Рішення

від 20.07.2016 по справі 910/10247/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/10247/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." про стягнення заборгованості 309 603,60 грн., за участю представників позивача - Згурська І.І., довіреність №б/н від 01.06.2016 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 200 000,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 8 491,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 101 111,80 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором про надання безпроцентної фінансової допомоги №ФД-01/07/14/99 від 21.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.07.2016 року.

14.07.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він визнав позовні вимоги. Просив суд розстрочити виплату заборгованості та розглянути позов за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2016 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття", далі позикодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т. ", далі позичальник, укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-01/07/14/99, відповідно до предмету якого (пункт 1.1 договору) в порядку та умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі у розмірі, визначеному у пункті 2.1 даного договору (надалі іменується «поворотна фінансова допомога»), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно п. 2.1 договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно пункту 3.1. договору позикодавець передає поворотну фінансову допомогу позичальникові не пізніше 23 червня 2014 року будь-якими частинами.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

За змістом пункту 3.3. договору поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальникові в момент зарахування поворотної фінансової допомоги на поточний рахунок позичальника.

В пункті 4.1 договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується не пізніше останнього дня дії договору повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу у повному обсязі.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та закінчує свою дію 22 вересня 2014 року.

22.09.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-01/07/14/99 від 21.07.2014 року, відповідно до пункту 1 якої змінено пункт 5.1 договору, та викладено його у наступній редакції: «цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та закінчує свою дію 31 грудня 2014 року».

Позивач 19.07.2014 року перерахував відповідачу позику у сумі, що підтверджується, але станом на 31 травня 2015 року відповідач своє зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тому просить суд стягнути з відповідача поворотну фінансову допомогу в сумі 200 000,00 грн.

Поясненнями позивача, відзивом відповідача та копією виписки з рахунку позивача, що міститься в матеріалах справи, стверджується факт надання позивачем поворотно-фінансової допомоги відповідачу згідно договору на суму 200 000,00 грн.

Доказів сплати заборгованості в розмірі 200 000,00 грн. в строк передбачений п. 5.1. договору відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. за договором про надання безпроцентної фінансової допомоги ФД-01/07/14/99 від 21.07.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований та підлягає задоволенню 3% річних у розмірі 8 491,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 101 111,80 грн., за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Окрім того, у відзиві відповідач просив суд розстрочити виплату заборгованості, посилаючись на фінансові труднощі, зумовлені затримкою виконанням перед ним зобов'язань та стверджує, що стягнення заборгованості погіршить і без того погане фінансове становище компанії та створить загрозу банкрутства підприємства.

Згідно частини 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно пункту 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як випливає зі змісту положень п. 7.2. вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не надано суду доказів, які-б могли підтвердити його погане фінансове становище, докази відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, або їх арешту, відомостей про фінансовий стан, даних бухгалтерської звітності, тощо.

Таким чином в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання даного рішення судом відмовлено.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." (вул. Шота Руставеллі, 31-Б; код 32667140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні інвестиції ХХІ століття" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 5; код 35253699) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 8 491 (вісім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 80 коп. 3% річних, 101 111 (сто одна тисяча сто одинадцять) грн. 80 коп. інфляційних втрат та 4 644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 06 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.07.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна