Рішення

від 28.07.2016 по справі 909/482/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа № 909/482/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет", вул. Феодори Пушиної, 8 А, м. Київ, 03115

до відповідача: Дочірнього підприємства "Авангард-Агро" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард", с.Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області , 77450

про стягнення 953 245,60грн. заборгованості

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1, (протокол №2 від 13.09.13)-директор;

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №12 від 30.06.16)- представник;

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмежною відповідальністю "Дезомаркет"(позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області до ДП "Авангард - Агро" ПАТ "Авангард" про стягнення 53245,60грн. заборгованості. Ухвалою суду від 09.06.2016року порушено провадження по справі та призначено заяву до розгляду на 21.06.2016року. Ухвалою суду від 21.06.16р. замінено відповідача у справі - Дочірнє підприємство "Авангард Агро "Публічного акціонерного товариства "Авангард", с. Загвіздя,Тисменицький район, Івано-Франківська область на його правонаступника - Дочірнє підприємство "Авангард-Агро" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард",( ДП "Авангард-Агро" ПАТ "Агрохолдінг Авангард"). (с.Загвіздя,Тисменицький район, Івано-Франківська область) та відкладено розгляд справи на 05 липня 2016року. Ухвалою суду від 05.07.2016року розгляд справи було відкладено на 19.07.2016року. У судовому засіданні присутнім представникам сторін оголошено перерву до 28.07.2016року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити на підставі викладених у позовній заяві доводів.

Крім того, позивач подав суду клопотання про витребування доказів ( вх. 10638/16 від 26.07.2016року) у судовому засіданні позивач просить суд в порядку ст.22 ГПК України витребувати у Державної фіскальної служби податкові декларації відповідача . Аналогічне клопотання № 33 від 02.06.2016року подано позивачем в додатках позовної заяви.

Суд розглянувши заявлене клопотання його відхиляє, так як податкова накладна не фіксує факт реальності операції та не може бути безспірним доказом факту поставки, оскільки можливі зловживання або помилки посадових осіб підприємства та маніпулювання з обсягом кредиту ПДВ.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2016року отримання товару заперечує.

Відповідач заперечив факт отримання товару за видатковими (розхідними) накладними, разом з тим, дійсність печатки і підпису на видатковій накладній під сумнів не поставив.

Крім того, відповідач подав у судовому засіданні 19.07.2016року відзив на позовну заяву № 61 від 18.07.2016року ( вх. 10032/16 від 18.07.2016року), у якому заперечує факт отримання товару, мотивуючи свої заперечення тим , що надані позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог видаткові накладні не можуть підтверджувати факт поставки товару та отримання його відповідачем, оскільки не містять посилання на договір.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.07.2016року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

04.06.2014року між ТзОВ "Дезомаркет" та ДП "АВАНГАРД-АГРО" ПАТ "АВАНГАРД" було укладено договір поставки № 11, відповідно до якого позивач ( постачальник) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) оплатити товар ( ветеринарні препарати, добавки, вакцини, та іншу ветеринарну продукцію.

Постачальник доставляє продукцію на умовах "СРТ" у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити та оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору .

Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними ( п.3.4 договору)

Відповідно до п. п.3.6 датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження товару в місці призначення .

Відповідно до п.4.2 розрахунки за товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 банківських днів після розвантаження товару.

Згідно з договором протягом серпня-листопада 2014року позивач поставив відповідачу ветеринарну продукцію (товар) на суму 603562,71 грн.. Частина товару була повернута відповідачем, проте, залишилась не оплачено 589632,75грн. основного боргу .

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивачем поставлено, а відповідачем отримано, на підставі видаткової накладної №92 від 26.08.2014. видаткової накладної №102 від 02.09.2014. довіреності №131 від 02.09.2014. видаткової накладної №124 від 11.09.2014. видаткової накладної №127 від 15.09.2014. видаткової накладної №142 від 29.09.2014. видаткової накладної № 144 від 01.10.2014. видаткової накладної № 163 від 14.10.2014. довіреності №146 від 13.10.2014. видаткової накладної № 179 від 31.10.2014. довіреності №152 від 28.10.2014. видаткової накладної № 182 від 04.11.2014. довіреності №158 від 04.11.2014. видаткової накладної №186 від 07.11.2014. видаткової накладної №187 від 07.11.2014. видаткової накладної №196 від 14.11.2014. повернення №3 від 27.11.2014. на загальну суму 589632,75грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку продукції Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Станом на 28.07.2016року в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату відповідачем вище зазначеної суми боргу.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення 589632,75грн. основного боргу, застосування до відповідача відповідальності, обумовленої та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 336165,53грн. - інфляційних втрат, 27447,32грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 11 від 04.06.2016року є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на підставі видаткової накладної №92 від 26.08.2014. видаткової накладної №102 від 02.09.2014. довіреності №131 від 02.09.2014. видаткової накладної №124 від 11.09.2014. видаткової накладної №127 від 15.09.2014. видаткової накладної №142 від 29.09.2014. видаткової накладної № 144 від 01.10.2014. видаткової накладної № 163 від 14.10.2014. довіреності №146 від 13.10.2014. видаткової накладної № 179 від 31.10.2014. довіреності №152 від 28.10.2014. видаткової накладної № 182 від 04.11.2014. довіреності №158 від 04.11.2014. видаткової накладної №186 від 07.11.2014. видаткової накладної №187 від 07.11.2014. видаткової накладної №196 від 14.11.2014 та частково повернення постачальнику №3 від 27.11.2014 ( повернено товар вакцина 10 тис шт. на суму з ПДВ 13929,96грн). поставлено товар на загальну суму 589632,75грн.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Накладні (копії в матеріалах справи) відповідають вимогам цих нормативних актів, накладна є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар. Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення 589632,75грн. основного боргу.

Посилання відповідача стосовно того, що накладні ( додатки до позовної заяви) не можуть вважатися належним доказом проведення господарської операції, оскільки, як і рахунки -фактури, виставлені для оплати спірної поставки, не містять посилання на договір № 11 від 04.06.2014року, як підставу здійсненої господарської операції, а також на те, що вказана накладна не містить інформації (зазначення П.І.Б., посади) щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Накладні, які підписані з обох сторін - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту - здійснення господарської операції, разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість.

Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначена накладна підтверджує здійснення господарської операції - дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Видаткові накладні надані позивачем на доказ поставки містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств. Вказане відповідачем не оспорюється, доказів відмови відповідача від отримання продукції ( в повному обсязі), що поставлена згідно вказаного вище товаро-супровідного документу, та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання - суду не представлено. Будь-яких доказів про підроблення підписів та печаток на спірних накладних відповідач до суду не надав (такими доказами згідно чинного законодавства можуть бути висновки експертів, обвинувальний вирок суду по кримінальній справі), доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Слід зазначити, відповідно до п.8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.96 №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Матеріали справи містять копії довіреностей з зазначенням особи ( посада, ПІБ) на одержання цінностей, в якій засвідчено підпис відповідальної особи, що тотожний підпису особи, що одержала товар по видатковим накладним.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 27447,32 грн. 3% річних та 336165,53 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань з оплати товару.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно інфляційних втрат та 3% річних, варто зазначити, що суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума в межах заявлених позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 336165,53грн. інфляційних втрат та 27447,32 - 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягнення: 589632,75грн. основного боргу, 336165,53грн. інфляційних нарахувань, 27447,32грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 207, 208, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет", вул. Феодори Пушиної, 8 А, м. Київ до Дочірнього підприємства "Авангард-Агро" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард" про стягнення 953 245,60грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Авангард-Агро" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард", с.Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область (код 32704433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет", вул. Феодори Пушиної, 8 А, м. Київ (код 34575654) - 589 632,75грн. ( п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять дві грн.75коп.) основного боргу, 336 165,53грн. ( триста тридцять шість тисяч сто шістдесят п'ять грн. 53коп.) інфляційних нарахувань, 27 447,32грн. ( двадцять сім тисяч чотириста сорок сім грнр.32коп.) 3% річних та 14 298,68грн. ( чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім грн.68коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.