Рішення

від 22.07.2016 по справі 511/1313/16-ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1313/16-ц

Номер провадження: 2/511/631/16

22 липня 2016 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Іванова О. В.,

ссекретаря ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, співвідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності по праву спадкування за законом на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в якій просить визнати за ним право власності по праву спадкування за законом на земельну ділянку площею 6,92 га, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ОД №040294, виданого 28.01.2004 року Кошарською сільською радою на підставі рішення 6 сесії ХХІV скликання Кошарської сільської ради від 23 квітня 2003 року №51, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №113, кадастровий номер 5123983200:01:001:0065, яка належала померлій 08.10.2012 року ОСОБА_5.

В подальшому позовні вимоги були уточнені, представник позивача ОСОБА_6 просив суд залучити у якості співвідповідачів рідних синів позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які також являються спадкоємцями першої черги.

Ухвалою суду від 14.07.2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залучені у якості співвідповідачів, які до суду не прибули, позовні вимоги визнали у повному обсязі, просили розглянути справу без їх участі, про що надали відповідні заяви до суду (а.с.14, 26, 30).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі до дня смерті ОСОБА_5 та постійно проживали в Автономній Республіці Крим. Після смерті ОСОБА_5 він вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після чого була заведена спадкова справа 03/2013. Діти спадкодавця від спадщини відмовилися, написавши заяви нотаріусу. В подальшому у звязку з політичною обстановкою в Україні йому нотаріусом усно було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину на вказану земельну ділянку, оскільки існує особливий правовий режим в республіці Крим. До складу спадкового майна померлої входить земельна ділянка, яка розташована на території Кошарської сільської ради та яка належала померлій на підставі державного акту. На даний час позивач зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. та вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, окрім цього звернувся в установлений строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. З урахуванням вищенаведеного представник вказував, що земельна ділянка площею 6,92 га, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ОД №040294, виданого 28.01.2004 року Кошарською сільською радою на підставі рішення 6 сесії ХХІV скликання Кошарської сільської ради від 23 квітня 2003 року №51, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №113, кадастровий номер 5123983200:01:001:0065, належить позивачу на праві власності з моменту відкриття спадщини. Позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. В подальшому просив судові засідання проводити у його відсутність.

Кошарська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про час та місце слухання по справі була сповіщена належним чином рекомендованим листом, до суду надійшла суду заява в якій позовні вимоги ОСОБА_2 визнали, просили слухати справу без участі їх представника.(а.с.21;22).

В судове засідання співвідповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не з'явилися, надавши заяву про підтримання позовних вимог та з проханням справу розглянути у їх відсутність.

Суд розглядає справу в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи думку співвідповідачів, дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 листопада 1991 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 обрала прізвище чоловіка «Мунтян», що підтверджується копією запису акту про укладення шлюбу №11 від 16.11.1991 року. (а.с.8).

Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народилися діти: сини ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_3.(а.с.28 спадкової справи).

ОСОБА_5 народилася 30.07.1974 року в с. Козакове Великомихайлівського району Одеської області, була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.10.1992 року по 19.02.2003 рік, а з 25.02.2003 року отримала реєстрацію в АДРЕСА_1 АР Крим, що підтверджується копією паспорта КК 356634 виданого 05.07.1999року.(а.с.10).

08 жовтня 2012 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Вілінської сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим від 08.10.2012 року, на підставі актового запису № 81 ( а.с.9).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 6,92 га, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При житті ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка площею 6,92га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кошарської сільської ради, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на землю Серії ОД № 040294, виданого на підстав рішення 6 сесії XXIV скликання Кошарської сільської ради від 23 квітня 2003 року №51, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №113. ( а.с.12-13).

Відповідно до ОСОБА_8 про перенесення в натуру меж земельної ділянки, передачу на зберігання межових знаків та перенесення на місцевість межи зони обмеження від 10.10.2003 року на підставі рішення VI сесії XXIV скликання Кошарської сільської ради від 23.04.2003 року №51 «Про передачу земельних часток(паїв) в натурі із земель колективної власності колишнього КСП «Комуніст» проведено встановлення меж земельної ділянки власниці сертифіката серії ОД №0226774 громадянці ОСОБА_5Г.(а.с.14-19).

Відомості про будь-які обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.(а.с.20-21).

Відповідно листа відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі за № 34/1522-01/1614/16 від 03.06.2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5123983200:01:001:0065 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Світанок» Роздільнянського району Одеської області з урахуванням індексації станом на 01.01.2016 р., становить 209116,57грн.(а.с.23).

У квітні 2016 року позивач звернувся до нотаріуса ОСОБА_9 у м. Бахчисарай Республіки Крим, із заявою про отримання спадщини після смерті своєї дружини, однак, отримав відмову з посиланням на політичну ситуацію, яка існує в Україні з 2014 року відносно АР Крим.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса воформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Дана правова позиція підтримана Верховним судом України, зокрема, в ухвалі від 15.09.2010 року у справі № 6-1391св10 та в ухвалі від 18.08.2010 року у справі № 6-25009св10.

