Постанова

від 11.07.2016 по справі 910/5199/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа№ 910/5199/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Квятківській Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лісовський Р.В. (довіреність від 30.12.2015 № 5382);

від відповідача: Шульга О.І. (довіреність від 15.05.2015 № 9-00001/15);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016

у справі № 910/5199/16 (суддя Паламар П.І.)

за позовом державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс"

про стягнення 1 094 147,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/5199/16 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 486287,91 грн. пені, 607859,88 грн. штрафу, 16412,22 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/5199/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у розмірі 10 941,47 грн.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наявності певних обставин. При цьому апелянт посилається на наявність обставини, що має істотне значення, а саме затримку вантажу, передбаченого договором, митницею в портовому місті Роттердам. Скаржник, посилаючись на ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, також зазначає можливість зменшення судом штрафних санкцій, а також стверджує, що відповідач діяв виключно у відповідно до приписів п. 2 ст. 193 ГПК України. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано ділову репутацію відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 апеляційну скаргу у справі № 927/933/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

23.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив, в якому позивач з доводами апеляційної скарги не погоджується, оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правильно з'ясовані всі обставини справи.

15.06.2016 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано пояснення до апеляційної скарги з додатковими документами для долучення до матеріалів справи.

05.07.2016 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано лист № 109 від 14.09.2015 для долучення до матеріалів справи.

У судових засіданнях представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом міста Києва та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2015 між державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" був укладений договір поставки № 218-15, згідно з умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався передати позивачу (покупцю) лопаті несучого гвинта 8АТ-2710-00 в кількості та за цінами, визначеними в Додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною, а позивач - прийняти і оплатити одержаний товар шляхом здійснення 100% попередньої оплати від ціни партії товару протягом 25 днів з дати отримання рахунку.

Згідно з умовами п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється партіями, розмір кожної партії продукції складає 4 комплекти. Підставою на постачання є відповідна заявка покупця та попередня оплата, що фіксується у відповідній специфікації.

Умовами специфікації № 2 від 03.07.2015 до спірного договору сторони погодили поставку 4-ох комплектів лопатів несучого гвинта 8АТ-2710-00 загальною вартістю 16 312 720,52 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідач зобов'язався поставити позивачу вказаний товар протягом 30 діб з моменту здійснення попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку зміни офіційного курсу НБУ національної валюти до курсу долара США на дату здійснення платежу сума оплати коригується.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві грошові кошти у розмірі 16312720,52 грн. відповідно до специфікації, що підтверджується платіжним дорученням № 2480 від 28.07.2015.

У зв'язку зі зміною офіційного курсу НБУ на день платежу, у відповідності до п. 5.4. договору, сторонами 01.09.2015 був підписаний акт узгодження ціни товарів до специфікації № 2 договору, згідно з яким сума коригування складає 1054704,73 грн. з урахуванням ПДВ, перерахування якої позивачем відповідачу підтверджується платіжним дорученням № 3348 від 24.09.2015.

Загалом позивачем відповідачу було перераховано грошові кошти у розмірі 17 367 425,25 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був передати позивачу продукцію за договором не пізніше 26.10.2015.

Поставка відповідачем позивачу товару, визначеного умовами договору поставки № 218-15 від 25.05.2016 та специфікацією № 2, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №№ РН-0000009 від 31.08.2015, РН-0000017 від 22.12.2015. При цьому, з накладної РН-0000017 від 22.12.2015 вбачається факт прострочення відповідачем позивачу двох комплектів вартістю 8683712,62 грн. на 56 днів.

Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 7 % від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення.

На підставі вищезазначеного, позивачем було накладено на відповідача штраф у розмірі 607 859,88 грн. та пеню у розмірі 486 287,91 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 231 ГК України та умови, визначені у п. 7.2 договору, колегія суддів апеляційної інстанції за наявності визначених законом підстав погоджується з висновком господарського суду міста Києва щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 607 859,88 грн. та пені у розмірі 486 287,91 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наявності певних обставин. При цьому апелянт посилається на наявність обставини, що має істотне значення, а саме затримку вантажу, передбаченого договором, митницею в портовому місті Роттердам та на підтвердження вказаного факту надає лист ТОВ «Дамас Логістик» від 28.12.2015 № 1228/15. Проте вказаний лист не може вважатися належним та допустим доказом у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Дамас Логістик» є учасником спірних правовідносин чи має відношення до них та має право констатувати вищевказаний факт. Крім того, в судовому засіданні 15.06.2016 представник відповідача також не зміг пояснити, яким чином ТОВ «Дамас Логістик» стосується вказаних правовідносин.

Скаржник, посилаючись на ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, зазначає можливість зменшення судом штрафних санкцій, при цьому, на думку скаржника, судом першої інстанції також не враховано ділову репутацію відповідача.

З приводу вказано твердження відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 233 ГК України, зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду є його правом, а не обов'язком. При цьому, Київський апеляційний господарський суд враховує посилання відповідача на ділову репутацію та продовження взаємовідносин між сторонами, проте не може погодитися, що вказане є безперечною підставою для зменшення санкцій, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань щодо поставок аналогічного товару позивачу (рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/11095/15).

Також скаржник стверджує, що діяв виключно відповідно до приписів п. 2 ст. 193 ГПК України та пішов на зустріч проханню позивача щодо заміни продукції першої категорії випуску 2014 року на продукцію випуску 2015. На думку апелянта, доказом вищезазначеного є лист № 109 від 14.09.2015, проте колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням, оскільки у вказаному листі апелянт зазначає про усну домовленість між сторонами щодо заміни продукції, але доказів того, що позивач звертався до відповідача з проханням щодо заміни продукції матеріали справи не містять, як і не містять відповіді на вказаний лист, з якої вбачалось би що така домовленість між сторонами дійсно існувала. Крім того, п. 10.10 договору № 218-15 від 25.05.2015 сторони погодили, що всі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі (як додаткові угоди), підписані сторонами й скріплені печатками сторін. У матеріалах справи такі додаткові угоди щодо заміни продукції з 2014 року виготовлення на 2015 рік відсутні.

15.06.2016 представником апелянта через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано пояснення, до яких додано акт прийому-передачі продукції від 20.06.2015, виписки з електронного декларування за формою МД-2 № 500060001/2015/011574 та 500060001/2015/011575, акт прийому-передачі продукції від 31.08.2015, лист від 11.09.2015 № 3077, лист № 109 від 14.09.2015, лист № 41 від 09.06.2016, лист № 582е від 13.06.2016, акт прийому-передачі продукції від 22.12.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. П. 9 постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» визначено, що обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказані докази були подані без належного обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції, а тому вони не можуть бути належними та допустимими доказами у справі та не приймаються судом до уваги. При цьому, суд зазначає, що належну оцінку листу № 109 від 14.09.2015 та акту прийому-передачі продукції від 22.12.2015 надано вище, оскільки вказані докази були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції.

Решта доводів сторін не підтверджуються наявними у справі доказами і висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, дав правову оцінку доказам, наданими представниками сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень та з врахуванням визначених законом підстав дійшов вірного висновку стосовно того, що відповідач прострочив зобов'язання за участю суб'єкта державного сектора економіки, а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 231 ГК України підлягає стягненню 486287,91 грн. пені, а також 607859,88 грн. передбаченого п. 7.2 договору штрафу, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Снаб Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/5199/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/5199/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/5199/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко