Рішення

від 04.03.2013 по справі 5006/33/138пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.13 р. Справа № 5006/33/138пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Осадчої А.М., судді Овсяннікової О.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата (ідентифікаційний код 36479355)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінтехтрейд», м.Донецьк (ідентифікаційний код 37435633)

про визнання договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р. недійсним та стягнення збитків у розмірі 54147,60грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №4 від 08.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінтехтрейд», м.Донецьк про визнання договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р. недійсним та стягнення збитків у розмірі 54147,60грн.

Ухвалою суду від 03.12.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/138пд/2012.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.01.2013р. справу №5006/33/138пд/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Овсянніковій О.В., судді Осадчої А.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення між останнім та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінтехтрейд» договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р. без дозвільних документів на право проведення проектних робіт і впровадження аргонної продувки, у зв'язку із чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним та виникають підстави для стягнення понесених позивачем збитків у розмірі 54147,60грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р., технічного завдання, календарного плану, протоколу від 21.02.2011р., рахунку №7 від 09.02.2011р., платіжне доручення №633 від 10.02.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 202, 203, 215, 216, 227, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. ч.7 ст. 180, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 11, 12, 54, 58 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 12.02.2013р. господарський суд Донецької області зобов'язав Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області письмово повідомити про наявність у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінтехтрейд» станом на 01.02.2011р. дозволу на проведення робіт по опитному впровадженню технології шлейфової (аргоної) продувки розплаву на сталеплавильної електропечі ДСП-5.

26.02.2013р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов лист Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №1/6-406 від 21.02.2013р., за яким зазначено, що станом на 01.02.2013р. тер управлінням не видавалось ТОВ «Укрінтехтрейд» дозволу на проведення робіт по опитному впровадженню технології шлейфової (аргоної) продувки розплаву на сталеплавильної електропечі ДСП-5. Також у вказаному листі зазначено, що тер управлінням було видано ТОВ «Укрінтехтрейд» дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №0972.11.14-26.26.0, копію якого додано до вищенаведеного листа.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену відповідно до витягу з ЄДРПОУ №18/12-12 від 18.12.2012р., про що свідчать конверти-повернення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

03.02.2011р. між ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» (замовник) та ТОВ «Укрінтехтрейд» (виконавець) укладено договір на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію та виконання робіт «Розробка та впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки в сталеплавильній печі ДСП5. З метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат (п.1.1. Договору).

В судовому засіданні представником позивача був наданий та судом оглянутий оригінал договору №7 від 03.02.2011р., при огляді якого встановлено, що у п.4.3. Договору (оригіналу) відсутній допис кульковою ручкою «дозвіл про право експлуатації».

За п.1.2. Договору технічні та інші вимоги, які є предметом цього договору та відображені в Технічному завданні (додаток №1).

Відповідно до технічного завдання тема охоплює та включає розробку та промислові випробування технології продувки в дрібнопузирковому шлейфовом режимі (ШПР) розплаву газами через блок, які складається із строчечно-капілярних секцій при виплавці металу в дуговій печі ДСП-5. Розробку режимів продувки по технології в умовах дугової сталеплавильної печі з метою отримання якісних відливок та скорочення тривалості плавок.

За п.4.3. Договору виконавець перед початком робіт надає замовнику наступні документи: креслення з монтажу продувочного пристрою в подину печі, інструкції з ведення режимів продувки розплавів по технології ШПР в ДСП5, інструкції з техніки безпеки при використанні аргону, ліцензію на розробку та установку шлейфової продувки, дозвіл на проведення робіт підвищеної небезпеки, технічні умови на розробку шлейфової продувки.

Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1631 від 15.10.2003р., та який діяв на час укладення спірного Договору, встановлено, що суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - об'єкти) за переліками згідно з додатками 1 і 2 чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки (далі - навчання з питань охорони праці), повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.

Відповідно до п.1 додатку №1 вказаного вище Порядку до робіт підвищеної небезпеки відносяться зварювальні, газополум'яні, наплавні і паяльні роботи. Контроль за зварними з'єднаннями.

Проте, як зазначено в листі Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №1/6-406 від 21.02.2013р. станом на 01.02.2013р. тер управлінням не видавалось ТОВ «Укрінтехтрейд» дозволу на проведення робіт по опитному впровадженню технології шлейфової (аргоної) продувки розплаву на сталеплавильної електропечі ДСП-5.

Протоколом від 21.02.2011р., який був складений представниками позивача та відповідача, сторонами Договору визначено, що для дослідного впровадження технології шлейфової продувки розплаву на сталеплавильній електропечі ДСП-5 в литейному цеху ТОВ «Укрінтехтрейд» необхідно підготувати наступні документи: дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий управлінням Дергірпромнагляду, у відповідності з порядком видачі дозволів №1631 від 15.10.2003р., ліцензія на виконання робіт з переліком сфери виробничої діяльності, технічні умови на установку шлейфової продувки розплаву та інш.

Та встановлено, що до отримання ліцензії, технічних умов, дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки - дослідне впровадження технології шлейфової продувки розплаву сталеплавильної електропечі ДСП-5 в литейному цеху не здійснювати.

Відповідно до приписів Закону України «Про металобрухт» металургійна переробка металобрухту - це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах з використанням додаткових матеріалів та особливих технологічних режимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного складу до параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та отримання легованої сталі, відповідних марок кольорових металів і їх сплавів із визначеними технологічними та експлуатаційними властивостями.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Так, вказаним вище Законом визначено, що спеціалізовані підприємства (суб'єкти господарювання всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до п.26 ч.3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розробка та впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі підпадає під вид діяльності, передбачений п.26 ч.3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було отримано в установленому законом порядку відповідну ліцензію.

Юридична особа вважається такою, що не має ліцензії, якщо: а) вона не отримала ліцензії; б) ліцензія відкликана відповідним органом; в) закінчився строк дії ліцензії. У випадках, коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, але на момент розгляду спору отримала її, правочин, не має визнаватися недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій статті 203 України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладання Договору було вчинено відповідачем без ліцензії на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових і чорних металів, та дозволу на виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Загальні положення про правочини, а також правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, визначено Главою 16 Розділу IV «Правочини. Представництво» Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Зокрема, у статті 202 ЦКУ дано визначення: правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 ЦКУ).

Частиною першою статті 227 Цивільного кодексу України чітко визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 227 Цивільного кодексу України договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р. є недійсним, та таким, що не може породжувати права та обов'язки сторін.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата про визнання договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р. недійсним підлягають задоволенню.

За ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.3.1. Договору оплата за виконані роботи, здійснюється щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця, зазначені в цьому договорі, протягом 3-х робочих днів, з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та акту про результати промислових випробувань, якщо в ньому відсутні зауваження з боку замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору було переховано відповідачу попередню оплату у розмірі 50001,20грн., про що свідчить платіжне доручення, примірник якого наявний в матеріалах справи.

Сторонами не спростовано факт сплати вищевказаних коштів саме на виконання умов вищевказаного Договору.

Відповідно до ч.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків недійсності вищевказаного Договору, зокрема, про повернення позивачу суми сплаченої відповідачу попередньої оплати у розмірі 50001,20грн.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 50001,20грн., 3% річних у розмірі 2486,36грн., інфляційні втрати у розмірі 1660,04грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги приписами ст.224 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 50001,20грн., які перераховані позивачем відповідачу в якості попередньої оплати за своєю правовою суттю не є збитками у розумінні вищевказаних приписів закону. Інших доказів втрачання, пошкодження, знищення майна, додаткових витрат, понесених стороною у зв'язку із господарським правопорушенням, у розмірі 50001,20грн. позивачем суду не представлено.

У зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 50001,20грн.

Також суд зазначає, що відповідно до наданих розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат позивач здійснював вищевказані нарахування на суму збитків у розмірі 50001,20грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, суд зазначає, що заявлена сума збитків у розмірі 50001,20грн., на яку здійснювалось відповідне нарахування, за своєю правовою суттю не є грошовим зобов'язанням відповідача, у зв'язку із чим, здійснення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на вищевказану суму є неправомірним.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 50001,20грн., 3% річних у розмірі 2486,36грн., інфляційних втрат у розмірі 1660,04грн., з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та недоведеність.

Судові витрати з оплати судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 203, 215, 227, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінтехтрейд», м.Донецьк про визнання договору на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р. недійсним та стягнення збитків у розмірі 54147,60грн. задовольнити частково.

Визнати недійсним договір на розробку і впровадження технології шлейфової продувки рідкої сталі через секційні блоки сталеплавильної печі ДСП5 з метою підвищення якості металу та зниження енерговитрат №7 від 03.02.2011р., укладений між ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» та ТОВ «Укрінтехтрейд».

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Укрінтехтрейд» (83037, м.Донецьк, вул.Кірова, буд.95, оф.3, ідентифікаційний код 37435633) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (86000, Донецька область, м.Ясинувата, вул.Артема, буд.31, ідентифікаційний код 36479355) грошові кошти у розмірі 50001,20грн., судовий збір у розмірі 1073,00грн.

В частині стягнення збитків у розмірі 54147,60грн. відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013р.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Овсяннікова О.В.

Суддя Осадча А.М.