Ухвала

від 27.07.2016 по справі 367/5473/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

27 липня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (далі - ТОВ «ФК «Народна позика») звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило усунути перешкоди у користуванні павільйоном-баром та земельною ділянкою, які знаходяться по АДРЕСА_1, шляхом надання доступу до нежитлових приміщень, оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні вказаним майном, яке належить позивачу на праві власності.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 січня 2016 року, позов задоволено у повному обсязі.

Усунуто перешкоди у користуванні майном ТОВ «ФК «Народна позика», а саме: павільйоном-баром та земельною ділянкою, які знаходяться по АДРЕСА_1, шляхом надання ОСОБА_3 доступу до нежитлових приміщень.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. ст. 317 , 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК Українивласник майна вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, у т.ч. порушення прав користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володінням.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що 14 вересня 2012 року між ТОВ «ФК «Народна позика» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1409003/000-КФК/12, згідно з яким останній отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 400 тис. грн терміном до 14 березня 2013 року зі сплатою 36 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 вересня 2012 року між тими самими сторонами укладено договір іпотеки, за яким позичальник передав товариству в іпотеку належне йому майно: павільйон-бар літ. «А», загальною площею 220,50 кв. м, а також дві земельні ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 0,0140 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташовані по АДРЕСА_1.

Установлено, що відповідач не виконав умов кредитного договору і не повернув грошові кошти та проценти після закінчення терміну їх надання, у зв'язку з чим відповідно до п. п. 6.1-6.11 договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, товариство зареєструвало право власності на предмет іпотеки на своє ім'я, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 37-39).

Також установлено, що ТОВ «ФК «Народна позика» як власник павільйон-бара, загальною площею 220,50 кв. м, та двох земельних ділянок площею 0,0100 га і 0,0140 га, що розташовані по АДРЕСА_1, не має змоги користуватися цим майном, оскільки цим майном користується відповідач.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду про задоволення позову та усунення позивачу перешкод у користуванні належним йому на праві власності майном, адже, як установив суд на підставі наявних у справі доказів, відповідач чинить позивачу перешкоди у здійсненні повноважень щодо розпорядження та користування спірним майном, чим порушує права позивача як власника цього майна, які підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, на спростування доводів апеляційної скарги відповідача про те, що суд ухвалив рішення за відсутності спору про право, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає ст. 16 ЦК України та є незрозумілим, апеляційний суд правильно зазначив, що в даному випадку має місце спір про право, який полягає у тому, що позивач, який є власником спірного майна, намагається захистити своє право власності шляхом усунення перешкод, а відповідач, який утримує у себе це майно, заперечує проти цього, посилаючись на наявність у нього права на це майно, що, як вище вказано, свідчить про наявність між сторонами спору про право; обраний позивачем спосіб захисту цивільного права відповідає приписам ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка передбачає захист права шляхом припинення дії, яка його порушує, або примусового виконання обов'язку в натурі.

Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненадання в іпотеку двох земельних ділянок; не вирішення судом питання про прохід до цих ділянок через третю, яка перебуває в його оренді; накладення ухвалою суду арешту на павільйон-бар і дві земельні ділянки в іншій справі, що, на думку відповідача, перешкоджає ухваленню рішення про усунення перешкод у користуванні цим майном, зазначивши, що такі доводи не впливають на правильність висновків суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні за змістом доводам апеляційної скарги, які суд обґрунтовано спростував, вони не впливають на правильність висновків судів, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: А.О. Леванчук

А.В.Маляренко

О.М.Ситнік

О.В.Ступак