Постанова

від 26.07.2016 по справі 906/213/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа № 906/213/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів

на рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.16 р.

у справі № 906/213/16 (суддя Тимошенко О.М. )

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_1 міської ради, м. Житомир

до Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів, м.Житомир

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 обласної ради, м. Житомир

про стягнення 55507,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 травня 2016 року у справі №906/213/16 позов Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" до Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 обласної ради про стягнення 55507,24 грн. задоволено.

Стягнуто з Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" - 40636,75 грн. боргу за теплову енергію, 1238,75 грн. річних, 13631,74 грн. інфляційних, 1378 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, рішенням ОСОБА_1 обласної ради було передано приміщення по вул. Домбровського № 38 на баланс та у постійне користування Фонду та було зобов’язано Фонд переукласти договори оренди з фізичними та юридичними особами, що знаходилися в даному приміщенні. Рішенням ОСОБА_1 обласної ради від 2005 року фонду було припинено право постійного користування та знаходження на балансі даного приміщення.

В зв’язку з тим, що дане приміщення було заводом «Ремпобуттехніка», то система теплозабезпечення виконана таким чином, що неможливо було відокремити мережу від інших орендарів.

Зазначає, що 15.07.2013 року Фондом було укладено договір № 847 з позивачем.

Відповідно до ст. 277 ГК України, яка регулює правила користування енергією, Фондом були укладені договори з орендарями. Пунктом 3 даної статті передбачено, що абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). В цьому випадку субабоненти укладають договір з абонентом і мають права та несуть обов’язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Зауважує, що певна частина орендарів перестала сплачувати орендну плату, в тому числі і за теплопостачання, у зв’язку з цим Фонд не мав можливості розрахуватися з теплокомуненерго.

Звертає увагу, що під час розгляду справи, представниками фонду було подано клопотання про залучення до участі у справі даних осіб в якості співвідповідачів. Також, було надано договори укладені між Фондом та даними особами. Загальна сума заборгованості становила 55 600,00 грн., але суд першої інстанції, всупереч ст. 277 ГК України, не залучив їх в якості співвідповідачів, що було порушенням процесуального права.

Вказує, що для нього є незрозумілим з яких підстав суд першої інстанції залучив до участі в процесі, в якості третьої особи, ОСОБА_1 обласну раду. Відповідного клопотання з боку сторін не було, її права не зачіпаються та не є порушеними.

На думку відповідача суд помилково застосував до спірних правовідносин ст. 218 ГК України.

Також, відповідач вважає, що суд протиправно стягнув на користь позивача річні та інфляційні витрати, оскільки договором передбачена тільки сплата пені.

Вказує, що ст. 625 ГК України передбачає, що грошовим є зобов’язання за яким боржник зобов’язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Відсотки, як плата за користування чужими грошима і відсотки за прострочення невиконання зобов'язання не є тотожними поняттями оскільки, останні є формою цивільно-правової відповідальності. Відсотки, що сплачуються за користування чужими грошовими коштами, є боргом.

Тому, виходячи із умов договору, вважає, що у суду першої інстанції не було жодних підстав для стягнення річних та інфляційних коштів.

Крім того, з посиланням на п. 9.1 договору, на думку відповідача, має місце форс-мажорна обставина.

Відповідно до уточненень прохальної частини апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2016 року по справі № 906/213/16 повністю, а позовну заяву залишити без розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу від Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" не надійшло, що, відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласна рада вважає рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.16р. у справі №906/213/16 законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника безпідставними з огляду на таке.

Вказує, що суд першої інстанції встановив, 15.07.13р. КП «Житомиртеплокомуненерго» та ОСОБА_1 обласним фондом соціального захисту інвалідів укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №847, за умовами якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати дані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу передбачені договором послуги за період з грудня 2014р. по березень 2015р. на загальну суму 60636,75грн. та надав відповідачу для здійснення їх оплати рахунки. Відповідачем було частково сплачено за отримані послуги у сумі 20000 грн.

Щодо права користування приміщенням по вул. Домбровського, 38 у м. Житомирі, повідомляє наступне.

Будівля, розташована за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 38, належить до спільної власності територіальних громад області, в особі ОСОБА_1 обласної ради.

Відповідно до рішення обласної Ради народних депутатів від 03.03.95р. "Про управління майном Житомирського обласного державного комунального підприємства заводу "Ремпобуттехніка" та розпорядження голови обласної державної адміністрації від 10.06.02р. №297 "Про управління окремим майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", частина будинку площею 3884,4 кв. м за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 38, та склад металів були закріплені на балансі Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів.

