2016 по справі 911/5426/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа№ 911/5426/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Тивоненко Д.Р. - за дов.

від відповідача: Юхимець О.С. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2016

у справі №911/5426/15 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет»

про стягнення 229 490,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет» (далі, відповідач) про стягнення 229 490,83 грн., з яких: 116 500,00 грн. основного боргу, 105 307,90 грн. інфляційних втрат та 7 682,93 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару згідно видаткових накладних №РН-0000103 від 28.11.2013 на суму 172 500,00 грн. та №РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/5426/15 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що спірні накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим відсутні підстави вважати товар отриманим відповідачем у встановленому порядку, як відсутні і підстави для виникнення обов'язку у останнього оплатити даний товар.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/5426/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав факт передачі позивачем відповідачу товару за спірними накладними. Натомість, факт поставки позивачем відповідачу товару за спірними накладними підтверджується сукупністю усіх наявних у матеріалах справи доказів: видаткові та податкові накладні, довіреність, банківські виписки, два акти звірки взаєморозрахунків, рахунок, лист-замовлення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» у справі №911/5426/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Шевченко Е.О. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Шевченко Е.О. та Зубець Л.П.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.04.2016.

08.04.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що видаткові накладні № РН-0000103 від 28.11.2013 на суму 172 500,00 грн. та № РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн. не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять всіх необхідних реквізитів. Зокрема, з них неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції, та довіреність, на основі якої приймалися товарно-матеріальні цінності, також не зазначена і позивачем не надана. Як зазначає відповідач, в акті звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015, який підписаний сторонами, відображено заборгованість в розмірі 116 500,00 грн. Однак, відповідач зауважує, що розрахунки в сумі 103 500,00 грн. від 13.11.2013, в сумі 20000,00 грн. від 30.08.2015 та в сумі 5000,00 грн. від 23.07.2015 здійснювалися в рахунок погашення заборгованості за накладною №РН-0000097 від 21.11.2013. При цьому, кошти в сумі 128 400,00 грн. згідно акту звірки були сплачені в рахунок погашення боргу за накладною №РН-0000097, а решта суми в розмірі 100 700,00 грн. була сплачена в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 01.02.2011. Як зазначає відповідач, акт звірки є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо. Тобто, акт звірки розрахунків не може вважатися таким, що породжує зобов'язання сторін. Також, відповідач зазначив, що рахунок-фактура №СФ-0000137 від 25.09.2013, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, носить односторонній характер, виписаний тільки позивачем і не може підтверджувати факт поставки. Водночас, не слугують, на думку відповідача, доказами здійснення господарської операції і надані позивачем податкові накладні.

11.04.2016 позивачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подане клопотання про витребування у Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 за листопад 2013 - листопад 2014 року та податкових накладних ТОВ «Промет» з включенням ПДВ до складу свого податкового кредиту за видатковими накладними ТОВ «Струмінвест» у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, а також витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет» податкових накладних з включення зо складу свого податкового кредиту за видатковими накладними №РН-0000097 від 21.11.2013, №РН-0000103 від 28.11.2013, №РН-0000106 від 03.12.2013 ТОВ «Струмінвест», а також будь-яку іншу інформацію про відображення у податковому обліку ТОВ «Промет» податкових накладних ТОВ «Струмінвест».

У судовому засіданні, призначеному на 11.04.2016, судом було оголошено перерву до 25.04.2016, зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, вирішення клопотання позивача від 11.04.2016 про витребування доказів відкладено до наступного судового засідання у справі.

22.04.2016 представник позивача у поданих через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду поясненнях повідомив суд, що ним було направлено відповідачу три примірники Акту звірки взаєморозрахунків від 14.04.0216, однак, станом на 22.04.2016 відповідач не повернув позивачу підписаний акт звірки та не надав заперечення на нього, а відтак, надати підписаний сторонами акт позивач не може через відсутність у нього такого документу.

У зв'язку із звільненням з посади судді Шевченка Е.О. у відставку, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 № 09-52/1218/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» у справі №911/5426/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О. та Зубець Л.П.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2016.

25.04.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2011 по 21.04.2016, підписаного лише зі сторони відповідача.

25.04.2016 представник позивача на підтвердження доводів апеляційної скарги подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи Додатків №5 до податкової декларації з ПДВ (з розшифровкою контрагентів) позивача за листопад та грудень 2013 року та квитанції позивача про отримання вищевказаних декларацій органом доходів та зборів, які колегією суддів були долучені до матеріалів справи у судовому засіданні.

29.04.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 № 09-52/1348/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» у справі №911/5426/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О. та Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О. та Кропивна Л.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, проведення судового засідання у справі № 911/5426/15 в режимі відеоконференції доручено Господарському суду Запорізької області.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Мартюк А.І. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 № 09-52/1445/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» у справі №911/5426/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.06.2016 в режимі відеоконференції, проведення судового засідання у справі №911/5426/15 в режимі відеоконференції доручено Господарському суду Запорізької області.

У судовому засіданні, призначеному на 14.06.2016, представник позивача підтримав подане через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 11.04.2016 клопотання про витребування документів у Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет».

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» про витребування доказів задоволено, зобов'язано Макарівське відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області надати суду податкові декларації з ПДВ з додатками Д.5 (з розшифровками в розрізі контрагентів) за листопад 2013 року - листопад 2014 року ТОВ «ПРОМЕТ» (ідентифікаційний код 30473061), а також будь-яку іншу інформацію про відображення у податковому обліку ТОВ «ПРОМЕТ» податкових накладних ТОВ «СТРУМІНВЕСТ» (ідентифікаційний код 35719615), податкові накладні ТОВ «ПРОМЕТ» з включенням ПДВ до складу свого податкового кредиту за видатковими накладними ТОВ «СТРУМІНВЕСТ» у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Промет» надати суду податкові накладні з включення зо складу свого податкового кредиту за видатковими накладними №РН-0000097 від 21.11.2013, №РН-0000103 від 28.11.2013, №РН-0000106 від 03.12.2013 ТОВ «СТРУМІНВЕСТ», а також будь-яку іншу інформацію про відображення у податковому обліку ТОВ «ПРОМЕТ» податкових накладних ТОВ «СТРУМІНВЕСТ»; розгляд справи №911/5426/15 у режимі відеоконференції відкладено на 19.07.2016.

08.07.2016 від Макарівського відділення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли документи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі №911/5426/15, а саме, копії податкових декларацій з ПДВ та додатки 5 до декларації з ПДВ за листопад 2013 року - листопад 2014 року по ТОВ «Промет».

19.07.2016 відповідач на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду копії податкових накладних №4 від 03.12.2014, №3 від 03.12.2013, №15 від 28.11.2013, №3 від 13.11.2013, №7 від 21.11.2013 та копію витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №21330337.

Вищезазначені документи були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Дійсно, за загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Водночас, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2013 ТОВ «Струмінвест» було надано ТОВ «Промет» рахунок-фактуру №СФ-0000137 від 25.09.2013 (том 1, а.с. 17) із зазначенням такого товару: роз'єднувач РДЗ-1-110/1000 з приводом в кількості дві одиниці та трансформатор струму ТФЗМ 110Б4 У1 300/5 в кількості шість одиниць (далі, товар) на загальну суму 345 000,00 грн.

11.11.2013 ТОВ «Промет» звернулось до ТОВ «Струмінвест» з листом-замовленням (том 1, а.с. 18), у якому просило поставити відповідачу товар, вказаний у рахунку, на умовах відстрочення платежів. Відповідач просив поставити обладнання під оплату 30%, решту (70%) по здачі підстанції. Договірний термін здачі 29 грудня 2013 року.

Як зазначає позивач, на виконання вказаного замовлення він передав відповідачу у власність зазначений у рахунку-фактурі №СФ-0000137 від 25.09.2013 товар на загальну суму 345 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000097 від 21.11.2013 на суму 128 400,00 грн., №РН-0000103 від 28.11.2013 на суму 172500,00 грн., №РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн.

Позивач стверджує, що отриманий товар відповідач оплатив лише частково на загальну суму 228 500,00 грн., а саме - 13.11.2013 в сумі 103 500,00 грн.; 30.06.2015 в сумі 20 000,00 грн.; 30.12.2013 в сумі 100 600,00 грн.; 23.07.2015 в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (том 1, а.с. 26-27). Отже, за твердженнями позивача, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, а саме - з 30.12.2013 відповідачем прострочено 72 400,00 грн. (за видатковою накладною № РН-0000103 від 28.11.2013); з 30.12.2013 відповідачем прострочено 44 100,00 грн. (за видатковою накладною № РН-0000106 від 03.12.2013). За видатковою накладною № РН-0000097 від 21.11.2013 відповідач розрахувався повністю.

03.03.2015 позивачем була надіслана відповідачу претензія-вимога №1, що була отримана останнім 05.03.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, вказана претензія-вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за вказаний вище товар, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів зазначає, що між сторонами було укладено правочин у спрощений спосіб, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Звертаючись до суду, позивач наполягає на тому, що обов'язок відповідача оплатити спірну партію товару (згідно видаткових накладних №РН-0000103 від 28.11.2013 та №РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн.) виникає з факту прийняття товару відповідачем.

Виходячи з наведених вище приписів процесуального закону та враховуючи відсутність у даному випадку договору як єдиного документа, що визначав би права і обов'язки сторін, обов'язок доведення факту поставки товару та прийняття його відповідачем у даному випадку покладається на позивача.

Колегія суддів вважає позовні вимоги ТОВ «Струмінвест» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, із наданих позивачем до матеріалів справи на підтвердження своїх позовних вимог спірних видаткових накладних вбачається, що видаткова накладна №РН-0000103 від 28.11.2013 на суму 172 500,00 грн. підписана обома сторонами та скріплена їх печатками. Водночас, видаткова накладна №РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн. зі сторони позивача підписана та скріплена печаткою ТОВ «Струмінвест», а зі сторони відповідача міститься підпис особи без зазначення її прізвища, ініціалів та посадового становища.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що спірні видаткові накладні не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять всіх необхідних реквізитів. Зокрема, з них неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції, та довіреність, на основі якої приймалися товарно-матеріальні цінності, також не зазначена і позивачем не надана.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на зазначені норми права, видаткова накладна №РН-0000103 від 28.11.2013 на суму 172 500,00 грн., яка підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також, колегія суддів зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

Водночас, як уже зазначалося вище, видаткова накладна №РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн. зі сторони відповідача підписана особою без зазначення її прізвища, ініціалів та посадового становища та не скріплена печаткою ТОВ «Промет».

Однак, колегія суддів зазначає, що вказана видаткова накладна не є єдиним документом на підтвердження спірної поставки та має оцінюватися в сукупності з іншими документами фінансової звітності, банківськими виписками тощо, які містяться у матеріалах справи та підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015 (том 1, а.с. 23) та Акт звірки взаєморозрахунків за 01.09.2013 - 26.11.2015, згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару станом на 26.11.2015 становить 116 500,00 грн. Вказані акти містять посилання на спірні видаткові накладні та банківські виписки, якими підтверджується факт здійснення часткової оплати поставленого товару. Зазначені акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень, а підпис відповідача на вказаних актах скріплений печаткою підприємства, що у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджує існування правовідносин та виконання позивачем зобов'язань за видатковими накладними та свідчить про визнання ТОВ «Промет» факту наявності боргу перед позивачем у розмірі 116 500,00 грн.

На підтвердження позовних вимог, позивачем також надано в матеріали справи копії податкових накладних (том 1, а.с. 110-111), що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України у редакцій, чинній станом на дату спірних поставок, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7., 201.10. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 16.1.3. статті 16.1. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У матеріалах справи містяться надані Макарівським відділенням Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання вимог ухвали суду податкові декларації ТОВ «Промет» (ідентифікаційний код 30473061) з ПДВ з додатками Д.5 (з розшифровками в розрізі контрагентів) за листопад - грудень 2013 року, у яких відображений податковий кредит відповідача за спірними поставками.

