Рішення

від 25.07.2016 по справі 908/1300/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/43/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016 Справа № 908/1300/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства В«Хоровця ВВВ» , с. Сапогове, Волинська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі Ту Бі ТрейдВ» , м. Запоріжжя,

про стягнення 84862,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося фермерське господарство В«Хоровця ВВВ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі Ту Бі ТрейдВ» про стягнення за договором поставки №1203/26 від 12.03.2016р. заборгованості у розмірі 84862,22 грн. Також позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, а також провести судове засідання в режимі відеоконференції.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 14, 525, 526, 610, 612, 628 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/43/16 та призначено розгляд справи на 07.06.2016р. В забезпеченні позову та проведенні судового засідання в режимі відеоконференції суд відмовив.

У зв'язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, помічником судді було надіслано сторонам повідомлення від 03.06.2016 р. про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 07.06.2016 р., та призначення наступного судового засідання на 23.06.2016 р. В подальшому сторонам було надіслано аналогічне повідомлення про неможливість проведення судового засідання 23.06.2016 р. та зазначено про те, що сторони будуть повідомлені про наступну дату та час судового засідання ухвалою суду.

23.06.2016 р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів для надання додаткових доказів.

Відповідач не надав відзиву на позов. Кореспонденція, яка була надіслана судом на адресу відповідача (вул. Кругова, 165, м. Запоріжжя, 69068) та його засновника ОСОБА_1 (вул. Космічна, 126-А, м. Запоріжжя, 69050), повернулася до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. За телефонним номером, зазначеним як контактна інформація відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, виклик не здійснюється.

З метою встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку направити запит у ПАТ В«УкрсоцбанкВ» щодо власника рахунку №26004011778896 у ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , МФО 300023, на який були перераховані позивачем кошти в сумі 84022,00 грн. А також суд ухвалив направити запит до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, в якій зареєстрований відповідач за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, про надання інформації стосовно перебування відповідача на обліку в ДПІ, його податкової адреси, подання ним звітності, відкритих рахунках у банках та видачі податкової накладної по факту господарської операції з отримання коштів по рахунку-фактурі №СФ-0000852 від 12.03.2016р. в сумі 84022,00 грн. за договором поставки № 1203/26 від 12.03.2016 р.

Враховуючи викладене, у зв'язку з виходом судді з лікарняного, з метою повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з метою витребування доказів ухвалою від 04.07.2016 р. суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів до 25.07.2016 р. та відкладав розгляд справи на 21.07.2016 р.

Ухвалою суду від 12.07.2016 р. у зв'язку з виробничою необхідністю перенесено розгляд справи на 25.07.2016р.

В судове засідання 25.07.2016р. сторони своїх представників не направили.

У зв'язку з відсутністю представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач надіслав суду додаткові письмові пояснення, в яких зменшив суму позовних вимог до 84022,00 грн., які були фактично сплачені позивачем, а також виклав клопотання розглядати справу без його участі.

Зменшення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України та прийнято судом. У зв'язку з цим має місце нова ціна позову 84022,00 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду та письмовими повідомленнями, які надсилались на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: вул. Кругова, 165, м.Запоріжжя, 69068, а також на адресу засновника ОСОБА_1: вул. Космічна, 126-А, м.Запоріжжя, 69050. Надіслана відповідачу кореспонденція повернулась до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідач з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключений, що підтверджуєтсья витягом з цього реєстру станом на 04.07.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 25.07.2016 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

До матеріалів справи позивачем надано копію договору поставки № 1203/26 від 12.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Бі Трейд» (постачальник, відповідач) та Фермерським господарством «Хоровця ВВ» (покупець, позивач), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2 цього договору (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар.

Згідно з п. 1.2 цього договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а також вартість товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

В додатку №1 до договору викладена специфікація №1, відповідно до якої поставці підлягає карбамід, селітра, калій на загальну суму 84869,96 грн. з ПДВ.

Пунктами 4.3, 4.4 договору передбачено, що товар відвантажується зі складу постачальника на адресу покупця за умови 100% оплати рахунку-фактури та надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник доставляє товар на адресу покупця на протязі двох календарних днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами п. п. 5.1, 5.2 договору розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем здійснюється в такому порядку: покупець сплачує 100% вартості товару відповідно до рахунку-фактури шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника, після підписання договору та додатків до нього. Покупець має повідомити постачальника про здійснення платежу шляхом надання сканкопії платіжного доручення на електронну адресу постачальника.

Строк дії цього договору встановлено в п. 8.2 договору до 31 грудня 2016 року.

В письмових поясненнях до суду позивач повідомив, що договір поставки №1203/26 від 12.03.2016 р. був укладений між сторонами через мережу Інтернет. Укладення договору через мережу Інтернет відбувалося наступним чином: представником відповідача ТОВ «Бі Ту Бі Трейд» ОСОБА_2 з електронної адреси misha_kutsenko@bk.ru на електронну адресу xorovecv@ukr.net (зареєстровану керівником ФГ «Хоровця ВВ» - ОСОБА_3) було надіслано кольорові сканкопії договору поставки з додатком №1 - специфікацією №1, на яких містились відбиток печатки ТОВ «Бі Ту Бі Трейд» та підписи ОСОБА_1 Після цього дані сканкопії були роздруковані на паперовому носії формату А4 та проставлені підписи та відбиток печатки директора ОСОБА_3, були відскановані та надіслані на електронну адресу misha_kutsenko@bk.ru. Того ж дня з електронної адреси misha_kutsenko@bk.ru на електронну адресу xorovecv@ukr.net надійшов електронний лист із кольоровою сканкопією рахунку-фактури №СФ-0000852 від 12.03.2016 р. з відбитками печатки ТОВ «Бі Ту Бі Трейд» та підписом ОСОБА_1

