Рішення

від 27.07.2016 по справі 903/452/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2016 р. Справа № 903/452/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХімпродуктВ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 ГрупВ»

про 289 198,64 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 16.05.2016

від відповідача: н/з

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач - ТзОВ "Хімпродукт" ставить вимогу (із врахуванням заяви про зменшення суми позову) стягнути з відповідача - ТзОВ "ОСОБА_1 Груп" 289 198,64 грн., з них 110 000 грн. заборгованості за товар, 2461,85 грн. 3% річних, 8814,28 грн. інфляційних, 144 660,14 грн. штрафу та 23 262,37 грн. доплати згідно додаткової угоди.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу посилається на договір поставки №64 від 10.09.2015 та додаток до нього від 22.09.2015, на підставі яких відповідачем по видатковій накладній №194 від 22.09.2015 отримано товар на суму 166 503,50 грн. За умовами договору (п. 7.6) проводиться 100% оплата товару на підставі рахунку позивача, в п. 7.7 сторони погодили, що у разі поставки товару згідно додатку до договору, порядок оплати визначається в даному додатку.

Додатком до договору №4 від 22.09.2015 сторони визначили, що повна оплата за продукцію здійснюється відповідачем з відстрочкою платежу до 28.09.2015 року (включно).

Відповідач зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, а саме 15.10.2015 на суму 21503,50 грн., 13.11.2015 - 35 000 грн., заборгованість складає 110 000 грн.

Згідно п. 9.5 договору, нараховано штраф в розмірі 144 660,14 грн., згідно ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 8 814,28 грн., 3% річних в сумі 2 461,85 грн.

В додатковій угоді від 10.03.2015 сторони визначили доплату по договору в сумі 23 262,37 грн. в зв'язку зі зміною курсу долара США до гривні.

При нормативному обґрунтуванні позовної вимоги посилається на відповідні норми Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідач пояснень по суті заявлених вимог не надав, ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.06.2016 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 12.07.2016 року направлена за адресою зазначеною в позовній заяві: м. Луцьк, вул. Даргомижського, 7, яка відповідає юридичній адресі товариста "ОСОБА_1 Груп" згідно витягу з ЄДРПОУ повернулась без вручення адресату, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "не було в дома".

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (постанова пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із наступними змінами та доповненнями).

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що суд здійснив всі процесуальні заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи пояснень представника позивача вбачається, що 10.09.2015р. між ТзОВ В«ХІМПРОДУКТВ» (постачальник) та ТзОВ В«ОСОБА_1 ГРУПВ» (покупець) був укладений договір поставки №64, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (а.с. 8-12).

На виконання умов договору та на підставі специфікації від 22.09.2015р. (додаток №4 до договору) (а.с. 13) позивачем згідно видаткової накладної №194 від 22.09.2015р. поставлено ТзОВ "ОСОБА_1 ГРУП", а останнім отримано продукцію загальною вартістю 166 503,50 грн.

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаній вище накладній, підписи завірені печатками товариств (а.с. 14).

22.09.2015 року позивачем виписано рахунок на оплату №365 на суму 166 503,50 грн. (а.с.15).

Згідно п. 7.6договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом строку дії рахунку.

По п.7.7 сторони мають право здійснювати розрахунки за договором в інший спосіб, не заборонений законодавством України. У разі поставки продукції відповідно до додатку до договору порядок виплати визначається у такому додатку.

У специфікації від 22.09.2015р. (а.с.13) сторони узгодили, що повна оплата товару здійснюється до 28.09.2015р. (включно).

Відповідачем отриманий товар оплачено частково на суму 56 503,50 грн. 15.10., 13.11.2015 року (а.с.16-25), заборгованість по оплаті становить 110 000 грн..

10.03.2016р. сторони підписали додаткову угоду №2 до договору поставки №64, згідно якої покупець зобов'язався доплатити за поставлений і неоплачений товар 23 262,37 грн.

Додаткова угода зі сторони відповідача підписана директором товариства ОСОБА_3, підпис завірений печаткою (а.с.26).

