Рішення

від 26.07.2016 по справі 922/2013/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р.Справа № 922/2013/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс", м. Харків до Малого приватного підприємства "Малахіт" смт. Нова Водолага, Нововодолазький р.-н, Харківська обл. про стягнення 20746,51 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 1/06 від 01.06.2016 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Малого приватного підприємства "Малахіт" смт. Нова Водолага, Нововодолазький р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 10383,75 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки № 2304-1 від 23.04.2013 р., 9338,77 грн. - втрат від інфляції; 1023,99 грн. - 3% річних, та покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за зазначеним вище договором щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 26.07.2016 р. у зв’язку з неявкою на судове засідання представника відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав.

На судове засідання 26.07.2016 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Відповідач на судове засідання 26.07.2016 р. свого представника не направив, про причини неявки представника не повідомив.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , зокрема, зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв’язку на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а. с. 21) направлялася копія ухвали від 23.06.2016 р., проте вона повернулася на адресу суду з відміткою пошти В«за закінченням терміну зберіганняВ» (а.с. 56-59).

На ту ж адресу судом направлено копію ухвали від 12.07.2016 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 23.04.2013 р. між сторонами укладено договір поставки № 2304-1 (а.с. 25-27; далі за текстом - договір), відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язується передати у власність відповідача, як покупця, комбікорм (надалі - товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки є визначений товар з найменуванням, асортиментом, кількістю, строками постачання, зазначеним у заявках, підписаних покупцем та узгоджених постачальником.

Відповідно до п. п. 2.1-2.4 договору, всі значущі умови поставки товару (пункт навантаження та розвантаження, строк оплати товару та інше) відображаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору та повинна супроводжувати кожну партію товару, що відвантажується. Специфікація узгоджується сторонами на основі заявки покупця.

Заявка надсилається покупцем за допомогою поштового зв'язку на поштову адресу постачальника або засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс постачальника, або засобами електронного зв'язку на адресу постачальника В«аІехgolick@yandex.ruВ» в строк не раніше ніж сім календарних днів до строку відвантаження, що планується.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною).

Датою поставки партії товару є дата, зазначена у видатковій накладній (товарно-транспортною накладною), яка підписана представниками сторін.

Пунктами 3.1-3.2 передбачено, що ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, які постачаються на умовах цього договору та зазначених в видаткових накладних, на протязі дії цього договору. Ціна договору попередньо не обмежується.

На кожну відгружену партію товару постачальник виставляє рахунок-фактуру з зазначенням вартості товару.

Пунктами 3.3.-3.4. договору передбачено, що оплата кожної партії товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, вказаних в специфікації.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника згідно реквізитів, вказаних у цьому договорі або рахунках факту наданих на партію товару.

Згідно з п. 3.5. договору, в разі закінчення дії договору або припинення поставок Товару в разі неузгодження сторонами заявки на наступний місяць, покупець зобов’язаний провести розрахунок з постачальником на протязі двох календарних днів з моменту припинення постачання товару.

Матеріали справи також свідчать, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № АИ-0000277 від 26.04.2013 р. (а.с. 29) та № АИ-0000391 від 07.06.2013 р. (а.с. 32) на загальну суму 99783,75 грн.

З метою оплати відповідачем поставленого товару, позивач виставив йому відповідні рахунки фактури № АИ-000272 від 26.04.2013 р. та № АИ-0000392 від 07.06.2013 р.

Проте, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору за отриманий товар розрахувався лише частково, його заборгованість перед позивачем станом на момент звернення до суду складає 10383,75 грн.

Обставини щодо несплати зазначеної заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв’язку з простроченням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачем на підставі умов цього договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 9338,77 грн. інфляційних, 1023,99 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар та її розмір підтверджуються матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

За змістом п. п. 3.4.-3.5. договору, строк оплати товару відповідачем є таким, що настав.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів виконання умов договору поставки № 2304-1 від 23.04.2013 р. щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 10383,75 грн. боргу за зазначеним вище договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, в зв’язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов’язань з оплати поставленого товару, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та річні на підставі ст. 625 ЦК України.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних (а.с. 11-13), суд приходить до висновку, що при його виготовленні останнім допущено певні арифметичні помилки та неточності.

Здійснивши розрахунок інфляційних та річних з урахуванням зазначених положень закону та відповідних рекомендацій Вищого господарського суду України, а також врахувавши, що за змістом ст. 83 ГПК України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 9304,15 грн. інфляційних, та 1023,99 грн. річних.

В решті позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв’язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1375,70 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Малахіт" (адреса: 63200, Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолаза, вул. Воровського, 6; код ЄДРПОУ 24128549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс" (адреса: 61070, Харківська обл., м. Харків, вул.. Академіка Проскури, буд. 1, офіс 406/2; код ЄДРПОУ 33411410) 10383,75 грн. основного боргу за поставлений товар, 9304,15 грн. інфляційних, 1023,99 грн. річних, 1375,70 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2