Таким чином, єдиним способом захисту ОСОБА_2 свого права на спадщину, є звернення до суду із позовом про визнання права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_5

При житті ОСОБА_5 не залишила заповіту, тому має місце спадкування за законом.

Ст. 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови "Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Діти спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_4 від спадщини відмовилися, надавши відповідні заяви до нотаріуса (а.с. 10, 11 спадкової справи).

Листом нотаріуса ОСОБА_8 за № 587 від 08.07.2016р. підтверджено, що до кола спадкоємців померлої належать тільки її муж - ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_4

Таким чином, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є її чоловік - позивач ОСОБА_2

Спадкуванням, згідно ст.1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно до п.2 ч. 6 ст. 126 Земельного кодексу України на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень,роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Статтею 202 Земельного кодексу України встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 року «Про затвердження порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку» територіальний орган Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї. Власник земельної ділянки подає для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку : а) державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; б) цивільно - правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Сазе оГ НогпзЬу V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України».

Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.

При цьому, враховується, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ ст. 1 Першого протоколу до конвенції містить три чітких норми: перша, викладена в першому реченні п. 1, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга, що міститься в другому реченні п. 1, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя, викладена в п. 2, визнає право держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Ці норми не є окремими, вони пов`язані між собою. Друга та третя стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном. Отже, їх слід тлумачити у світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (див., наприклад, рішення у справах «Ян та інші проти Німеччини» та Холдинг «Совтрансавто» проти України». У своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (див. рішення у справах «ОСОБА_10 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст. 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі «Прессос компанія ...» та інші проти Бельгії»). Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обовязково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на «мирне володіння майном» у розумінні першого речення ст. 1 Першого протоколу (див. рішення у справі «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія»).

Стосовно повноважень власника та носіїв обовязків слід зазначити, що широке формулювання ст. 1 Протоколу № 1 дає змогу зробити висновок проте, що: власник володіє всією повнотою влади стосовно власного майна, може робити будь-які дії, які не заборонені законом і не порушують права третіх осіб; право власності є абсолютним, отже власнику протистоять будь-які треті особи (враховуючи державу), які в свою чергу повинні утримуватися від дій, що порушують права власника. Ця норма закріплює право власника на безперешкодне користування своїм майном. У такому контексті порушенням права власності особи буде вважатися і факт ненадання можливості користуватися своїм майном.

Відповідно ж до ст. 1 Протоколу № 1 держава зобов`язана належним чином організовувати суспільні відносини власності, щоб суб`єктивне право власності було ефективним, стосовно методів та заходів того, як це зробити, держава володіє певним розсудом і значними повноваженнями, водночас правове регулювання повинно підкорятися базовим міжнародним стандартам, які сформульовані Європейським судом з прав людини і ці стандарти складаються із трьох основоположних принципів права: верховенства права, балансу публічних і приватних інтересів, судового контролю.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 03/2013, відкритої 15.01.2013 року закінченої 24.03.2014 року, приватним нотаріусом ОСОБА_9 Бахчисарайського районного нотаріального округу, позивач в порядку ст. 1270 ЦПК України своєчасно в 6-ти місячний строк, тобто 15.01.2013 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом було визначене коло спадкоємців: чоловік спадкодавця ОСОБА_2, діти ОСОБА_4, ОСОБА_4, які подали заяви про відмову від прийняття спадщини щодо майна після померлої 08.10.2012 року їх матері ОСОБА_5

В зв'язку з чим, суд вважає, що за ОСОБА_2 належить визнати право власності по праву спадкування за законом на земельну ділянку площею 6,92 га, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ОД №040294, виданого 28.01.2004 року Кошарською сільською радою на підставі рішення 6 сесії ХХІV скликання Кошарської сільської ради від 23 квітня 2003 року №51, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №113, кадастровий номер 5123983200:01:001:0065, яка належала ОСОБА_5, померлій 08.10.2012 року.

На підставі ст. ст. 1218 , 1223 , 1225 , 1268-1270 , 328 , 392 ЦК України , керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 209 , 212 , 214-215 , 218 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Кошарської сільської ради, співвідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності по праву спадкування за законом на спадкове майно, задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1) право власності по праву спадкування за законом на земельну ділянку площею 6,92 га, що розташована на території Кошарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ОД №040294, виданого 28.01.2004 року Кошарською сільською радою на підставі рішення 6 сесії ХХІV скликання Кошарської сільської ради від 23 квітня 2003 року №51, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №113, кадастровий номер 5123983200:01:001:0065, яка належала померлій 08.10.2012 року ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 26.07.2016 року.

Суддя О. В. Іванова