Як далі вказує позивач, за усною домовленістю із представником відповідача ТОВ «Бі Ту Бі Трейд» ОСОБА_2, оригінали договору поставки, специфікацією, рахунком та видатковою накладною на товар повинні були бути доставлені на адресу покупця разом із товаром для подальшого проставляння відбитків печаток. Однак ні обумовленим способом, ні будь-яким іншим способом вищевказані оригінали з мокрими печатками та підписами на адресу позивача не надходили. Тому позивач не може надати суду оригіналів договору та специфікації №1 до нього.

До матеріалів справи позивачем надана копія рахунку-фактури відповідача №СФ-0000852 від 12.03.2016 р. на оплату товару, вид та перелік якого відповідає специфікації №1, на суму 84869,96 грн.

На підставі даного рахунку-фактури позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 84022,00 грн., що підтверджується квитанцією №15264605 від 14.03.2016 р. Сума оплати по рахунку була зменшена позивачем на суму банківської комісії 840,22 грн. Загалом з урахуванням комісії позивачем сплачено 84862,22 грн.

У зв'язку з тим, що поставка не була здійснена відповідачем, позивач надіслав відповідачу 23.03.2016 р. на юридичну адресу (вул. Кругова, 165, м. Запоріжжя, 69068) вимогу про повернення сплачених коштів в сумі 84862,22 грн. (включаючи комісію за послуги банку в сумі 840,22 грн.). Дана вимога повернулась позивачу з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості (згідно зменшених позовних вимог) в розмірі 84022,00 грн. за договором поставки №1203/26 від 12.03.2016р., який є підставою позову.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Підпунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, договір поставки між сторонами в даній справі повинен бути укладений в письмовій формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів .

Таким чином, виходячи з приписів ст. 207 Цивільного кодексу України, обов'язковим реквізитом правочину, що вчиняється в письмовій формі, є підпис уповноваженої особи. При цьому використання аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законодавством або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У ч. 2 ст. 80 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Тобто для визнання договору укладеним сторони мають не тільки погодити всі істотні умови договору, але й укласти договір в належній формі.

В даному випадку договір поставки №1203/26 від 12.03.2016р. не підписаний сторонами в оригіналі. Наявна лише сканкопія цього договору, яка надійшла позивачу електронною поштою. Однак укладення договору в такий спосіб не може бути визнано судом як належна письмова форма договору, оскільки сканкопія договору не містить власноручного підпису уповноваженого представника відповідача, а сторони попередньо не домовлялись про можливість використання аналога власноручного підпису. Крім того, в договорі не зазначено електронної адреси відповідача, а листування з боку відповідача в електронній формі велося ОСОБА_2 з власної електронної скриньки misha_kutsenko@bk.ru. Відомості про повноваження даної особи, у тому числі щодо її права представляти в договірних відносинах відповідача, відсутні. Керівником товариства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться інша особа - ОСОБА_1, відомостей про інших осіб, які мають право представляти товариство в реєстрі не зазначено. Інших належних та допустимих доказів укладання сторонами правочину купівлі-продажу товару на умовах, вказаних у наданій позивачем копії договору поставки №1203/26 від 12.03.2016р., немає.

Таким чином, сторонами не дотримані вимоги ст. 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину.

За приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В даному випадку, у зв'язку з тим, що договір поставки №1203/26 від 12.03.2016р. не укладений сторонами в належній формі, а саме: відсутнє належним чином підтверджене волевиявлення уповноваженої особи відповідача на укладення договору, даний договір поставки визнається судом неукладеним, тобто таким, що не відбувся. А тому даний договір не є підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків.

У зв'язку з цим грошові кошти були перераховані позивачем на виконання цього договору безпідставно.

На вимогу суду ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області надала інформацію про те, ТОВ «Бі Ту Бі Трейд» перебуває на обліку в ДПІ. Рахунок у ПАТ «Укрсоцбанк» №26004011778896, на який позивачем були перераховані кошти в сумі 84022,00 грн., належить відповідачу. При цьому в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відсутня інформація щодо реєстрації податкової накладної у березні 2016 року на загальну суму 84022,00 грн., у т.ч. ПДВ 14003,67 грн., копії первинних документів до ДПІ не надавались.

Зазначеним підтверджуєтсья, що грошові кошти в сумі 84022,00 грн. були отримані саме відповідачем, а факт поставки товару не відображений в податковому обліку відповідача.

В силу вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу отриману суму 84022,00 грн. на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В абзаці 7 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідач всупереч вимог ст. 33 ГПК України не надав суду доказів оплати стягуваної суми або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 84022,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бі Ту Бі ТрейдВ» (вул. Кругова, м.Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 39384009) на користь Фермерського господарства В«Хоровця ВВВ» (вул. Лесі Українки, 2, с. Сапогове, Волинська область, 45200, ідентифікаційний код 39891791) безпідставно отримані кошти в сумі 84022,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі двадцять дві грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.07.2016 р.

та набирає законної сили після спливу 10 днів

з дати його підписання.