Рішення

від 26.07.2016 по справі 903/284/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2016 р. Справа № 903/284/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКІ", м. Ковель

про стягнення 20921,28грн.

Головуючий суддя Шум М. С.

Судді Гарбар І. О.

ОСОБА_1

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2 від 06.06.2016р

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

Суть спору: позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКІ", м. Ковель та просить суд стягнути з відповідача 14900,00грн. основної заборгованості, 4727,02грн. інфляційних втрат, 1294,26грн. три відсотки річних (згідно заяви про уточнення позовних вимог № 957/ТВ від 11.07.2016р.).

Представник відповідача клопотанням б/н від 26.07.2016р. долучив до матеріалів справи копію квитанції № 91 від 20.07.2016р. на підтвердження сплати основної заборгованості в розмірі 14900,00грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

21 вересня 2015 року ТзОВ «Епіцентр К» прийнято заявку №2 від товариства з обмеженою відповідальністю «Сімкі» на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Ковель (Україна) - м. Верона (Італія).

Згідно даної заявки позивач зобов'язався перевезти вантаж автотранспортом АА6759КТ/АА2856ХО, а саме пиломатеріали масою 23600 кг., ціна перевезення - 1680 євро (по курсу НБУ на дату виставлення довідки), умови оплати - після розвантаження.

29 вересня 2015 року ТзОВ «Епіцентр» прийнято заявку №3 від товариства з обмеженою відповідальністю «Сімкі» на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Ковель (Україна) - м. Верона (Італія).

Згідно даної заявки позивач зобов'язався перевезти вантаж автотранспортом АА9376КЕ, а саме пиломатеріали масою 23500 кг., ціна перевезення - 1680 євро (по курсу НБУ на дату виставлення довідки), умови оплати - після розвантаження.

Дані заявки підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

Відповідні обставини сторонами не оспорюються.

Будь-які претензії чи зауваження щодо наданих послуг по перевезенню вантажу від відповідача на адресу позивача не надходили.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, здійснивши перевезення вантажу за маршрутом у визначені строки на суму 80634,27грн., що підтверджується СMR №0800732, СMR № 0800737.

17.02.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №179/ТВ про оплату заборгованість згідно заявок на перевезення вантажу в сумі 60097,85грн.

Відповідна претензія отримана відповідачем 25.02.2016р., що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач станом на день звернення позивача до суду з відповідним позовом надані позивачем транспортні послуги оплатив частково, станом на день розгляду справи основна сума боргу становила 14900,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, відповідачем не оспорюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто домовленості щодо перевезення вантажу згідно заявок на перевезення вантажу № 2 від 21.09.2015р., № 3 від 29.09.2015р., відповідно до якої ТзОВ «Епіцентр К» зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а ТзОВ «Сімки» - оплатити таке перевезення.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (обмін заявкою на перевезення, перевезення позивачем вантажу за CMR та прийняття вантажу відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин по перевезенню вантажу.

Згідно статті 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Відповідно до ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женеві.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За змістом статтей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплату за надані позивачем послуги перевезення відповідач вчасно не здійснив, що призвело до звернення ТзОВ «Епіцентр К» з позовом до суду.

Отже, заборгованість ТзОВ «Сімкі» перед ТзОВ «Епіцентр К» по оплаті за надані позивачем транспортні послуги становить 14900,00грн., підтверджується заявками на перевезення вантажу № 2 від 21.09.2015р., № 3 від 29.09.2015р., СMR №0800732, СMR № 0800737, відповідачем не оспорена та підлягає до задоволення згідно ст. 916 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем на суму 14900,00грн., що підтверджується долученою квитанцією № 91 від 20.07.2016р.

Відтак, провадження у справі на суму 14900,00грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1294,26грн. та втрати від інфляції в розмірі 4727,02грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки ТзОВ «Епіцентр К» суд дійшов висновку про підставність заявлених до стягнення 1294,26грн. 3% річних та 4727,02грн. втрат від інфляції.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 307 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 626, 909, 916, 920 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 4, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СІМКІ" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Яремчука 32, код 36102219) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (02139, м. Київ, вул. Братиславського 11, код 32490244) 4727,02грн. інфляції, 1294,26грн. 3% річних та 1378,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі на суму 14900,00грн. припинити.

Повний текст рішення

складено 26.07.2016

Головуючий суддя М. С. Шум

Судді І. О. Гарбар

ОСОБА_1