22.12.2015р. відповідачу направлена претензія №01 про сплату боргу в сумі 110 000 грн. та 30.05.2016 року вимога про оплату боргу (а.с.27,30). Згідно гарантійних листів №5 від 12.02.2016р., №20 від 20.04.2016р. відповідач зобов'язувався погасити заборгованість відповідно до 29.02.2016 року та 29.04.2016 року (а.с.28-29).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У специфікації №4 від 22.09.2015р. (а.с. 13) сторони узгодили, що повна оплата товару здійснюється до 28.09.2015р. (включно).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково.

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору поставки №64 від 10.09.2015р. відповідачем не спростовано. Доказів розірвання, визнання договору та додаткової угоди недійсними у встановленому законом порядку суду не подано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів та/або повернення товару.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 110 000,00грн. та 23 262,37 грн. доплата, що підтверджено договором поставки №64 від 10.09.2015р. (а.с.8-12), додатковою угодою №2 від10.03.2016р. (а.с.26), специфікацією від 22.09.2015р. (а.с.13), видатковою накладною №194 від 22.09.2015р. (а.с.14), рахунком на оплату №365 від 22.09.2015р. (а.с.15), банківськими виписками з 15.10.-13.11.2016 року (а.с.16-25), вимогами від 22.12.2015р. №01, від 30.05.2016р. (а.с.27,30), гарантійними листами №5 від 12.02.2016р., №20 від 20.04.2016р. (а.с.28, 29), відповідачем не оспорена та підлягає стягненню в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. 692 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 Постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних втрат за період з вересня 2015р. по червень 2016р. складає 8 814,28 грн. та 3% річних 2 461,86 грн. за період 29.09.2015р. по 15.06.2015р. (з врахуванням заяви про зменшення суми позову).

Тому вимога в частині стягнення інфляційних та 3% річних підставна та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 144 660,14 грн. (згідно заяви про зменшення суми позову від 21.07.2016 року), то як слідує з матеріалів справи даний нараховано по п.9.5 договору поставки.

Зокрема, пунктом 9.5 договору передбачено, що у випадку несплати вартості поставленої партії товару в термін 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу , починаючи з 15 дня.

Оскільки рахунок на оплату отримано відповідачем 22.09.2015 року, прострочення платежу наступило з 07.10.2015 року.

Згідно розрахунку позивача, зазначеного в заяві про зменшення позовних вимог, штраф нараховано на суму 166 503,50 грн. з 07.10.2015 року по 15.10.2015 року, на суму 145 000,00 грн. з 16.10.2015 року по 13.11.2015 року, на суму 110 000,00 грн. з 14.11.2015 року по 15.06.2016 року, при нарахуванні суми боргу помножено на кількість днів прострочки та 0,5%.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором поставки №64 від 10.09.2015 року сторони передбачили господарсько-правову відповідальність за прострочення строку оплати товару у вигляді сплати пені (п.9.4) та штрафу (п.9.5).

Однак виходячи зі змісту п.9.5 , а саме нарахування штрафу у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу , дана санкція за своєю правовою природою є пенею і повинна обчислюватись з врахуванням п.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст.343 ГК України, згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, чим передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (пункти 2.8,2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Як зазначено в пункті 2.5 даної Постанови щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

З врахуванням зазначеного судом проведено перерахунок, згідно якого сума пені складає 31 030,89 грн.

Тому вимога в частині стягнення штрафу в сумі 144 660,14 грн. підлягає до задоволення на суму 31 030,89 грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" (43000, м. Луцьк, вул. Даргомижського, 7, код ЄДРПОУ 38890446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ХімпродуктВ» (04119, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25643058) 175 569,39 грн., з них 110 000,00 грн. боргу, 8 814,28 грн. інфляційних втрат, 2461,85 грн. річних, 23 262,37 грн. доплати, 31 030,89 грн. пені, а також 2 633,54 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Відмовити в стягненні штрафу на суму 113 629,25 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

27.07.2016

Суддя С. В. Костюк