Рішення

від 26.07.2016 по справі 511/1471/16-ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1471/16-ц

Номер провадження: 2/511/684/16

26 липня 2016 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

при секретарі - Жураковській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за законом, -

В с т а н о в и в :

24.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з зазначеним позовом до Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, згідно якого просить суд визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 6,74 га, кадастровий номер 5123986400:01:003:0064, що розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позов мотивований тим, що вказана земельна ділянка належала його батьку ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №044009, виданого Яковлівською сільською радою Роздільянського району Одеської області 01.06.2004р. 30.07.2007 року батько помер, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Великомихайлівською РДНК 27.12.2010 року за реєстровим №2-3205, право власності на земельну ділянку перейшло до матері позивача ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3 не зареєструвала об'єкт нерухомості у Поземельній книзі, як було передбачено Земельним кодексом України, Порядком здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року за №439. У зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендував звернутись до суду за визнанням своїх прав на вказану земельну ділянку.

Сторони у судове засідання не з'явились, на підставі наданих до суду заяв, позивач ОСОБА_1 - про підтримання позову, представник Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області - про визнання позову у повному обсязі та з проханням справу розглянути у їх відсутність та ухвалити рішення по справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, оглянувши копію спадкової справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 липня 2007 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №098013, виданим 01.08.2007 року Яковлівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, актовий запис №20 (а.с.23).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,74 га, кадастровий номер 5123986400:01:003:0064, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, і належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №044009, виданого Яковлівською сільською радою Роздільянського району Одеської області 01.06.2004р. (а.с.8).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Великомихайлівською РДНК 27.12.2010 року за реєстровим №2-3205, право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3, про що на державному акті нотаріусом зроблено відмітку (а.с.9).

25 січня 2014 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №364046, виданим 28.01.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №70 (а.с.24).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Спадкуванням, згідно ст.1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 не склала заповіт, тому має місце спадкування за законом.

Спадкоємцем першої черги відповідно до положень ст..1261 ЦК України є діти спадкодавця, чоловік (дружина), який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги за законом є син померлої - позивач по справі ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно вимог ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. На підставі ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, шляхом подання заяви про відмову від прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, своєчасно звернувся до Роздільнянської районної державної нотаріальної контори Головного управління юстиції в Одеській області з заявою про прийняття спадщини від 18.07.2014 року №350, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_3 не зареєструвала об'єкт нерухомості у Поземельній книзі, як того вимагало діюче на той час законодавство.

Право ОСОБА_1 на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді ніким не оспорюється.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах без зміни її цільового призначення.

ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого 30.07.2007 року чоловіка ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки площею 6,74 га, що розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І ОД №044009, виданого Яковлівською сільською радою Роздільянського району Одеської області 01.06.2004 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №228. Державний акт на право приватної власності на землю за життя ОСОБА_3 отримати не встигла.

З огляду на положення ст..79-1, 125,126 ЗК України, Закону України від 01.07.2004р. №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дійсно право приватної власності на земельну ділянку у особи виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Разом із тим слід звернути увагу на таке.

Приватну форму власності на землю було запроваджено в Україні ще з 30.01.1992р. з прийняттям Закону України №2073-ХІ «Про форми власності на землю», а 13.03.1992р. Верховна Рада України прийняла Постанову №2201-ХІІ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею». З того часу і фактично до 02.05.2009р. документом, який посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття цього права, був державний акт на право власності. Хоч форма державного акта неодноразово змінювалась, юридична сила посвідченого ним права зберігається й дотепер незалежно від дати видачі акта.

Прийнятий 05.03.2009р. Закон №1066-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» дещо спростив процедуру підтвердження права власності фізичної особи на земельну ділянку, але таке спрощення стосувалось лише тієї ділянки, що була набута у власність за цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки та в порядку спадкування.

Так, ст.126 ЗК України було викладено в новій редакції , згідно якої право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом або цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди або свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Таким чином, а також з огляду на приписи ст.ст.81,116,118,122,125,126 ЗК України, ст..ст.1,4,4-1,5,15,18 Закону України №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням положень Порядку державно реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 і державний акт на право власності на земельну ділянку, і свідоцтво про право власності на земельну ділянку є такими документами, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності.

Більш того, спеціальний закон - Закон України №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. у ст.2 визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав а нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Необхідно розрізняти такі поняття як «підстава» і «момент» виникнення права власності на землю та враховувати, що вжита у ст..125 ЗК України конструкція «право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав» означає, що до моменту офіційного визнання і підтвердження державою цього права (шляхом проведення реєстрації) власник не може здійснювати в повному обсязі увесь комплекс правомочностей власника земельної ділянки - володіти, користуватись та розпоряджатися земельною ділянкою. Здійснюючи державну реєстрацію права, компетентний державний орган фактично перевіряє наявність передбачених законом підстав для виникнення права власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відтак, земельна ділянка належала на праві власності померлій 25 січня 2014 року ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 27.12.2010 року державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №2-3205 (а.с.9) і входить до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті.

Таким чином, судом досліджено достатньо доказів для задоволення позову ОСОБА_1

На час розгляду справи в суді право власності на землю ніким не оспорюється.

Оскільки єдиним спадкоємцем померлої є її син, позивач ОСОБА_1, і на теперішній час у нього не має іншого шляху захисту його права на спадщину, ніж звернення до суду з вказаним позовом, суд вважає за можливе його позовну заяву задовольнити і визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 25 січня 2014 року.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн., ціна позову становить 168601,68 грн., в порядку ст.88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1134,82 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.1217,1218,1222, 1223,1225,1262,1268,1269,1296,1297 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 25 січня 2014 р., на земельну ділянку з кадастровим номером 5123986400:01:003:0064, площею 6,74 га, що розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1134,82 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Бобровська