Рішенням ОСОБА_1 обласної ради від 26.07.05р. № 746 "Про передачу на баланс комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_1 обласної ради нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" вирішено: припинити обласному Фонду соціального захисту інвалідів користування частиною приміщення загальною площею 3884,4 кв. м та складом металів загальною площею 72 кв. м по вул. Домбровського, 38, та передати їх на баланс комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_1 обласної ради; передати частину приміщення загальною площею 247,4 кв. м та надвірну будівлю загальною площею 179,3 кв. м по вул. Домбровського, 38, які перебували на балансі комунального підприємства "Завод "Ремпобуттехніка" ОСОБА_1 обласної ради, на баланс комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_1 обласної ради.

Крім того, пунктом 5 вказаного рішення, передбачено вжити заходів щодо приведення орендних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства і рішень обласної ради та забезпечити обласний Фонд соціального захисту інвалідів площею, необхідною для здійснення його статутної діяльності.

Проте, рішення обласної ради від 26.07.05 № 746 майже 10 років Фондом в своїй основній частині не виконувалося, у зв'язку із чим останній продовжував користуватися частиною приміщення загальною площею 3884,4 кв. м та складом металів загальною площею 72 кв. м по вул. Домбровського, 38, та самостійно укладав договори та вчиняв інші дії щодо ведення господарської діяльності в даному приміщенні.

Зокрема, вказує третя особа, фактична передача приміщень на виконання рішення обласної ради відбувалася наступним чином: частина будівлі за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 38, площею 282,2кв.м. передана на баланс комунальної установи по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_1 обласної ради 01.09.05; частина приміщень площею 3956,4 кв.м. передана на баланс комунальної установи по експлуатації адмінбудинків ОСОБА_1 обласної ради 24.04.15р..

Станом на сьогоднішній день, вказує обласна рада, із особами, які орендують приміщення в будівлі за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 38, укладено договори оренди нерухомого майна, а також договори про відшкодування витрат за надані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та комунальні послуги орендованого індивідуально визначеного майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області. Вищезазначеними договорами не передбачено надання послуг у сфері забезпечення теплопостачання.

Вважає рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.16 у справі №906/213/16 за позовом КП «Житомиртеплокомуненерго» до Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів про стягнення 55507,24 грн. обґрунтованим, законним, а вимоги скаржника безпідставними, зокрема, й у частині «форс-мажорних обставин».

Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін, а апеляційну скаргу Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів - без задоволення.

Від ОСОБА_1 обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника, враховуючи письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони та третя особа належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін та третьої особи за наявними у матеріалах справи доказами, у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 15 липня 2013 року Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерг" та ОСОБА_1 обласним Фондом соціального захисту інвалідів укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №847(а.с. 10-13)

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати дані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

П. 2.1.1 договору тарифи на послуги на дату укладення договору для другої групи споживачів становлять з централізованого опалення 18,48 грн. з ПДВ за один кв. метр приведеної опалювальної площі при відсутності приладів обліку теплової енергії.

У п.2.5 договору вказано, що позивач надає передбачені договором послуги на постачання теплової енергії до приміщення по вул. Домбровського, 38 в м. Житомирі, площею 919,44кв.м.

Згідно з п.3.1 договору, оплата вартості використаної теплової енергії проводиться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 3.7 договору)

У п. 4.2 договору, зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати за надані послуги у встановлений договором строк.

П. 4.4 договору, зокрема, визначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричинять шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору.

Згідно з п.9.1 договору сторони звільняються від відповідальності згідно з цим договором у разі настання дії непереборної сили (дії надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру), яка унеможливлює надання відповідної послуги згідно з умовами договору.

Цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Договір може бути розірваний за зверненням споживача лише після закінчення опалювального періоду. Строк позовної давності за даним договором становить 5 років. (п. 10.1 договору)

Додатковою угодою від 15.11.13р. до договору №847 змінено площу приміщення на 573,4кв.м. (а.с.127).

Як убачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив теплопостачання відповідачу за період з грудня 2014р. по березень 2015р. на загальну суму 60636,75грн. та надав відповідачу для оплати рахунки на вказану суму (а.с.14-17).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості теплопостачання виконав частково, тобто сплатив позивачеві 20000грн., що вбачається із розрахунку позивача щодо нарахувань і оплати ОСОБА_1 обласним Фондом соціального захисту інвалідів згідно з договором від 15.07.2013р. №847. (а.с. 7)

За наведених обставин, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 15.07.2013р. №847, позивач, керуючись ст.ст. 525,526,625 ЦК України, ст. 193 ГК України, звернувся до господарського суду із позовом до Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з останнього 55507,24 грн., з яких: 40 636,75 грн. - боргу, 1 238,75 грн. - 3% річних, 13 631,74 грн. - інфляційних нарахувань.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 24 травня 2016 року у справі №906/213/16 позов Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" до Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 обласної ради - про стягнення 55507,24 грн., задоволено.

Стягнуто з Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" - 40636,75 грн. боргу за теплову енергію, 1238,75 грн. річних, 13631,74 грн. інфляційних, 1378 грн. витрат по оплаті судового збору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 15.07.2013р. №847 Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" протягом грудня 2014 року - березня 2015 року здійснювало Житомирському обласному Фонду соціального захисту інвалідів централізоване опалення, постачання гарячої води, та пред'являло до оплати рахунки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з п.3.1 договору оплата вартості використаної теплової енергії проводиться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії та гарячої води, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 40 636,75 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

На момент розгляду справи судом апеляційної інстанцій відповідачем не подано доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 40 636,75 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 01 лютого 2016 року по 31.01.2016р..

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, як зазначалося вище, у відповідача виникли грошові зобов'язання на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 15.07.2013р. №847.

А тому, позивачем правомірно заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні.

Крім того, заявлення до стягнення пені, яка передбачена договором є правом, а не обов'язком позивача.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем, вважає його правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 13631,74грн.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних, який наданий позивачем, судова колегія вважає його правильним у розмірі 1238,75 грн., і дана сума підлягає до стягнення.

Щодо доводів скаржника про наявність спору щодо користування відповідачем приміщенням по вул.Домбровського, 38 в м.Житомирі, щодо якого укладено договір №847, судова колегія зазначає наступне.

15.07.13р. КП "Житомиртеплокомуненерго" (позивачем у справі) та ОСОБА_1 обласним Фондом соціального захисту інвалідів (відповідачем у справі) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №847.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична чи юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Як зазначалося, постачання теплової енергії у період з 2013 р. по квітень 2015 р. здійснювалося на підставі договору від 15.07.2013р. №847, укладеного сторонами у даній справі, а тому судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що оплату вартості використаної теплової енергії має здійснити саме відповідач.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дав належну оцінку доводам скаржника, а тому його доводи про зворотнє не заслуговують на увагу.

Разом з тим, не заслуговують на увагу і твердження відповідача, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не залучивши до участі у справі за його клопотанням у якості співвідповідачів: приватних підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також Підприємство об'єднання громадян "Ефективні системи опалення, Підприємство об'єднання громадян "Лідер", Колективне підприємство "Центр соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів" (у останніх на підставі укладених з відповідачем договорів оренди перебували у користуванні частини нежитлового приміщення, й за умовами договорів оренди, вони згідно з виставленими рахунками мають сплачувати відповідачу фактичну вартість комунальних послуг (водопостачання, каналізації, газ, електрична енергія, теплопостачання, і т.п.), оскільки, як правильно встановлено місцевим господарським, позовні вимоги до вказаних осіб не заявлені, договори щодо теплопостачання із вказаними особами позивачем не укладались. А тому, відсутні підстави для залучення вказаних осіб у якості співвідповідачів.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 обласну раду, без клопотання сторін та права якої не зачіпаються та не порушуються, оскільки ст. 27 ГПК України, зокрема, визначено, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже, відповідно до умов вказаної статті господарський суд вправі самостійно, з власної ініціативи залучати до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору без клопотання сторін.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 обласна рада є власником приміщення по вул. Домбровського, 38 у м.Житомирі, керуючись ст. 27 ГПК України, залучив останню до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про що винесено ухвалу від 10.05.2016р..

Також, щодо посилання скаржника на звільнення останнього від відповідальності у зв'язку із форс - мажорними обставинами, а саме дії непереборної сили, колегія суддів зазначає, виходячи із умов договору дана умова стосується лише позивача, а саме неможливість надання ним послуг по централізованому опаленню та постачанню гарячої води. Крім того, на переконання колегії суддів в даному випадку відсутні форс - мажорні обставини.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2016р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, отже відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2016р. у справі № 906/213/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2016р. у справі №906/213/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирського обласного Фонду соціального захисту інвалідів - без задоволення.

2. Справу №906/213/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.