Рішення

від 21.07.2006 по справі 38/194-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/194-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.06р.

Справа № 38/194-06

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стас і К”, м. Дніпропетровськ

До: 1. Акціонерного товариства закритого типу „Інвестстрой”, м. Дніпропетровськ

      2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Укрстар” ЛТД, м. Дніпропетровськ

      3.  Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної

           інвентаризації, м. Дніпропетровськ

Про:  визнання права власності

                                                         Суддя: Бишевська Н.А.

     ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: Матіяш С.К.

Від відповідача: В-1: не з'явився

В-2: не з'явився

                         В-3 - Попов О.О.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Стас і К”, м. Дніпропетровськ (далі - позивач) звернулося з позовом і згідно уточнених позовних вимог просить:

1.          Визнати договір купівлі-продажу від 14.03.2000 року, заключений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стас і К” і Акціонерним товариством закритого типу „Інвестстрой” (далі –Відповідач-1) 14 березня 2000 року дійсним.

2.          Визнати договір купівлі-продажу від 02.05.2000 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стас і К” і Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Укрстар” ЛТД (далі –Відповідач-2) 02 травня 2000 року дійсним.

3.          Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Стас і К” право власності на адміністративно-виробничі будівлі та споруди: прибудову літ. ч'-1 загальною площею 53,4 кв.м., ганок літ. ч', сарай літ. Я загальною площею 9,0 кв.м., бокси літ. Ф-1 загальною площею 394,2 кв.м., адміністративні будівлі: літ. Ч-2 загальною площею 198,4 кв.м., літ ч-1 загальною площею 69,2 кв.м, вулканізацію літ.Т загальною площею 71,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Матлахова, 4А.

4.          Визнати право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, що складається з адміністративно-виробничих будівель та споруд: прибудова літ. ч'-1 загальною площею 53,4 кв.м., ганок літ. ч', сарай літ. Я загальною площею 9,0 кв.м., бокси літ. Ф-1 загальною площею 394,2 кв.м., адміністративні будівлі: літ. Ч-2 загальною площею 198,4 кв.м., літ ч-1 загальною площею 69,2 кв.м, вулканізацію літ.Т загальною площею 71,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Матлахова, 4А, яке підлягає реєстрації згідно п. 10 „Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності об'єктів нерухомого майна”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року.     

Позовні вимоги позивача обгрунтовані  посиланням  на відповідні договори купівлі-продажу.

Відповідач-1 в судові засідання, призначені по справі, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день слухання справи, про що є докази в матеріалах справи. Причини неявки Відповідача-1 в судові засідання суду не відомі.

Відповідач-2  в судові засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день слухання справи, про що є докази в матеріалах справи. Жодних документів, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-2 до суду не надходило.

Третя особа у  відзиві на позов вказує на те, що органи БТІ здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а позивач в позові просить визнати майно таким, що підлягає державній реєстрації. Відповідач просить відмовити позивачу в позові в частині. що стосується вимог до комунального  підприємства.  

Суд вважає ,що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                             ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Стас і К”   зареєстроване виконкомом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська, реєстраційна справа № 04052077Ю0010608 від 27.12.1999 року. Товариство веде свою господарську діяльність згідно статуту підприємства.

19.01.2000 року між ТОВ „Стас і К” і ТОВ фірмою „Укрстар” ЛТД було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: частини приміщення літ. Ф (позиції 1-1,1-3), площею 394,70 кв.м.; адміністративного будинку літ. Ч-1, Ч-2, площею 273,50 кв.м.; вулканізації літ. Т, площею 71,40 кв.м., інструментальної літ. Ю, вбиральна –літ. Ш, сараї літ. Е, Щ, огорожі № 5, мощення І; які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Матлахова, 4. Всього загальна площа складає 739,60 кв.м.

На підставі вищезазначеного договору, ТОВ „Стас і К” оформило право власності 18.11.2004 року отримало витяг про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Наступний договір купівлі-продажу ТОВ „Стас і К” уклало із АТЗТ „Інвестстрой” 14.03.2000 року. Предметом договору купівлі-продажу був бокс літ. П-1, загальною площею 139 кв.м., що розташований за адресою вул.. Матлахова, 4 в м. Дніпропетровську.

Згідно договору, АТЗТ „Інвестстрой” по акту прийому-передачі від 19.03.2000 року передав, а ТОВ „Стас і К” отримав бокс ,літ. П-1, загальною площею 139 кв.м.

ТОВ „Стас і К” 02.05.2000 року уклало договір купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ фірмою „Укрстар” ЛТД. За договором Відповідач-2 продав підприємству Позивача частину будинку літ. Ф (позиції 1-1, 1-2), площею 62,40 кв.м.

Згідно акту прийому-передачі від 02.05.2000 року вказана частина будинку літ. Ф була передана Позивачу.

Вищевказані договори купівлі-продажу не  були посвідчені нотаріально через неявку Відповідача-1 та Відповідача-2 в обумовлений час до нотаріальної контори.

Для належної реєстрації за підприємством права власності на вказане нерухоме майно, Позивач звертався в Дніпропетровське МБТІ з проханням провести поточну технічну інвентаризацію приміщень, які розміщені за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Матлахова, 4, з подальшою видачею технічного паспорту. Однак Позивачу було відмовлено через відсутність нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу від 14.03.2000 року та 02.05.2000 року.

