Постанова

від 20.07.2016 по справі 806/991/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м.Житомир справа № 806/991/16

категорія 8.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О.Г.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кемілайн Агро" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Приватне підприємство "Кемілайн Агро" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0000202201 від 26.02.2015 року. В обґрунтування позову зазначає, що первинні документи та обставини у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів від постачальників ТОВ «Аксім Груп», ТОВ «НВП АНТ» із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства та враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством у пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, за змістом якої, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податку правомірно (обґрунтовано) - відтак ПП «Кемілайн Агро» мав законне право на формування податкового кредиту внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей від ТОВ «Аксім Груп», ТОВ «Науково-виробниче підприємство АНТ» в жовтні 2014 року в сумі 100129 грн. в частині фінансово- господарських операцій з ТОВ «Аксім Груп» - 70729,20 грн., ТОВ "НВП АНТ" - 29400 грн. Вважають, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача - ПП «Кемілайн Агро», а відтак податкове повідомлення-рішення, на думку позивача є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві та просив його задовольнити в повному обсязі

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав зазначених в запереченнях щодо позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Кемілайн Агро» щодо правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Аксім Груп» (код ЄДРПОУ 39368632) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство АНТ» (код ЄДРПОУ 34631713) за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.02.2015 року №779/06-25-22-01/31052661.

Перевіркою встановлено порушення вимог: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України, внаслідок чого ПП "Кемілайн Агро" завищено від'ємне значення по податку на додану вартість по рядках 19 та 21 Декларації на загальну суму 100129 грн., в т.ч. за жовтень 2014 року на суму 100129 грн. (а.с.13-24).

На підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000202201 від 26.02.2015 року, яким зменшено ПП "Кемілайн Агро" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100129,00 грн. (а.с.11).

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.44.1 ст.44 п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України ПП "Кемілайн Агро" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбаному товару на загальну суму 100129,00 грн., в т.ч. який придбано у ТОВ "Аксім Груп" - сума ПДВ - 70729,00 грн. та у ТОВ "Науково-виробниче підприємство АНТ" - сума ПДВ 29400 грн. Надані до перевірки документи ПП "Кемілайн Агро" по взаємовідносинах з ТОВ "Аксім Груп" та ТОВ "НВП АНТ" за жовтень 2014 року не відповідають здійсненим господарським операціям та не дають права платнику податків на формування податкового кредиту в розумінні вимог Податкового кодексу України, тому ПП "Кемілайн Агро" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбаному товару від ТОВ "Аксім Груп" та ТОВ "НВП АНТ".

Суд не погоджується з висновком податкового органу з огляду на наступне.

Встановлено, що за КВЕД-2010 основними видами діяльності ПП "Кемілайн Агро" є :

- 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами;

- 20.20 виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції (а.с.10)

Між ПП "Кемілайн Агро" (замовник) та ТОВ "Аксім Груп" (постачальник) укладено договір поставки № 2710/1 від 27.10.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.3.3 цього договору поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника за його рахунок (а.с. 62-65).

ТОВ «Аксім Груп» на виконання умов договору поставлено сировину (неонол) згідно видаткової накладної №АГ-00000381 від 30.10.2014 року на загальну суму 424375,20 грн. в т.ч. ПДВ 70729,20 грн. та виписано податкову накладну №381 від 30.10.2014 року, товарно-транспортну накладну №АГ-0000381 від 30.10.2014 року (а.с.66-68).

На отриманий товар до перевірки надано сертифікат якості №259412, який видано ТОВ "Аксім Груп". У сертифікаті зазначені якісні характеристики товару, номер партії та дата виготовлення.

Придбання у ТОВ "Аксім Груп" неонолу ПП «Кемілайн Агро» здійснювалось з метою використанні в виробництві препаратів, які в подальшому реалізувались покупцям, що відповідає видам діяльності позивача згідно з КВЕД.

Станом на 31.10.2014 року неонол (сировина для виготовлення продукції) рахувалась на складі, що підтверджується матеріалами перевірки податкового органу №779/06-25-22-01/31052661 від 13.02.2015 року.

Судом встановлено, що між ПП «Кемілайн Агро» (покупцем) та ТОВ «НВП АНТ» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу №1010 від 10.10.2014 року за умовами якого продавець зобов’язується передати належний йому товар (ПЕГ-400) у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити його на умовах договору (а.с.78-79). Придбання у ТОВ «НВП АНТ» ПЕГ-400 ПП «Кемілайн Агро» здійснювалось з метою виготовлення продукції (препарату ОСОБА_1, Прем’єр Голд), яка в подальшому реалізувались покупцям, що відповідає видам діяльності позивача згідно з КВЕД.

Станом на 31.10.2014 року ПЕГ-400 (сировина для виготовлення продукції) рахувалась на складі, що підтверджується матеріалами перевірки податкового органу №779/06-25-22-01/31052661 від 13.02.2015 року.

На отриманий товар до перевірки надано паспорт якості №58, який видано ТОВ "НВП АНТ". У паспорті зазначені якісні характеристики товару, номер партії та дата проведення лабораторних досліджень.

Факт здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «Кемілайн Агро» та ТОВ «НВП АНТ» підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими, податковими накладними, ТТН, документами бухгалтерського обліку, що підтверджують оприбуткування на склад підприємства (а.с.80-95).

TOB «Аксім Груп» та ТОВ «НВП АНТ» станом на момент здійснення господарських операцій та на даний час зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент складання податкових накладних мали статус діючого платника ПДВ.

Щодо зазначеного в акті перевірки про недоліки в оформлені товарно-транспортних накладних, то перевезення товару виконувалось постачальниками (СРТ - склад покупця), який і оформлював товарно-супровідну документацію. Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом для формування податкового кредиту за операцією з придбання товару.

