Рішення

від 21.07.2016 по справі 904/4507/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.16р. Справа № 904/4507/16

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ПОПАСНЯНСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Попасна, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ДОК", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 76 543,33 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 1 від 11.01.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ПОПАСНЯНСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ДОК" про стягнення 76 543,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №21/01/2016 від 21.01.2016, в частині поставки товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2016.

Ухвалою суду від 21.06.2016 розгляд справи відкладено на 21.07.2016.

21.07.2016 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. На виконання ухвали суду, подав супровідним листом, документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.52-53). Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю "ПОПАСНЯНСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (позивач - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ДОК" (відповідач - постачальник) укладено договір №21/01/2016, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, умови постачання вказані у специфікаціях, які додаються до даного договору.

Відповідно до п.6.1. договору, покупець оплачує поставлений позичальником товар за цінами узгодженими та вказаними у специфікаціях (додатках) до даного договору на підставі виставлених рахунків-фактур.

Пунктом 7.2. договору сторони узгодили, що умови оплати вказується у специфікаціях, до даного договору.

21.01.2016 між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію №1, якою передбачалась поставка відповідачу товару - балансуюча букса у кількості 20 шт., на загальну суму 71 880 грн. 00 коп.(а.с.18). В зазначеній специфікації сторони узгодили термін поставки товару - 10 днів після 100% передоплати, а також узгодили умови оплати товару - 100% передоплата.

21.01.2016 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 21.01.2016 на оплату товару на суму 71 880,00 грн.(а.с.19).

На виконання умов укладеного договору, 22.01.2016 позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 71 880,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 89 від 22.01.2016 (а.с.20).

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач попередньо оплачений позивачем товар, у строки передбачені специфікацією №1 не поставив.

З метою досудового врегулювання спору, 16.02.2016 позивач направив на адресу відповідача лист №468 від 11.02.2016, з вимогою про відвантаження оплаченого товару або повернення позивачу грошових коштів (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на вказану вище вимогу не відреагував, товар не поставив, грошові кошти (передоплату за товар) позивачу не повернув.

Таким чином на момент звернення позивача до господарського суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем складає 71 880,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Поставка товару повинна була бути до 01.02.2016 включно.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 71 880,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4663 грн. 33 коп., які нараховані позивачем відповідно до ч.2 ст.1214, ч.2 ст. 536 та ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, договір укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "ПОПАСНЯНСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ДОК" № 21/01/2016 від 21.01.2016 - є договором поставки.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивач послався на те, що у договорі №21/01/2016 між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, та здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому є безпідставним нарахування за договором поставки, умовами якого не встановлено розмір процентів за користування покупцем, який прострочив оплату отриманого товару, чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України), розміру цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підставі викладеного, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 663,33 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ДОК" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 67, приміщення 205, код 33576180) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ПОПАСНЯНСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Залізнична, 1, код 34502350) суму попередньої оплати у розмірі 71880,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1 294,05 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.2016

Суддя ОСОБА_2