ТОВ „Стас і К” було збудовано прибудову літ. ч'-1 площею 53,4 кв.м, ганок літ. ч', сарай літ. Я загальною площею 9,0 кв.м. А також переобладнано бокси літ. Ф-1, площа зменшилась на 0,5 кв.м. і становить 394,2 кв.м., адміністративні будівлі літ. Ч-2, літ. Ч-1,загальна площа зменшилась на 5,9 кв.м. і становить літ. Ч-2 –198, 4 кв.м., літ. Ч-1 69,2 кв.м., прибудову літ ч'-1 площею 53,4 кв.м., знесено перегородку вулканізації літ. Т, площею 71,4 кв.м..  

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про власність”, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.   Власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.   Захист  права  власності  здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом;  володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. (ст 49 Закону).

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначає “Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно “ ,яке спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства ( п.1.13). З моменту реєстрації заяви в Реєстрі заяв та запитів розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України ( ст.3.1. )  У   реєстрації   прав  на  нерухоме  майно  може  бути відмовлено, якщо ( поміж іншим ) подані  документи  не  відповідають вимогам, установленим цим Положенням  та іншими актами чинного законодавства України, або не дають  змоги  установити  відповідність  заявлених  прав і поданих документів вимогам законодавства ( ст.3.3.) При  реєстрації  прав власності на нерухоме майно, які виникли  відповідно до договорів про відчуження частки (або частки від  частки)  нерухомого  майна,  що не посвідчені в нотаріальному порядку,  подається  документ,  що  встановлює  право власності на майно, частка якого відчужується, і на якому реєстратором робиться напис про розмір частки, яку відчужено ( ст.3.10 ) .Згідно з “Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна “ , такими документами є  ( поміж іншим ) договори відчуження нерухомого майна, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню ;рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Оскільки Позивач звертався до Дніпропетровського МБТІ  на момент, коли договори купівлі-продажу не були посвідчені нотаріально і не були визнані судом дійсними, то суд вважає відмову Відповідача-3 в реєстрації права власності Позивачу правомірною.

На час розгляду справи позивачем не надано суду   доказів  відмови  третьої особи в реєстрації прав власності,  з урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє    позивачу в задоволенні   його позовних вимог в частині , що стосується  реєстрації  прав власності  відповідно   до п. 10  Положення відносно вимог до третьої особи.

Щодо захисту права власності позивача, суд  вважає  наступне:

Під час  укладення сторонами  договорів  купівлі –продажу  діяв  ЦК УРСР. За ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі –продажу  жилого будинку  повинен бути  нотаріально посвідчений, якщо хоч однією із   сторін є громадянин. Інших вимог  щодо  нотаріальної  форми  договору купівлі –продажу ЦК УРСР  не містив, отже укладення  сторонами договорів у простій  письмовій формі відповідало  вимогам  чинного на той час законодавства.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства  регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної  дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно з ст. 128 ЦК УРСР, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо  інше не передбачено договором  або законом. Позивач на час розгляду справи   здійснив оплату  вартості придбаного спірного майна, отже набув права власності на майно. Право власності  вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність  набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

Звернення позивача до суду  крім іншого  мотивовано   також встановленням права власності на самовільно добудовані  приміщення.  Відповідно до ст.331 ч.2 ЦК України, право власності на   новостворене  нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.  Доказів порушення інтересів   третіх осіб  новоствореним  майном,  в справі немає.

Відносно технічного висновку  ТОВ „ Строй комплекс” про обслідування будівельних конструкцій  по вул.. Матлахова, 4 а в м. Дніпропетровську ,  основні несущі конструкції знаходяться в  задовільному стані  і пригодні    для подальшої експлуатації.

Враховуючи  вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне визнати договори купівлі-продажу від 14.03.2000 року та 02.05.2000 року дійсними, визнати  право власності   за позивачем  на спірне майно; в іншій частині позову, а саме щодо вимог до Дніпропетровського МБТІ,  відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд, керуючись вимогами    ст.49 ГПК України ( з урахуванням того, що спір доведено до суду з вини позивача ), покладає судові витрати на позивача.

  На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про власність” , ст.ст.49, 75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу від 14.03.2000 року, заключений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стас і К” і Акціонерним товариством закритого типу „Інвестстрой” (далі –Відповідач-1)  14 березня 2000 року    дійсним.

Визнати договір купівлі-продажу від 02.05.2000 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стас і К” і Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Укрстар” ЛТД (далі –Відповідач-2) 02 травня 2000 року   дійсним.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Стас і К” право власності на адміністративно-виробничі будівлі та споруди: прибудову літ. ч'-1 загальною площею 53,4 кв.м., ганок літ. ч', сарай літ. Я загальною площею 9,0 кв.м., бокси літ. Ф-1 загальною площею 394,2 кв.м., адміністративні будівлі: літ. Ч-2 загальною площею 198,4 кв.м., літ ч-1 загальною площею 69,2 кв.м, вулканізацію літ.Т загальною площею 71,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Матлахова, 4А.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                               Н.А.Бишевська

Дата підписання рішення 31.07.06 р.