Рішення

від 29.05.2013 по справі 905/2212/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.05.2013р. Справа № 905/2212/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ, Донецька область

до відповідача : Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк

про стягнення 122 555грн. 56коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 11.04.2013р.

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.05.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Слов'янськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 125 045грн., пені у сумі 4 368грн. 01коп. та 3 % річних у сумі 873грн. 60коп., всього 130 286грн. 61коп.

До прийняття рішення по справі позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою від 22.04.2013р. зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення основного боргу до 117 045грн. та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних до 1 142грн. 55коп.

Під час розгляду справи по суті позивач заявою від 29.05.2013р. відмовився від позову в частині стягнення пені у сумі 4 368грн. 01коп. та заявою від 29.05.2013р. відмовився від позову в частині стягнення основного боргу у сумі 5 000грн. та 3% річних у сумі 1 142грн. 55коп.

Остаточно просить суд стягнути заборгованість у сумі 122 045грн

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 09.01.2012р.щодо оплати наданих послуг з виготовлення готових страв. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 527, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з посиланням на те, що акти здавання-приймання робіт (надання послуг) складені в межах іншого договору, який не є предметом розгляду по даній справі.

Під час розгляду справи відповідач також звертався до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи №905/3356/13 про визнання недійсним договору про надання послуг від 09.01.2012р.

У судовому засіданні 29.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 112 045грн., наполягав на вирішені спору по суті за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, повідомлений про судове засідання належним чинок, явку не забезпечив; у клопотанні від 28.05.2013р. просив відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість явки у зв'язку із знаходженням представника на лікарняному.

Виходячи з принципів змагальності в господарському судочинстві, з огляду на відсутність доведених відповідачем поважних причин неявки та, враховуючи сплив процесуальних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець) та Первинною профспілковою організацією Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - замовник) був укладений договір про надання послуг б/н (далі - договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику послуги з виробництва та поставки готових страв, а замовник, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання оплатити виконавцю надані послуги.

Умовами договору визначено, що за відсутності у замовника зауважень щодо якості наданих послуг представники сторін оформлюють та підписують акт приймання-здавання наданих послуг, який є підставою для оплати виконавцю вартості наданих послуг (п. 3 договору).

Загальна сума за договором визначається відповідно до діючих цін на продукти харчування. До вартості послуг договору включаються усі витрати з організації виробництва готових виробів із продуктів виконавця, доставки та обслуговування. Після закінчення обслуговування банкету, замовником здійснюється оплата за фактично надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, відповідно до актів приймання-здавання наданих послуг, підписаних обома сторонами. Кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 31.12.2012р. (п. 4 договору).

Як пояснюється позивачем, у період з травня по жовтень 2012р. за наслідком надання позивачем послуг з виробництва та поставки готових страв за договором сторонами були підписані наступні акти: акт №8 здавання-приймання робіт (надання послуг) від 18.05.2012р. на суму 49 050грн.; акт №9 здавання-приймання робіт (надання послуг) за червень 2012р. від 01.06.2012р. на суму 19 701грн.; акт №10 здавання-приймання робіт (надання послуг) за жовтень 2012р. від 11.10.2012р. на суму 56 294грн., всього на суму 125 045 грн. без ПДВ.

Дані акти здавання-приймання робіт (надання послуг) підписані повноважними представниками відповідача без зауважень, підписи скріплені печаткою підприємства.

Факт надання позивачем послуг з виготовлення страв за вказаними актами відповідач не заперечує, однак зазначає, що ці акти не були підписані в межах договору від 09.01.2012р., оскільки містять посилання на договір від 17.04.2012р.

Водночас, договору від 17.04.2012р., на який є посилання в актах здавання-приймання робіт (надання послуг), відповідачем не надано, доказів укладання сторонами вказаного (або іншого) договору, за яким позивачем у спірний період були виготовлені та передані відповідачу готові страви за актами №8 від 18.05.2012р., №9 від 01.06.2012р., №10 від 11.10.2012р., матеріали справи також не містять.

При цьому, згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Вказаний припис також узгоджується зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи пояснення позивача, згідно з якими посилання на договір від 17.04.2012р. в актах №8 від 18.05.2012р., №9 від 01.06.2012р., №10 від 11.10.2012р., сталось внаслідок технічної описки позивача, твердження відповідача стосовно складання цих актів не в межах договору від 09.01.2013р., а за іншими укладеними сторонами договорами, судом до уваги не приймається як таке, що не доведене матеріалами справи.

Розглядаючи даний спір та виходячи з характеру склавшихся між сторонами правовідносин (виготовлення готових страв), суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою останні є правовідносинами підряду, отже, врегульовані нормами Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Разом з тим, як пояснено позивачем акти №8 від 18.05.2012р., №9 від 01.06.2012р., №10 від 11.10.2012р. на загальну суму 125 045грн., незважаючи на спрямування в адресу відповідача претензії від 04.03.2013р., станом на час вирішення справи були сплачені лише частково на суму 13 000грн. вже після подання позову, у підтвердження чого позивач посилається на дані виписки з особового рахунку позивача за 09.04.2013р. та 24.04.2013р. Відповідач проти вказаних обставин не заперечує.

Доказів сплати відповідачем решти вартості наданих послуг з виготовлення страв у сумі 112 045грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку стосовно повної оплати вартості виготовлених позивачем готових страв, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у сумі 112 045грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості у сумі 5 000грн., 3 % річних у сумі 1 142грн. 55коп. та пені у сумі 4 368грн. 01коп., суд зазначає, що, виходячи з того, що відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, про наслідки відмови від позову позивач обізнаний, заяви позивача про часткову відмову від позову викладені за формою, встановленою ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, та підписані повноважним представником позивача, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в цій частині.

З огляду на прийняття судом відмови позивача від позову щодо стягнення основної заборгованості у сумі 5 000грн., 3 % річних у сумі 1 142грн. 55коп. та пені у сумі 5 750грн. 81коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи №905/3356/13 за позовом Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг від 09.01.2012р., у зв'язку з відсутністю доведених відповідачем обставин щодо неможливості вирішення даної справи до розгляду справи №905/3356/13.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

З урахуванням того, що позивачем при поданні позову судовий збір, сплачений згідно з квитанцією №73-2666 від 26.03.2013р. на суму 2 605грн. 74коп., був внесений в більшому розмірі, ніж передбачено ст.4 Закону України «Про судовий збір», переплачена сума судового збору у розмірі 01грн. згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

З огляду на зменшення позивачем під час розгляду справи позовних вимог сплачений позивачем судовий збір у сумі 154грн. 62коп. на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» також підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Решта витрат зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38, ідентифікаційний код 25928252) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у сумі 112 045грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 240грн. 90коп.

Провадження у справі за позовом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в частині стягнення заборгованості у сумі 5 000грн., 3% річних у сумі 1 142грн. 55коп. та пені у сумі 4 368грн. 01коп., припинити.

Повернути з Державного бюджету України Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (84100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 154грн. 63коп., перерахований згідно з квитанцією №73-2666 від 26.03.2013р. на загальну суму 2 605грн. 74коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 29.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко