Постанова

від 19.07.2016 по справі 917/177/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 917/177/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1334 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.04.16 у справі

за позовом Спільного Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Укренергопол", м. Кіровоград,

до ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч,

про стягнення 420 333,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянута позовна заява Спільного Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Укренергопол" про стягнення з відповідача - ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", 420 333,77 грн. заборгованості за Договором підряду на будівництво № 10/15 від 10.06.2015 року (далі за текстом - Договір, договір підряду).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 24, Гадяцький район, м. Гадяч, Полтавська область, 37300 (ідентифікаційний код 36899405) на користь Спільного Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол", вул. Островського, 2, корп. 2, Ленінський р-н, м. Кіровоград, 25006 (ідентифікаційний код 32832970) заборгованості за Договором підряду на будівництво № 10/15 від 10.06.2015 року в розмірі 420 333,77грн. боргу та витрати на сплату судового збору в розмірі 6 305,00 грн.

Стягнуто з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 24, Гадяцький район, м. Гадяч, Полтавська область, 37300 (ідентифікаційний код 36899405) в доход Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) штраф в розмірі 1700,00 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, а також скасувати рішення в частині накладення штрафу у розмірі 1700 грн.

Апелянт, в обґрунтування своєї правової позиції, з посиланням на п.3.9 договору підряду зазначає про те, що остаточний розрахунок по виконаним роботам за договором проводиться не лише на підставі ОСОБА_1 КБ-2в та Довідки КБ-3, а ще й підписанням акту звірки по всіх роботах, пов'язаних з договором.

Крім того, вказує на те, що з початком експлуатації об'єкта, в рамках гарантійного терміну, останнім на об'єкті були виявлені істотні недоліки (дефекти) в закінчених роботах та змонтованих конструкціях, які неможливо було виявити під час приймання робіт, зокрема, зазначає, що було виявлено просадку ґрунту зворотної засипки; бетонна поверхня цоколя не відповідає СНіП ІІІ-15-76, металевий плінтус встановлений до влаштування підлог.

Також зазначає, що ним було проведено аудит первинної документації за договором та виявлено розбіжності в наданому позивачем акті форми КБ-2 за серпень 2015р., які полягають у вигляді завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 32 400 грн.

На думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 917/177/16 до розгляду пов'язаної з нею справи №912/1415/16 про визнання недійсним Договору, оскільки правовою підставою позову у даній справі є договір, який оспорюється відповідачем, то розгляд справи № 912/1415/16 суттєво впливає на права та обов'язки сторін по справі №917/177/16, і, як наслідок може призвести до прийняття іншого рішення у даній справі.

Крім того, від апелянта надійшло клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи, в якому останній просить призначити у справі судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_3; на вирішення експерта поставити наступні питання:

В« 2.1 Чи відповідає якість виконаних робіт з будівництва приміщення зовнішнього обмиву автомолцистерн ТОВ В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» за адресою: Житомирська область, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92, що виконувались Спільним Українсько - польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» згідно з договором підряду на будівництво від 01.06.2015р. №10/15 проектно - технічній документації та вимогам нормативно - правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиПСНіП, стандартам, технічним умовам, тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?В»

В« 2.2. Якщо якість виконаних робіт з будівництва приміщення зовнішнього обмиву автомолцистерн ТОВ В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» за адресою: Житомирська область, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92, що виконувались Спільним Українсько - польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» згідно з договором підряду на будівництво від 01.06.2015р. №10/15 не відповідає проектно - технічній документації та вимогам нормативно - правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиПСНіП, стандартам, технічним умовам, тощо) встановити вартість будівельних робіт необхідних для приведення конструктивних елементів у відповідність до будівельних норм?В»

В« 2.3 Встановити причини виникнення виявлених недоліків (дефектів) у виконаних будівельних роботах з будівництва приміщення зовнішнього обмиву автомолцистерн ТОВ В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» за адресою: Житомирська область, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92, що виконувались Спільним Українсько - польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» згідно з договором підряду на будівництво від 01.06.2015р. №12/15В»

В« 2.4. Якщо обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, визначеним первинною звітною документацією з будівництва (актам форми КБ-2), то встановити вартість завищених обсягів робітВ» ?

Крім того, у вказаному клопотанні апелянт просить витребувати у Спільного Українсько - польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» оригінали звітної документації (акти виконаних робіт форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 тощо), договір підряду на будівництво №12/15 від 01.05.2016р. та проектно - технічну документацію з будівництва відділення приймання молока та мийки автомолцистерн ТОВ В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» за адресою: Житомирська область, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92, що виконувались відповідачем для повного та всебічного проведення судової будівельно - технічної експертизи та зупинити провадження у справі №917/174/16 на час проведення судової будівельно - технічної експертизи і надання висновку експерта за її результатами (вх.6707)

Відповідно до приписів частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника апелянта про призначення судової будівельно - технічної експертизи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки обставини, щодо встановлення яких запропоновано провести експертизу, не входять до предмету доказування по справі, у зв'язку з тим, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором підряду.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2 ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» (замовник) та Спільним Українсько - польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» (підрядник) укладено договір підряду на будівництво № 10/15, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на власний ризик в установлений цим договором строк відповідно до договірної ціни виконати роботи: будівництво приміщення зовнішнього обмиву автомолцистерн ТОВ В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» , а замовник (відповідач) прийняти і оплатити виконані належним чином роботи (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.1. Договору загальні ціна робіт є динамічною і на момент підписання договору становить приблизно 1 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 250 000,00 грн. Фактична ціна визначається після закінчення будівництва на підставі локальних кошторисів на окремі види робіт.

Сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3. Акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 складаються і підписуються підрядником і передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, і готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику протягом 3-х банківських днів після виконання робіт. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання відповідних документів.

Відповідно до п. 3.6 договору, всі платежі за виконані роботи (включаючи проміжні) замовник проводить згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, складених на підставі відомості виконаних обсягів робіт з зазначенням переліку закінчених і готових до здачі будівельно - монтажних робіт, складеного і підписаного з боку замовника представником служби замовника, що здійснює технічний нагляд за будівництвом і виконробом будівництва. Протягом 3-х робочих днів Замовник перевіряє ОСОБА_1 і підписує їх в кількості фактично виконаних обсягів робіт. Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання актів форми КБ-2в та Довідки КБ-3.

Відповідно до п.3.7 договору, замовник має право зменшувати суму оплати за виконані роботи з будівництва об'єкта на вартість робіт, виконаних з порушенням діючих норм і правил на період до усунення цих порушень. Порушення оформлюються відповідним дефектним актом.

Сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи з будівництва об'єкта проводиться замовником не пізніше 10 робочих днів після підписання замовником останніх актів форми КБ-2в та довідки КБ - 3, а також проведення сторонами та підписання акту звірки по всіх виконаних роботах пов'язаних з даних договором. Оплата здійснюється з врахуванням усіх раніше зроблених по ньому платежів (п.3.9 договору).

Сторони дійшли згоди, що строком дії цього договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно з цим договором. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.17.1-17.2 договору).

На виконання своїх зобов'язань позивач виконав передбачені в договорі роботи на загальну суму 442 163 грн.

Позивачем складено акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а саме:

акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 28.08.2015р. по приміщенню зовнішнього обмиву автомолцистерн на суму - 283 693 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2015 року від 28.08.2015р. на вказану суму;

акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року від 28.08.2015р. по приміщенню зовнішнього обмиву автомолцистерн на суму - 158 470 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2015 року від 28.08.2015р. на вказану суму;

Однак, відповідач, за виконані роботи розрахувався частково, сплативши 21 829,23 грн.

Заборгованість відповідача за виконані роботи становить 420 333,77 грн.

Зазначене вище й стало підставою для звернення позивача до господарського суду Полтавською області з позовною заявою у даній господарській справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором підряду на будівництво від 01.06.2015р. №10/15.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України , майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України , за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вже зазначалось, пунктом 3.9 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи з будівництва об'єкта проводиться замовником не пізніше 10 робочих днів після підписання замовником останніх актів форми КБ-2в та довідки КБ - 3, а також проведення сторонами та підписання акту звірки по всіх виконаних роботах пов'язаних з даних договором. Оплата здійснюється з врахуванням усіх раніше зроблених по ньому платежів.

Таким чином, з аналізу п.3.9 договору можна дійти висновку про те, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше 10 робочих днів за наявності двох обов'язкових умов: підписання замовником останніх актів форми КБ-2в та довідки КБ - 3, а також проведення сторонами та підписання акту звірки по всіх виконаних роботах пов'язаних з даних договором.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, звірка по всіх виконаних роботах пов'язаних з даних договором між сторонами не проводилась, акти звірки не підписувались.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що за умовами Договору кінцевий розрахунок за виконані роботи повинен здійснюватися на підставі актів форми КБ-2в та довідки КБ - 3, а також проведення сторонами та підписання акту звірки по виконаних роботах, а за відсутності підписаного між сторонами акту звірки по виконаних роботах, у відповідача не виникає обов'язку щодо оплати робіт.

Крім того, п.14.6 договору сторони передбачили, що підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного терміну.

Пунктами 14.9 та 14.10 договору визначено, що підрядник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінчених роботах з будівництва об'єкта і змонтованих конструкціях протягом гарантійних термінів.

Підрядник зобов'язаний усунути виявлені недоліки (дефекти).

Гарантійний термін експлуатації об'єкту будівництва визначається діючими ДБН і законодавством України.

Також, відповідно до п.14.4 договору, у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах з будівництва об'єкта недоліків (дефектів), замовник протягом 10 днів після їх виявлення повідомить про це підрядника і запросить його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник не забезпечить виконання цієї вимоги чи буде порушувати строки його виконання, замовник має право прийняти рішення, попередньо повідомивши про нього підрядника, про усунення недоліків (дефектів) власними силами або із залученням третіх осіб з відшкодуванням витрат і отриманих збитків за рахунок підрядника.

Приписами частин 1 та 2 статті 884 Цивільного кодексу України унормовано, що підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Частиною 4 статті 884 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

Як зазначає апелянт, з початком експлуатації об'єкта, в рамках гарантійного терміну, останнім на об'єкті були виявлені істотні недоліки (дефекти) в закінчених роботах та змонтованих конструкціях, які неможливо було виявити під час приймання робіт, зокрема, зазначає, що було виявлено просадку ґрунту зворотної засипки, бетонна поверхня цоколя не відповідає сніп ІІІ -15-76, металевий плінтус встановлений до влаштування підлог.

Як вбачається з матеріалів справи14.03.2016, відповідачем, на виконання приписів частини 4 статті 884 Цивільного кодексу України та п.14.4 договору, в межах визначеного строку, було повідомлено позивача про виявлення в закінчених роботах недоліків шляхом надіслання телеграми та виклику цінним листом з описом вкладення з проханням направити уповноваженого представника для складання акту про виявлені недоліки.

Як зазначає апелянт в апеляційній скарзі, на вказаний виклик з'явились представники позивача, які разом з представниками відповідача оглянули збудовані об'єкти, але від участі у створенні комісії, складанні та підписанні актів відмовились.

01.04.2016 року відповідачем повторно повідомлено позивача про необхідність прибуття повноважних представників для узгодження виявлених невідповідностей та складання актів про виявлені недоліки.

На зазначений виклик прибули представники позивача, які оглянули збудовані об'єкти, від підписання актів про виявлені недоліки відмовились.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено факт належного повідомлення позивача відповідачем про істотні недоліки (дефекти) в закінчених роботах та змонтованих конструкціях.

Окрім того, у пункті 3.3 договору сторони дійшли згоди, що замовник має право затримати оплату виконаних робіт аж до повного усунення підрядником невідповідностей зауважень у визначений замовником термін.

Крім того, Вищий господарський суд України в п.6 Оглядового листа від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом)» зазначив про те, що за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено те, що замовником одразу заявлено підряднику про виявлені недоліки (дефекти), замовник не втратив права у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки.

Також, відповідно до п. 106 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. № 668 , встановлено, що підрядник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінчених роботах (об'єкті будівництва) і змонтованих конструкціях протягом гарантійних строків, якщо він не доведе, що недоліки виникли внаслідок неправильної експлуатації або неправильності інструкцій щодо експлуатації змонтованих конструкцій та/або об'єкта будівництва, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами чи неналежного ремонту змонтованих конструкцій, об'єкта будівництва, проведеного самим замовником або залученими ним третіми особами.

В силу зазначеної норми обов'язок доведення фактів неправильної експлуатації об'єкту чи неналежного його ремонту покладений безпосередньо на підрядника.

Однак, доказів неправильної експлуатації об'єкту чи неналежного його ремонту з боку відповідача позивачем до суду не надано.

Отже, з огляду на те, що кінцевий розрахунок за виконані роботи за Договором підряду здійснюється на підставі актів форми КБ-2в та довідки КБ - 3 та проведення сторонами та підписання акту звірки по виконаних роботах, якого підписаного не було, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором є передчасними та такими, що не підлягають до задоволенню.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про те, що строк оплати за виконані роботи є таким, що настав не приймаються колегією суддів, у зв'язку з тим, що є необґрунтованим та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі наголошує на тому, що місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №917/177/16 до розгляду пов'язаної справи №912/1415/16, яка розглядається господарським судом Кіровоградської області.

При цьому, клопотання про зупинення провадження у справі №917/177/16 до розгляду пов'язаної справи №912/91415/16 заявлено відповідачем і в суді апеляційної інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року (з наступними змінами) № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України ).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розгляд господарським судом Кіровоградської області справи № 912/1415/16 не є перешкодою для встановлення, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, істотних обставин у справі №917/177/16, у тому числі і щодо відповідності договору підряду № 10/15 на будівництво від 01.06.2015 року вимоги вимогам чинного законодавства.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 30.06.2016р. у справі №917/175/16.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.).

Розглянувши доводи апеляційної скарги щодо неправомірного, на думку апелянта, накладення на останнього судом першої інстанції штрафу у розмірі 1700 грн. в порядку пункту 5 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України за невиконання вимог, покладених судом на сторону (ухвала суду від 09.02.2016 року), колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою про порушення провадження від 09.02.2016 року відповідачу вказано подати до суду документально обґрунтований відзив на позовну заяву; в разі незгоди із заявленими вимогами представити контррозрахунок ціни позову згідно чинного законодавства України; в разі оплати по договору подати відповідні докази (копії платіжних доручень, квитанцій, виписок з банківських рахунків тощо);бухгалтерські проводки по рахунках, податкові декларації, звіти перед контролюючими органами тощо) відповідно до положень статей 8 - 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями), надати докази вжиття заходів по самостійному врегулюванню предмету спору; представити інші докази в порядку ст.ст. 32-34, ст. 36 ГПК України, що стосуються предмету спору, а також докази в порядку ст. 614 ЦК України.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що оскільки його правова позиція полягала в тому, що спірний договір є недійсний, ним подано відповідний позов до господарського суду Кіровоградської області, тому він не подав до суду заперечення на позов та контрозрахунок до вирішення справи № 912/1415/16 про визнання недійсним договору. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що документи, які витребовувалися судом не зазначені судом як докази у справі.

Колегія суддів із вищевикладеними висновками апелянта погоджується та вважає, що в матеріалах справи відсутні докази свідомого ухилення відповідача від виконання обов'язку, покладеного на нього судом, що направлені на зловживання своїми процесуальними правами.

При цьому, слід зазначити, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком сторони у справі.

За викладеного, підстави для накладення на відповідача штрафу в порядку пункту 5 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а рішення в цій частині прийнято з порушенням норм процесуального права.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду вищевказаним критеріям не відповідає, оскільки господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому це рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в позові повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Спільне Українсько - польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» , м. Кіровоград.

Керуючись ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п.1,3 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Спільного Українсько - польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«УкренергополВ» , м. Кіровоград (вул. Островського, 2, корп.2, Ленінський район, м. Кіровоград, 25006, код ЄДРПОУ 32832970, р/р 26006056240980 в філії АТ «Банк «фінанси та Кредит», МФО 331564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Овруцький молочноконсервний комбінатВ» , м. Гадяч, Полтавська область (вул. Героїв Майдану, 82, офіс 24, Гадяцький район, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 36899405, р/р 26008266131800 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 6935,51 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.07.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.