В акті перевірки зазначено, що розвантаження товару відбувалось на власному складі ПП «Кемілайн Агро», приймання товару здійснив комірник ОСОБА_2, доручення згідно наданого до перевірки реєстру доручень за жовтень 2014 року на отримання ТМЦ від 23.10.2014 року №000468 та від 20.10.2014 року №000465, від 09.10.2014 року №000444, від 30.10.2014 року №000472.

На підтвердження зазначеного представник позивача пояснила, що у зв'язку із тяжким фінансовим станом згідно штатного розпису у господарському відділі підприємства рахується завідувач складу і чотири охоронника, які при необхідності виконують обов'язки щодо навантаження-розвантаження вантажів за допомогою погрузчика ДВ 1661,28 та надала відповідні документи (а.с.120).

Також, на підтвердження здійснення господарських операцій надано банківські документи про здійснення в листопаді 2014 року оплати за отриманий товарів від постачальників TOB «Аксім Груп» та ТОВ «НВП АНТ» (а.с.113-115).

Щодо зазначеного в акті перевірки, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог абз. "е"), і) п.201.1 ст.201 ПК України, а саме: не заповнені всі необхідні реквізити, в т.ч. номенклатура товару та код товару згідно з УКТ ЗЕД, то суд зазначає наступне.

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку недодану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З оглянутих податкових накладних встановлено, що в них зазначено номенклатуру товару, а код товару згідно з УКТ ЗЕД є обов'язковим лише для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Представник позивача пояснила, що отриманий від контрагентів товар не являється підакцизним чи ввезеним та митну територію України, а представники відповідача цього не спростували.

Отже, виписані ТОВ "Аксім Груп" і ТОВ "НВП АНТ" податкові накладні №381 від 30.10.2014 року, №399 від 31.10.2014 року, №234 від 10.10.2014 року, №127 від 10.10.2014 року (а.с.67, 93-95) відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України, а відтак, є належною підставою для формування ПП "Кемілайн Агро" податкового кредиту за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період,

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону У країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що оскільки не встановлено місцезнаходження контрагентів ТОВ "Аксім Груп" - ТОВ "Лаваре" та ТОВ "Дастік", а тому не можливо провести аналіз виписаних даними постачальниками податкових накладних, відповідно в ході перевірки немає можливості підтвердити походження товару та сплату ПДВ при його реалізації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч.1 ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , такі рішення є самостійним джерелом права, а отже є своєрідним В«гіравозахисним мечемВ» на шляху утвердження справедливого правосуддя.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

За таких обставин, податковим органом не було прийнято до уваги той факт, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд вважає, що ПП "Кемілайн Агро" були правомірно сформовані сума податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Аксім Груп".

Щодо посилання в акті перевірки на неналежне оформлення сертифікатів якості.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно п.5.1 Податкового Кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.19 прим.1.1.2 п.19 прим.1.1 ст.19 прим.1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Права органів державної податкової служби визначені ст.20 ПК України, зокрема, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп.20.1.8 п.20.1 ст.20 ПКУ),

Згідно п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.85.2 ст.85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, при проведенні перевірок платників податків працівники органів ДПС мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також перевіряти ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявність торгових патентів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Матеріали, які є підставами для висновків посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, визначені у ст.83 ПКУ.

Виходячи з вищенаведених статей, посадові особи податкового органу, при проведенні перевірки не мають права витребовувати для здійснення перевірки з питань оподаткування інші документи, ніж визначені у пп.20.1.8 п.20.1 ст.20 ПКУ та п.44.1 ст.44 ПК України, оскільки це виходить за межи тих функцій та повноважень, якими вони наділені згідно ПК України та будувати висновки щодо порушення підприємством вимог чинного законодавства, зокрема неправомірності формування податкового кредиту, посилаючись на неналежне оформлення або відсутність документів, які не є первинними, не підлягають обов’язковому зберіганню та не підлягають перевірці податковим органом.

Отже, сертифікати та паспорти якості не є документами бухгалтерського та податкового обліку та ніяким чином не пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів. При цьому, зазначені документи були надані позивачем під час здійснення перевірки.

В акті перевірки зазначено, що при здійсненні аналізів звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року встановлено, що звітність контрагентом ТОВ "НВП АНТ" не подана, в зв'язку з чим згідно даних Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК рахується розбіжність.

Однак, судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року по справі №804/19647/14 задоволено позовні вимоги ТОВ «НВП АНТ», визнано протиправною відмову ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ТУ Міндоходів у Дніпропетровській області у визнанні податковою звітністю декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, визнано її поданою у день фактичного отримання - 28.11.2014 року та зобов’язано податковий орган відобразити показники податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності та у картці особового рахунку цього платника податку (а.с.25-37).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 року вказану постанову залишено без змін.

Ухвалою ВАС України від 23.06.2015 року №К/800/28441/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу.

Отже, оскільки ПП «Кемілайн Агро» надано до перевірки первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ «НВП АНТ» та ТОВ "Аксім Груп", які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення підприємством мети їх здійснення - придбання ТМЦ для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, ПП «Кемілайн Агро» правомірно було сформовано податковий кредит в жовтні 2014 року за операціями з придбання сировини для виробництва.

Також суд зазначає, що обраний формат перевірки - виїзна позапланова документальна перевірка за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, не дав можливості перевіряючим особам податкового органу перевірити всі первинні документи щодо здійснення господарських операцій позивача (отримання товару контрагентами позивача, його використання, проведення оплати та ін., в інших періодах, а не лише в жовтні 2014 року), що призвело до хибних висновків інспекторів про нереальність господарських операцій за участю ТОВ "НВП АНТ" та ТОВ "Аксім Груп".

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 186, 254 КАС України , суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0000202201 від 26.02.2015 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 26 липня 2016 р.