Рішення

від 21.07.2016 по справі 308/13408/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13408/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання - Гайданка Г.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «ЖК №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» про визнання недійсною угоди про погашення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до дочірнього підприємства «ЖК №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» про визнання недійсною угоди про погашення заборгованості.

Свій позов позивачка мотивує тим, що 19.06.2012 року ДП «ЖК №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» спонукало її укласти договір найму житлового приміщення - кімнати 1 блоку №513 в гуртожитку по вул. Бородіна, 14 в м. Ужгород. Від укладення договору найму не відмовлялася, оскільки тривалий час з сім'єю - чоловіком і сином проживала в цій кімнаті. Також 19.06.2012 року представник відповідача - директор ДП «ЖК №2» ОСОБА_3 змусив її підписати угоду про погашення неіснуючого боргу та розписку від 20.06.2012 року на суму 12549,08 грн. Позивачка зазначає, що умови, за яких укладався договір про погашення боргу від 19.06.2012 року не тільки не сприяли вільному волевиявленню, а прямо суперечили її внутрішній волі. Зазначає, що строк дії реєстрації місця проживання в паспорті у неї закінчився 30.03.2007 року. З тих пір відповідач відмовляв у подальшій реєстрації місця проживання, у зв'язку з чим вона не мала можливості переоформити кредит, який отримала в 2006 році на купівлю нежитлового приміщення на 1 поверсі гуртожитку на більш вигідних умовах, оформити закордонний паспорт. Умовою відповідача для проставлення в паспорті штампу про реєстрацію місця проживання було підписання вказаних документів. Вказує, що її син ОСОБА_4 саме в той час подавав документи для навчання в училище №20 і йому необхідно було отримати довідку про склад сім'ї. Аналогічною умовою надання довідки стало підписання документів про визнання нею боргу - договору найму, розписки, договору погашення боргу. Після того, як вона підписала усі вказані документи, в паспортному столі прийняли документи для запису місця реєстрації, на що представник відповідача надав дозвіл та через декілька днів видали довідку про склад сім'ї.

Вказує, що знаючи достеменно, що боргу за проживання перед ДП «ЖК №2» у неї немає, не підписала би цих документів, якби не тиск директора відповідача та не особисті і сімейні обставини, за яких вона змушена була підписати ці документи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «ЖК №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , надав суду заперечення, згідно з якими вказує, що обрані позивачем мотиви стосовно визнання недійсною угоди про погашення боргу є надуманими.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2001 року між сторонами було укладено договір найму №7, відповідно до якого наймодавець надає наймачу та членам його сім'ї 2 ліжко-місця у кімнаті №513, із сплатою 22,70 грн. за одне ліжко-місце на місяць та додатковою оплатою комунальних послуг.

Судом встановлено, що 16.11.2006 року ОСОБА_1 придбала у власника гуртожитку ЗАТ «Житлово-побутове підприємство» вбудовані приміщення першого поверху (на даний час кімната №109) гуртожитку по вул. Бородіна, 14 у м. Ужгород, з можливістю реконструкції її під житло.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12935314 від 18.12.2006 року приміщення поз. 14, 15 за адресою м. Ужгород, вул. Бородіна, 14 належать на праві власності ОСОБА_1

19.06.2012 року між ДП «Житловий комплекс №2 ЗАТ «ЖПП» та ОСОБА_1, було укладено договір найму житлового приміщення в гуртожитку, за умовами якого наймодавець здає в найм житлову площу у гуртожитку в м. Ужгороді по вул. Бородіна, буд. 14, кімната 513, для тимчасового проживання сім'ї з 2 чоловік.

Відповідно до п.1.5 договору житлова площа задається в найм строком на один рік, починаючи з 19.06.2012 року до 19.06.2013 року.

Судом встановлено, що між сторонами 19.06.2012 року було укладена угода про погашення боргу по оплаті за проживання у гуртожитку №14 АДРЕСА_1 та №109.

Згідно з пунктом 1.1. угоди боржник визнає і підтверджує свій борг на користь кредитора станом на день укладення угоди в сумі 12549,08 грн.

Відповідно до п.1.3 угоди заборгованість боржника перед кредитором погашається протягом 36 місяців. Борг по кв. № 109 на 19.06.2012 року - 2572,20 грн. Борг по кв. №513 на 19.06.2012 року - 9976,88 грн.

Також, наявність заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем в розмірі 12549.08 грн. за житлово-комунальні послуги ствердила у розписці, підписаній останньою 20.06.2012 року.

Разом з тим, позивачка в позовній заяві посилається на те, що підписання угоди про погашення боргу та розписки здійснювалось під тиском директора відповідача внаслідок сімейних обставин.

У відповідності до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за №9, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житла чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що він є чоловіком позивачки ОСОБА_1 Зазначив, що директор неодноразово наполягав на необхідності уточнення заборгованості, а 19.06.2012 року директор повідомив ОСОБА_1, що необхідно з'ясувати заборгованість по комунальних послугах. Також додав, що в квартирі №109 вони з сім'єю не проживали, а робили ремонт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначив, що він є сином позивачки ОСОБА_1 Вказав, що у 2012 році йому була необхідна реєстрація місця проживання для подачі документів до училища №20. Необхідно було отримати довідку про склад сім'ї. Угода про погашення боргу від 19.06.2012 року була підписана в приміщенні паспортного столу. Директор ДП «Житловий комплекс №2 ПрАТ «ЖПП» сказав, що якщо мама ОСОБА_1 підпише вказану угоду про погашення боргу - тоді буде здійснена реєстрація.

Наявність тимчасової реєстрації позивачки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2, стверджується наявною в матеріалах копією паспорта громадянина України серії ВР №237985, оригінал якого досліджено у судовому засіданні, з якого вбачається, що строк дії реєстрації місця проживання в паспорті у неї закінчився 30.03.2007 року.

Судом встановлено, що у паспорті громадянина України серії ВР №237985 ОСОБА_1 на сторінці 11 наявна відмітка щодо реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, де датою реєстрації зазначено 23.06.2012 року. Аналогічна відмітка міститься у паспорті сина позивачки ОСОБА_4 (паспорт громадянина України серії ВР №541459).

З диплома кваліфікованого робітника АК №46488606 та додатку до диплома, виданих ОСОБА_4, вбачається що останній навчався в Ужгородському ВПУ торгівлі та технологій харчування з 01 вересня 2012 року по 27 червня 2014 року.

Таким чином, тривала відсутність реєстрації місця проживання позивача та необхідність отримання ОСОБА_4 довідки про склад сім'ї для подачі документів до вступу в училище її сина призвело до того, що позивач уклала договір про погашення боргу від 19.06.2012 року та надала відповідну розписку, що фактично не відповідало її волі. Суд констатує, що тяжкість обставин, які настали, пов'язана не тільки безпосередньо з особою, яка уклала договір, але і з її близькою особою - сином, заради якого вчинено правочин на вкрай невигідних умовах.

Оскільки нормами ЦК України не передбачено такого виду договору як угода про погашення боргу, суд не в змозі оцінити звичайні умови для такого роду договору, водночас з розрахунків і калькуляцій відповідача боргу, який став предметом оспорюваного договору, вбачається нарахування боргу ОСОБА_1 за проживання та користування кімнатою 513 по вул. Бородіна, 14 з 2001 року.

Суд прийшов до переконання, що умови укладання договору - невигідні для позивача, оскільки втрати особи від вчинення правочину є суттєвими з урахуванням положень Цивільного кодексу України щодо обмеження захисту цивільних прав та інтересів судом строком позовної давності, яка за загальним правилом встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відтак оспорюваний договір є таким, що укладений з вадами волі позивачки, оскільки формування її волі до укладення правочину здійснювалося під тиском вищенаведених обставин (необхідність термінового формування пакету документів для вступу сина позивача до навчального закладу, а також реєстрації), що змусили особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах (визнано борг за користування квартирою, у якій фактично ніхто не проживав і не користувався комунальними послугами, а також борг, який нараховано відповідачем за роки за межами строку позовної давності).

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про укладення договору про погашення боргу від 19.06.2012 року позивачем під впливом тяжкої обставини і вкрай на невигідних умовах, суд приходить до висновку, що слід визнати недійсною угоду про погашення боргу, укладену 19.06.2012 року між ДП «Житловий комплекс №2 ЗАТ «ЖПП» та ОСОБА_1.

Згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 21 липня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 16, 203, 233 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 14, 60, 88, 208, 209, 213, 215, 217, 218, 223, 294, 296 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «ЖК №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» про визнання недійсною угоди про погашення заборгованості - задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду про погашення боргу від 19 червня 2012 року, укладену між ДП «Житловий комплекс №2» ЗАТ «Житлово-побутове підприємство» та ОСОБА_1 про визнання боргу в сумі 12549,08 грн.

Стягнути з ДП «Житловий комплекс №2» ЗАТ «Житлово-побутове підприємство» (код ЄДРПОУ 31624609) на користь ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1, 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик