Рішення

від 21.07.2016 по справі 193/1064/16-ц

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН193/1064/16-ц

Провадження №2/193/291/16

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

21 липня 2016 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Шумської О .В.

при секретарі Палій Л. Г.

за участі позивача ОСОБА_1 М

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача за довіреністю -ОСОБА_2, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа: Софіївське районне управління юстиції в Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2016 року суду звернувся представник позивача з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2015 року № 38447169 був зареєстрований договір оренди земельної ділянки б/н від 12.12.2014 року ,який нібито було укладено між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3.

ОСОБА_4, був батьком ОСОБА_1 .

27 жовтня 2011 року, ОСОБА_4, помер .Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП № 052249 від 26 березня 2004 року, при житті ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 7,6804 га, кадастровий номер якої 12:252:833:00:02:042:0002, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35403863 від 25.03.2015р., підтверджується, що ОСОБА_1, є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 1225283300:02:042:0002, загальна площа 7,6804 га, розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Підставою виникнення права власності, є свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 579, виданий 19.07.2012, видавник: Державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер: ДП - 052249. виданий 26.03.2004 року , виданий Софіївським районним відділом земельних ресурсів. Таким чином ОСОБА_1, є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 1225283300:02:042:0002, загальна площа 7,6804 га. яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області з 19.07.2012р. Отже, ОСОБА_4, який помер 27 жовтня 2011 року, не міг укласти договір оренди земельної ділянки б/н від 12.12.2014 з фізичною особою - підприємцеві. ОСОБА_3 . Просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (загальною площею - 7,6804 га.) б/н від 12.12.2014р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18510136 від 03.01.2015р. та застосувати наслідки недійсності договору.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали просять суд задовольнити.

Представник відповідача належним чином повідомлений про час ,місце та дату розгляду справи у судове засідання не з'явився, надав заяву про відкладення справи на іншу дату ,у зв'язку з погіршенням здоров'я.

Представник третьої особи - Відділу державної реєстрації Софіївської районної державної адміністрації, у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Ухвалою від 04 липня 2016 року явку відповідача було визнано обов'язковою, однак у судове засідання все одно відповідач не з'явився.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи ,суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 був власником земельної ділянки загальною площею 7,6804 га, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області ,цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 052249 від 26.03.2004 року (а.с. 6).

27 жовтня 2011 року ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 427460 від 04.11.2011 року (а.с. 7).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.07.2012 року ОСОБА_1 отримала земельну ділянку площею 7, 6804 га кадастровий номер 1225283300:02:042:0002, розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер якого 38447169 від 03.06.2015 року виданий Реєстраційною службою Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області зареєстрований договір оренди земельної ділянки б/н від 12.12.2014 року укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Строк дії договору 5 років (а.с. 9).

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно, ч.1 ст. 15 Цивільного кодекс України, кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами, ч.1-2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільних прав, є визнання правочину недійсним.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 30 ЦК України , цивільну дієздатність має фізична особа , яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно із ст. 25 ч. 4 ЦК України правоздатність фізичної особи припиняється в день її смерті. Цивільне законодавство пов'язує припинення правоздатності саме з біологічною смертю.

На час укладання договору оренди земельної ділянки б/н від 12.12.2014 року власник земельної ділянки вже втратив цивільну правоздатність, у зв'язку зі смертю, яка настала 27 жовтня 2011 року, тому ніяким чином він не міг укласти договір оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_3 строком на 5 років. Дана обставина у судовому засіданні доведена на підтверджена позивачем та її представником.

На час укладання спірного договору оренди земельної ділянки б/н від 12.12.2014 року ,позивач вже була власницею вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину, від 19.07.2012 року. ОСОБА_1 не укладала з відповідачем будь-яких договорів оренди земельної ділянки.

Оскільки права позивача порушені, то вони підлягають захисту.

За змістом статей 13 та 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 рокунадання землі в користування здійснюється за волевиявленням власника і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ч. 1 ст. 319 даного Кодексу власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд і згідно ч. 2 вказаної статті має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 209,212,213,214,215,218, 223-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, представник позивача за довіреністю -ОСОБА_2, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа: Софіївське районне управління юстиції в Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (загальною площею - 7,6804 га.) б/н від 12.12.2014р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18510136 від 03.01.2015 року.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_3), судовий збір у розмірі - 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Шумська