Зважаючи на викладене, вищевказані податкові накладні та податкові декларації оцінюються судом як докази того, що позивачем та відповідачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на виконання замовлення відповідача від 11.11.2013 позивач передав останньому у власність зазначений у рахунку-фактурі №СФ-0000137 від 25.09.2013 товар на загальну суму 345 000,00 грн. згідно видаткових накладних №РН-0000097 від 21.11.2013 на суму 128 400,00 грн. (факт отримання товару за цією накладною відповідачем не заперечується), №РН-0000103 від 28.11.2013 на суму 172 500,00 грн., №РН-0000106 від 03.12.2013 на суму 44 100,00 грн.

Позивач стверджує, що отриманий згідно вказаних видаткових накладних товар відповідач оплатив лише частково на загальну суму 228 500,00 грн., а саме - 13.11.2013 в сумі 103 500,00 грн.; 30.06.2015 в сумі 20 000,00 грн.; 30.12.2013 в сумі 100 600,00 грн.; 23.07.2015 в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (том 1, а.с. 26-27).

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ТОВ «Промет» повністю розрахувалось за поставлений позивачем згідно видаткової накладної №РН-0000097 від 21.11.2013 товар на суму 128 400,00 грн.

Решта сплаченої відповідачем позивачу суми у розмірі 100 100,00 грн. (за вирахуванням 600,00 грн., сплачених по прих. накл. ПН -0001327, яка не є предметом спору) була врахована у рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №РН-0000103 від 28.11.2013. Доказів на спростування зазначеного відповідачем суду не надано.

Твердження відповідача з приводу того, що грошові кошти у сумі 100 100,00 грн. насправді були сплачені в рахунок погашення заборгованості по договору поставки від 01.02.2011 не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

У матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена копія договору поставки від 01.02.2011. Також, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що станом на листопад 2013 року за відповідачем рахувалась заборгованість за вказаним договором, або інших документів, що свідчили б про інші поставки товару позивачем відповідачу. Відтак, сума у розмірі 100 100,00 грн. була перерахована відповідачем саме в рахунок оплати спірної поставки за видатковою накладною №РН-0000103 від 28.11.2013.

Як уже зазначалося, статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, строки розрахунку за товар вказані в листі-замовленні відповідача від 11.11.2013, згідно з яким договірний термін здачі 29.12.2013. Встановлення зазначеного терміну виконання грошового зобов'язання не суперечить нормам статей 530 та 692 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, а саме - з 30.12.2013 відповідачем прострочено оплату 72 400,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000103 від 28.11.2013 (172 500,00 грн. - 100 100,00 грн.); з 30.12.2013 відповідачем прострочено 44 100,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000106 від 03.12.2013.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних №РН-0000103 від 28.11.2013 та № РН-0000106 від 03.12.2013 становить 116 500,00 грн. (72 400,00 грн. + 44 100,00 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання станом на день подання позовної заяви є таким, що настав.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 116 500,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 105 307,90 грн. інфляційних втрат та 7 682,93 грн. 3% річних.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 105 307,90 грн. інфляційних втрат та 7 682,93 грн. 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/5426/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/5426/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет» (08072, Київська обл., Макарівський район, село Бишів, вул. Гагаріна, буд. 39; код ЄДРПОУ 30473061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 8; код ЄДРПОУ 35719615) 116 500 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 105 307 (сто п'ять тисяч триста сім) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 7 682 (сім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 93 коп. 3% річних та 3 442 (три тисячі чотириста сорок дві) грн. 36 коп. судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет» (08072, Київська обл., Макарівський район, село Бишів, вул. Гагаріна, буд. 39; код ЄДРПОУ 30473061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмінвест» (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 8; код ЄДРПОУ 35719615) 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/5426/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх