Рішення

від 20.07.2016 по справі 910/10631/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/10631/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» стягнення заборгованості у розмірі 23 876 грн. 93 коп. Представники:

від Позивача: Власюк І.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 23 876 грн. 93 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 30.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» (Замовник) було укладено Договір на поставку та монтаж поліуретанового покриття №957, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний за свій рахунок та власними силами поставити та змонтувати спортивний багатофункціональний майданчик загальною площею 294 кв.м. на території об'єкта будівництва: Офісно - житлового комплексу з підземно - наземним паркінгом по вул. С. Струтинського, 2 у Печерському районі м. Києва, а Замовник прийняти та оплатити поставлений та змонтований майданчик. 18.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого Первісний боржник переводить на Нового боржника борг за Договором підряду, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання за Договором підряду в сумі боргу. Як зазначає Позивач, Відповідач всупереч умовам Договору неналежним чином виконав свої зобов'язання внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19 141 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» становить 19 141 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» пеню у розмірі 3 527 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 251 грн. 71 коп., інфляційні у розмірі 957 грн. 04 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10631/16, судове засідання призначено на 22.06.2016 року.

22.06.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.06.2016 року.

22.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.06.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 19 141,00 грн. за Договором №957 від 30.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року відкладено розгляд справи на 06.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

06.07.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи на 20.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 20 липня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року у справі № 910/10631/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» є 02105, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗ'ЄДНАННЯ, будинок 4.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/10631/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

30.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» (Замовник) було укладено Договір на поставку та монтаж поліуретанового покриття №957, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний за свій рахунок та власними силами поставити та змонтувати спортивний багатофункціональний майданчик загальною площею 294 кв.м. на території об'єкта будівництва: Офісно - житлового комплексу з підземно - наземним паркінгом по вул. С. Струтинського, 2 у Печерському районі м. Києва, а Замовник прийняти та оплатити поставлений та змонтований майданчик.

18.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого Первісний боржник переводить на Нового боржника борг за Договором підряду, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання за Договором підряду в сумі боргу.

Відповідно до п.1.31 Договору Новий боржник зобов'язаний сплатити борг Кредитору в строк до 31 грудня 2015 року.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання договору з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п.5.1 Договору про переведення боргу)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору неналежним чином виконав свої зобов'язання внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19 141 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» становить 19 141 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» пеню у розмірі 3 527 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 251 грн. 71 коп., інфляційні у розмірі 957 грн. 04 коп.

04.04.2016 року Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія №04/04 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 19 141 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.04.2016 р., фіскальним чеком від 05.04.2016 р., проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про переведення боргу від 18.08.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого Первісний боржник переводить на Нового боржника борг за Договором підряду, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання за Договором підряду в сумі боргу.

Відповідно до п.1.31 Договору Новий боржник зобов'язаний сплатити борг Кредитору в строк до 31 грудня 2015 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» за Договором про переведення боргу від 18.08.2014 року становить 19 141 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» заборгованості за Договором про переведення боргу від 18.08.2014 року становить 19 141 грн. 00 коп. у строк до 31.12.2015 року.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату заборгованості в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 19 141 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2016 р. по 08.06.2016 р. у розмірі 251 грн. 71 коп. та інфляційні в розмірі 957 грн. 04 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за Договором про переведення боргу від 18.08.2014 року за загальний період прострочки з 01.01.2016 р. по 08.06.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 251 грн. 03 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.01.2016 року по 08.06.2016 року. Крім того, Суд зазначає, що Позивачем невірно визначний початок періоду прострочки Відповідача, оскільки якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року)., проте Суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 957 грн. 04 коп. за загальний період прострочки з 01.01.2016 р. по 08.06.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 01.01.2016 р. по 08.06.2016 р. у розмірі 3 527 грн. 18 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов»язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок її застосування.

Проте, Судом встановлено, що Договір про переведення боргу від 18.08.2014 року, що визначений Позивачем в якості підстави позову, не містить умов про визначення випадку, розміру та порядку застосування пені за порушення договірного грошового зобов'язання Відповідача, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочення з 01.01.2016 р. по 08.06.2016 р. у розмірі 3 527 грн. 18 коп. не підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19 141 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 251 грн. 03 коп. та інфляційні у розмірі 957 грн. 04 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКСГРУП ЛІМІТЕД» 02105, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗ'ЄДНАННЯ, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 36657052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (04210, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 21/38, ЛІТЕРА А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37095763) заборгованість у розмірі 19 141 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок одна) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 03 (три) коп., інфляційні у розмірі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 04 (чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 40 (сорок) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин