Ухвала

від 28.07.2016 по справі 428/6921/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/6921/16-к

Провадження № 11-сс/782/182/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016 р. м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника ПрАТ «Автомотозапчастина» - адвоката ОСОБА_6 ,

слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Луганській обл. ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської обл. апеля-ційну скаргу ПрАТ «Автомотозапчастина» на ухвалу Сєвєродонецького міськсуду Луганської обл. від 4.07.2016 р. у кримінальному провадженні № 42016051110000079,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міськсуду Луганської обл. від 4.07.2016 р. було задоволено клопотання слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Луганській обл. ОСОБА_7 погоджене заст. нач. відділу прокуратури Луганської обл. ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, грошові кошти ПАТ «Автозапчастина» які знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «Приват-банк» (МФО 300711), юридична адреса м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в матеріалах зазначеного кримінального провадження є достатньо даних, які дають підстави вважати, що грошові кошти, про арешт яких просила сторона кримінального провадження, дійсно є предметом злочину та набуті злочинним шляхом, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Автомотозапчастина» в особі голови правління ОСОБА_9 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали, якою від-мовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, грошових коштів, які належать ПрАТ «Автомотозапчастина» та знаходяться на банківських рахунках в ПАТ «КБ «Приватбанк», оскіль-ки задовольняючи клопотання про арешт грошових коштів слідчий суддя послався на ч. 3 ст. 170 КПК України та не звернув уваги на той факт, що дана редакція зазначеної статті 28.02.2016 р. втратила чинність. Вважає застосування слідчим суддею не чинної редакції норми КПК України істотним порушенням вимог КПК України, що є підставою для скасування ухвали на підставі п. 3 ч. 1 ст. 412 КПК України.

Також, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі накладено арешт на майно ПАТ «Автозапчасти-на», в той час коли належною назвою підприємства є - ПрАТ «Автомотозапчастина». Тобто, слід-чий суддя не з`ясував під час судового розгляду, на майно якого підприємства фактично було нак-ладено арешт.

Також, зауважує, що висновок слідчого судді на підставі вивчення матеріалів кримінально-

го провадження про те, що грошові кошти нібито здобуті злочинним шляхом є передчасним та знаходиться за межами повноважень слідчого судді при розгляді клопотань щодо арешту майна. Зазначене можливе лише за результатами судового розгляду справи при ухваленні рішення по су-ті, слідчий суддя не встановлює обставини злочину, винність особи та інші питання.

Окрім того, апелянт вказує, що слідчий суддя не дотримався вимог п. п. 5 та 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, які забов`язують його враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, об-винуваченого, засудженого, третіх осіб, тому що не встановив і не вказав в ухвалі розмір грошо-вих коштів, які він вважає предметом злочину. Наклавши арешт на всі грошові кошти, які знахо-дяться та надходять на всі чотири рахунки, слідчий суддя позбавив підприємство можливості сплачувати податки, виплачувати заробітну плату працівникам, взагалі вести господарську діяль-ність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ПрАТ «Автомотозапчастина» - адво-

ката ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її повністю задовольнити з підстав, які вказані в апеляційній скарзі, прокурора ОСОБА_5 , який вважав, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, тому що слідчий суддя застосував норму КПК України, яка була скасована на день судового розгляду, а тому пропонував ухвалу скасувати, винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого і накласти арешт на майно ПрАТ «Автомотозап-частина», вислухавши пояснення слідчого ОСОБА_7 , який послався на технічні помил-ки при складанні клопотання, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеля-ційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протя-гом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня от-римання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвала слідчого судді від 4.07.2016 р. була постановлена без виклику представника ПрАТ «Автомотозапчастина», тому строк її оскарження обчислюється з дня отри-мання ним копії судового рішення.

Про ухвалу слідчого судді від 4.07.2016 р. апелянт дізнався 15.07.2016 р. коли йому відмо-вили у здійсненні банківської операції, а 19.07.2016 р. апеляція вже надійшла до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга ПрАТ «Автомотозапчастина» на ухвалу слідчого судді бу-ла подана в строк, передбачений ст. 395 КПК України.

Згідно вимогам ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтова-ним і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами мате-ріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Ко-дексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та під-стави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає су-дове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів, які надійшли до апеляційного судувбачається, що станом на час розгляду кло-потання і винесення ухвали, а саме 4.07.2016 р., ст. 170 КПК України діяла в редакції Закону Ук-раїни № 1019-VII від 18.02.2016 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального проце-суального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Євро-пейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Сою-зом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації», а ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, на яку послався слідчий у клопотанні і слідчий суддя мотивуючи своє рішення про накладення арешту на майно та грошові кошти, втра-тила чинність 28.02.2016 р.

Таким чином, слідчий суддя, мотивуючи і обґрунтовуючи своє рішення про задоволення клопотання слідчого, вказав в ухвалі, що грошові кошти, про арешт яких просила сторона кримі-нального провадження, дійсно є предметом злочину та набуті злочинним шляхом, тобто відпові-дають критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України, але чинна на день розгляду клопотання редакція ч. 3 ст. 170 КПК України вказує, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, а тому слідчий суддя не міг її використати для обґрунтування про накладення арешту на майно юридичної особи.

Такі само посилання і обґрунтування містяться і в клопотанні слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальне рішення приймається згідно з положен-нями КПК України, чинними на момент прийняття такого рішення.

Слідчим суддею не було дотримано цих вимог КПК України, а тому судове рішення підля-гає безумовному скасуванню.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінально-го процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуаль-ного закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В оскаржуваній ухвалі накладено арешт на майно ПАТ «Автозапчастина», в той час коли належною назвою підприємства, про яке йдеться у клопотанні слідчого - є ПрАТ «Автомотозап-частина», тобто слідчий суддя не встановив стосовно якої юридичної особи здійснюється провад-ження та виніс незаконну ухвалу про накладення арешту.

Також, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що слід-чим суддею не були дотримані вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, яка зобов`язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати окрім правових підстав для арешту майна, ще й розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провад-ження.

З матеріалів провадження вбачається, що у клопотанні слідчого начебто викладені об`єк-тивна сторона протиправних дій «мешканців Київської та Луганської областей» з організації не-законної діяльності «конвертаційного центру». Але жодних вказівок на розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи отриманої неправомірної вигоди у клопотанні не міститься.

Навпаки, слідчий у клопотанні вказав, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України.

Слідчий суддя, як свідчить ухвала, також під час судового розгляду не встановив будь-який розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи отриманої неправомірної вигоди, але наклав арешт на грошові кошти, які належать суб`єкту підприємницької діяльності та знаходяться на його банківських рахунках, чим безумовно не дотримався вимог щодо розумності та співрозмі-рності обмеження права власності, що може мати наслідком заподіяння матеріальних та репутаці-йних збитків.

В клопотанні слідчий зазначив, що СВ УСБУ в Луганській обл. здійснює досудове розслі-дування у кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР від 26.04.2016 р. за ознаками зло-чину, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України за фактом того, що мешканці Київської та Лугансь-кої областей відповідно до спільного плану злочинної діяльності, розподіливши між собою ролі організували незаконну діяльність «конвертаційного центру». В подальшому зазначені вище особи особисто та через інших осіб підшукували громадян та за грошову винагороду схиляли їх до вход-ження до складу злочинної організації з метою використання в подальшому таких підприємств для мінімізації податкових зобов`язань, надання штучного податкового кредиту підприємствам реаль-ного сектору економіки, а також прикриття незаконної діяльності, в тому числі направленої на фі-нансування тероризму, тобто з метою фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації «Луганська Народна Республіка» та її представників.

Слідчим та прокурором у судовому засіданні як суду першої інстанції так і при апеляційно-му розгляді не надано будь яких достовірних даних, що ПрАТ «Автомотозапчастина», його поса-дові особи або інші фізичні особи мали намір використовувати грошові кошти у схемі фінансуван-ня тероризму, тому що надані слідчому судді і під час апеляційного розгляду документи не міс-тять будь-яких даних, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках є предметом або доказом вказаного злочину.

Ніяких достовірних даних, що грошові кошти ПрАТ «Автомотозапчастина» є предметом, доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.258-5 КК України, по криміналь-ному провадженню, внесеному у ЄРДР за № 42016051110000079, або ці кошти були набуті в резу-льтаті вказаного кримінального правопорушення, або вони є доходами від них, або на них було спрямоване кримінальне правопорушення чи вони підлягають спеціальній конфіскації, слідчий, як особа, що звернулась з клопотанням про арешт майна, суду не надав. Стосовно майна також не може бути застосовано арешт, оскільки по даному кримінальному провадженню жодній особі не повідомлялося про підозру, тобто відсутні підозрюваний, обвинувачений, або третя особа, майно якої може бути арештовано.

За таких обставин ухвала слідчого судді не може вважатися законною і обґрунтованою, во-на підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 407 КПК України апеляційний суд вважає, що не-обхідно постановити нову ухвалу, якою відповідно до вимог ст. 173 КПК України відмовити у за-доволенні клопотання про арешт майна, оскільки особа, що його подала, не довела необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Сєвєродонецького міськсуду Луганської обл. від 4.07.2016 р., якою було задоволе-но клопотання слідчого 2-го відділення СВ УСБУ в Луганській обл. ОСОБА_10 та накла-дено арешт на майно, грошові кошти, які належать ПАТ «Автомотозапчастина» (код ЄДРПОУ 13385697) та знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 в ПАТ «КБ «Приватбанк» (МФО 300711), юридична адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого 2-го відді-лення СВ УСБУ в Луганській обл. Д. Кременчуцького про арешт майна та грошових коштів, які належать ПАТ «Автомотозапчастина» (код ЄДРПОУ 13385697) та знаходяться на банківських ра-хунках в ПАТ «КБ «Приватбанк».

Апеляцію ПрАТ «Автомотозапчастина» задовольнити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді