Ухвала

від 20.07.2016 по справі 672/557/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 672/557/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1520/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

за участі : секретаря Філіпчук О.С.

прокурорів Параскевича О.Г., Ковальчука М.М., представника управління Держгеокадастру ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2016 року

у справі за позовом керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3, треті особи - Сатанівська селищна рада об'єднаної територіальної громади, Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області, реєстраційна служба Городоцького районного управління юстиції про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

16 квітня 2015 року прокурор звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що ОСОБА_3 25.09.13 року звернулась до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га. на території Іванковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Наказами Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області їй надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає, що ОСОБА_3 у приватну власність земельна ділянка передана з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки на момент передачі вона мала цільове призначення для випасу худоби індивідуального сектору, а не для ведення особистого селянського господарства. Крім того, земельна ділянка знаходиться за

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_4

Доповідач - Фанда В.П. Категорія: 47

межами населеного пункту с. Іванківці Городоцького району. Просив суд визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № ХМ/6821282500:03:006/00000768 від 17 жовтня 2013 року та № ХМ/6821282500:03:006/00001464 від 20 листопада 2013 року; скасувати реєстраційний запис № 3857197 від 14 грудня 2013 року, здійснений реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції.

Ухвалою Городоцького районного суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, у якості третьої особи Державну інспекцію сільського господарства в Хмельницькій області та Сатанівську селищну раду об'єднаної територіальної громади як правонаступника.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням заступник прокурора Хмельницької області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що судом не враховано, що спірна земельна ділянка відносилась до державної форми власності, при її виділенні фактично змінено цільове призначення, не надано належної оцінки рішенню сесії Іванковецької сільської ради № 2 від 11 лютого 2003 року «Про розмежування земель державної та комунальної власності», яким пасовища, де розташована спірна земельна ділянка, віднесено до земель комунальної власності. Судом не враховано вимоги ст. 83 ЗК України, згідно якої земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади, зокрема громадських пасовищ, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції прокурори підтримали вимоги апеляційної скарги, вважають, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції.

Представник Держгеокадастру апеляційну скаргу не визнав, вважає, що в її задоволені слід відмовити.

ОСОБА_2, як представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, вважає, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити.

Державна інспекція сільського господарства, Сатанівська селищна рада об'єднаної територіальної громади, реєстраційна служба Городоцького РУЮ на перегляд справи не з'явилися, належним чином повідомленні про день, час і місце слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 12 липня 2016 року, 13 липня 2016 року.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передача спірної земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства проведена у відповідності з діючим законодавством, відповідачем не було змінено її цільового призначення - землі сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів рахує можливим погодитися з таким висновком суду, так як він вчинений внаслідок всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, відповідає обставинам справи. Усім доводам суд дав належну правову оцінку.

Як слідує із позову заступника прокурора подачу позову мотивував захистом інтересів територіальної громади в особі Іванковецької сільської ради, оскільки спірна земельна ділянка використовувалася жителями села для випасання худоби та відсутністю повноважень у Державної інспекція сільського господарства в Хмельницькій області на звернення до суду з відповідним позовом. В ході розгляду позову прокурором подано до суду письмове обґрунтування про зверненням з позовом саме в інтересах держави, однак заступником прокурора не подано до суду уточненої позовної заяви, внаслідок чого правове обґрунтування змісту самого позову не узгоджується з визначенням захисту інтересів держави.

Як підставу позову заступник прокурора вказав рішення сесії №2 Іванковецької сільської ради від 11.02.2003 року «Про розмежування земель державної і комунальної власності на території Іванковецької сільської ради», пунктом №1 якого віднесено до комунальної власності 193,2 га землі під випас худоби індивідуального сектору.

Колегія суддів вважає, що підстави позову, на які посилався прокурор у суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № ХМ/6821282500:03:006/00000768 від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Іванковецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, а наказом цього ж управління № ХМ/6821282500:03:006/НОМЕР_1 від 20 листопада 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Іванковецької сільської ради Городоцького району та надано їй у власність вказану земельну ділянку. Таким чином цільове призначення земельної ділянки (землі сільськогосподарського призначення) внаслідок цього не було змінено.

Земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, що визнали сторони.

14 грудня 2013 року реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на дану земельну ділянку.

Щодо рішення сесії №2 Іванковецької сільської ради від 11.02.2003 року «Про розмежування земель державної і комунальної власності на території Іванковецької сільської ради», пунктом №1 якого віднесено до комунальної власності 193,2 га землі під випас худоби індивідуального сектору, на яке посилається заступник прокурора, то колегія суддів рахує необхідним зауважити наступне.

Дійсно пп.ї п.3 Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності (затв. постановою КМ України № 1100 від 01.08.2002 року), чинного на час ухвалення рішення, передбачено, що із земель державної власності у власність територіальних громад сіл, селищ, міст передаються земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності і використовуються для сінокосіння та випасання худоби. Однак п.5. цього ж Тимчасово порядку встановлено, що право на землю територіальних громад сіл, селищ, міст виникає після затвердження меж земельних ділянок комунальної власності обласними державними адміністраціями за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Прокурори у суді першої та апеляційної інстанції не надали суду доказів того, що дане рішення сесії сільської ради було виконане, мало місце розроблення відповідної документації та затвердження меж земельних ділянок комунальної власності обласними державними адміністраціями за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Будь-яке погодження сільським головою питання щодо віднесення частини земельної ділянки під пасовища не носить ніякого правового значення, оскільки таке не передбачено було діючим на той час земельним законодавством. Відповідачі заперечили наявність такої документації та відповідного рішення обласної державної адміністрації.

Даний Тимчасовий порядку розмежування земель втратив чинність на підставі Постанови КМ N 1332 від 08.10.2004 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" , тому не виконане рішення сесії сільської ради не має ніякого правового значення, оскільки Законом встановлено інший порядок віднесення земель до певної власності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у встановленому порядку спірна земельна ділянка на момент передачі у власність не мала виду її використання - для випасу худоби індивідуального сектору, а встановлення цільового використання, ведення особистого селянського господарства, відповідає вимогам земельного законодавства, тому помилковим є висновок заступника прокурора про зміну цільового призначення земельної ділянки, такий висновок не узгоджується з вимогами ст.ст.19,20,22,34 ЗК України.

Більше того, на час звернення заступника прокурора до суду набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року, який по іншому вирішив питання щодо розмежування земель державної та комунальної власності. Так п.7 та пп.г) п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими, а у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а саме земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, даним законом не передбачено, віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності, хоча саме в інтересах держави заявлено даний позов заступником прокурора.

При наявності у сільської ради матеріалів проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, розроблених, але не затверджених до набрання чинності цим Законом, можуть використовуватися при розробленні схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, матеріалів інвентаризації земель, а також іншої документації із землеустрою (п.11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону).

Як підстава для скасування рішення суду заступником прокурора зазначено ст.34 ЗК України, яка не заслуговує на увагу, оскільки для реалізації свого права органи виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо створення громадських пасовищ не визначили територію, де знаходиться спірна земельна ділянка, як громадське пасовище, не розробили відповідну технічну документацію із встановлення меж земельної ділянки для створення громадського пасовища.

В апеляційній скарзі заступник прокурора також посилається на не врахування судом ч.3 ст.83 ЗК України якою передбачено, що земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади, в тому числі громадських пасовищ, а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність. Однак, заступник прокурора не зазначив відповідне рішення органу державної влади, яким передбачено таке використання конкретної земельної ділянки для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади, не надав доказів, що спірна земельна ділянка розташована саме на такому об'єкті.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що такі підстави не визначалися заступником прокурора у позовній заяві та не досліджувалися судом першої інстанції.

Відмова суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог заступника прокурора про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, місцевий суд дав обґрунтовану оцінку наданим позивачем доводам, дійшов правильного висновку про не доведеність позовних вимог, такий висновок відповідає матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати у відповідності з ст.88 ЦПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя Апеляційного суду В.П. Фанда