Рішення

від 20.07.2016 по справі 392/807/16-ц

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/807/16-ц

Провадження № 2/392/596/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 липня 2016 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОВ «Авангард» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки без номеру та без дати, укладений між ним та ТОВ «СТОВ «Авангард».

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що Договір оренди земельної ділянки без номеру та без дати він не підписував, підпис від його імені зроблений іншою особою, жодних дій спрямованих на укладання такого договору він не вчиняв, хоча є власником земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного Договору оренди, а тому змушений звернутися до суду з позовом, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В чергове судове засідання призначене на 20 липня 2016 року о 14 год. 45 хв. особи, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду, не з»явилися.

Представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій вона зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Повідомлений належним чином відповідач - ТОВ «СТОВ «Авангард» (у відповідності до ст.ст. 74 - 76 ЦПК України), в судове засідання свого представника не направив та не повідомив про причини своєї неявки, належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі є обов'язковим (ст. 158 ЦПК України), у разі неповідомлення суду про причини неявки у судове засідання вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 2 ст. 77 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України), а згідно за ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов'язком суду), тому, на думку суду, неявка відповідача в судове засідання та неповідомлення ним про причини своєї неявки свідчить проте, що відповідач розпорядився своїми процесуальними правами шляхом не брати участь у судовому засіданні та не користуватися наданими йому процесуальними правами (передбаченими ст.ст. 11, 27, 31, 60, 128, 131, 158, 168 ЦПК України).

Згідно ст. 224 ЦПК України суд, зі згоди позивача, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,00 га., що розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серії І-КР № 012087 від 23 лютого 2001 року (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору оренди земельної ділянки без номеру та дати укладеного між ОСОБА_1 «Орендодавцем» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОВ «Аванград» в особі директора ОСОБА_2, «Орендодавець» передав, а «Орендар» прийняв у користування земельну ділянку, сільськогосподарського призначення № 221, згідно кадастрового плану (план-схеми), загальною площею 5,00 га, кадастровий номер: 3523181600:02:001:0221, строком на 10 років, (а.с. 20-24).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що за номером запису про інше речове право: 10466828 було проведено 18 липня 2015 року державну реєстрацію Договору оренди землі без номеру від 17 липня 2015 року, укладеного між ТОВ «СТОВ Авангард», орендарем, та ОСОБА_1, орендодавцем, строк дії якого до 18 липня 2025 року (а.с. 25).

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3 ст. 60 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

При розгляді справи суд приймає до уваги Висновок експерта № 68 від 12 квітня 2016 року проведеного Кіровоградським Науково-дослідним екпертно-криміналістичним центром МВС України проведенного у межах кримінального провадження внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120190000538 з якого вбачається, що в графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки без номеру та дати, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СТОВ Авангард», в особі ОСОБА_2 та в графі «Передав» в акту приймання-передачі об»єкта оренди без номеру та дати виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 8-19).

Доказів, які б ставили під сумнів зазначений вище висновок експерта відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язку (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

У п.п. 2, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 визначено судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов»язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то встановлена судом обставина, що оскільки ОСОБА_1 не підписував оспорюваний Договір, а мало місце підписання договору особою, яка не має на це повноважень, тому це свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладання Договору оренди земельною ділянки без номеру та дати строком на 10 років та невідповідність його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст.ст. 57 - 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв»язку, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду судом встановлено, що оспорюваний Договір оренди земельної ділянки є правочином, який має дефект волі і волевиявлення його учасника - орендодавця, порушує суб»єктивні права власника земельної ділянки (право власності, право свободи договору), а тому порушене право підлягає захисту у спосіб вказаний у передбачений законом, ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Встановлені судом обставини спростовують презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України, в свою чергу відповідачем з урахуванням роз»яснення судом принципу змагальності цивільного судочинства і обов»язку надання доказів, передбачених ст.ст. 11, 60 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які б спростовували докази надані позивачем, у зв»язку із чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд виходить з наступного.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн., у зв»язку із чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 551,20 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218, 222-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки без номерута дати укладений між ОСОБА_1 - «Орендодавець», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОВ «Аванград» - «Орендар», в особі директора ОСОБА_2, з другої сторони, предметом договору якого є оренда земельної ділянки, загальною площею 5,00 га, кадастровий номер: 3523181600:02:001:0221, державна реєстрація якого проведена Реєстраційною службою Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області 18 липня 2015 року, номер запису про інше речове право: 10466828.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОВ «Авангард» (код ЄДРПОУ: 39782497) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551,20 грн. (п»ятсот п»ятдесят одна гривня 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти) днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Д.М. Кратко