Рішення

від 21.07.2016 по справі 904/4656/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.16р. Справа № 904/4656/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АЛЬФА-ДНІПРО", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 214 831,17 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 5 від 25.03.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 14 від 29.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АЛЬФА-ДНІПРО" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" про стягнення 214 831,174 грн. за договором поставки №15-0555-02 від 19.03.2015, з яких 190 752,00 грн. основної заборгованості за договором, 18 121,44 інфляційні втрати, 5 957,73 три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №15-0555-02 від 19.03.2015, в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2016.

Ухвалою суду від 22.06.2016 розгляд справи відкладено на 21.07.2016.

21.07.2016 Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву в якому визнав наявність заборгованості за договором поставки №15-0555-02 від 19.03.2015 та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АЛЬФА-ДНІПРО" (постачальник - позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" укладено договір поставки №15-0555-02, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені у специфікаціях, які додаються до цього договору, що складають його невід'ємну частину.

Ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях, за одиницю, на умовах, обумовлених у специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_3 (редакції 2010 року), далі „Інкотермс-2010В» і вказується у специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину. (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору встановлено, що сума договору на момент підписання, згідно специфікації №1, становить 190 752,00 грн. з ПДВ, і буде змінена на суму кожної наступної специфікації, підписаної сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах передбачених у специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до „Інкотермс-2010В» .

Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена покупцем в товарно-транспортної накладної та/або у видатковій накладної, далі іменовані товарно-супровідними накладними (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку, зазначеному в специфікаціях. У випадку, якщо в умовах оплати передбачена попередня оплата, то постачальник зобов'язується надати оригінал рахунку на попередню оплату.

19.03.2015 між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію №1, якою передбачалась поставка відповідачу товару - струмоприймач високовольтний ТКК 6/150 у кількості 2 шт., на загальну суму 190 752 грн. 00 коп.(а.с.11). В зазначеній специфікації сторони узгодили термін поставки товару - 30 календарних днів після повідомлення про необхідність поставки, а також узгодили строки оплати товару - за фактом постачання впродовж 10 банківських днів на підставі виставленого рахунку на оплату.

На виконання умов укладеного договору, 20.04.2015 позивач поставив відповідачу товар, передбачений специфікацією №1 від 19.03.2015 на загальну суму 190 752 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №71 від 20.04.2015 (а.с.12).

Товар за вищевказаною накладною отримав уповноважений представник відповідача - інженер відділу устаткування ОСОБА_4, на підставі виданої довіреності № 239/04 від 20.04.2015 (а.с.13).

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок №68 від 20.04.2015 на суму 190 752 грн. 00 коп.(а.с.14).

Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, в зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 190 752 грн. 00 коп., наявність якої не заперечується і самим відповідачем.

Станом на час розгляду справи відповідачем суму заборгованості у розмірі 190 752 грн. 00 коп. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме накладною № 71 від 20.04.2015, що міститься у матеріалах справи (а.с.12).

З огляду на умови специфікації №1, строк оплати товару є таким, що настав - 06.05.2015 (з урахуванням Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2015 році" від 12.11.2014 №1084-р).

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 190 752 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 07.05.2015 по 30.05.2016 у сумі 5957,73 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2015 по квітень 2016 у сумі 18121,44 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції починаючи з травня 2015 по квітень 2016. Проте, позивач не врахував, що оплата за поставлений товар повинна була здійснена відповідачем у травні 2015, таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з червня 2015 по квітень 2016.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18 121,44 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 14 168,00 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих позивачем (а.с.4-5), судом встановлено, що під час здійснення розрахунку 3% річних позивачем було допущено арифметичну помилку та вказано невірну сукупну кількість днів у заявленому періоді прострочення з 07.05.2015 - 30.05.2016 - 380 днів, тоді як цей період складає 390 днів.

Відповідно до перерахованого судом розрахунку 3% вбачається, що до стягнення підлягає 3% річних загальною сумою 6 108,05 грн.

Враховуючи, що перерахована судом сума 3% річних перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 5 957,73 грн.

Стосовно заяви відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, що унеможливлює сплату боргу одним платежем. Надав звіт про фінансові результати, відповідно до якого збиток підприємства за 1 квартал 2016 рік становить 695877,00 грн.

В обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає, що негативно вплинула на виробничо-господарську діяльність втрата зв'язків з постачальниками сировини та палива у зв'язку з проведенням проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставами для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Згідно з частиною 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи визнання відповідачем боргу, господарський суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на два місяці рівними частинами починаючи з серпня 2016.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АЛЬФА-ДНІПРО" (49000, АДРЕСА_1, код 35864460) 190 752,00 грн. основної заборгованості, 14 168,00 грн. інфляційні втрати, 5957,73 три відсотки річних та суму судового збору у розмірі 3163,17 грн., про що видати наказ.

Розстрочити Публічному акціонерному товариству "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, код 05393043) виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 у справі № 904/4656/16 на два місяці, шляхом сплати суми боргу за наступним графіком:

- серпень 2016 - 107 020,45 грн.;

- вересень 2016 - 107 020,45 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.2016

Суддя ОСОБА_5