Постанова

від 25.07.2016 по справі 910/6024/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа№ 910/6024/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Хруленко В.В., довіреність № б/н від 22.03.2016;

від відповідача - Мельник М.В., довіреність № 525/03 від 07.06.2016;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. у справі №910/6024/16 (суддя Мельник В.І.) за позовом приватного акціонерного товариства "Інтеко" до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський Арматурний завод" про визнання договору припиненим.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інтеко" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання договору поруки від 30 квітня 2013 року № 2 припиненим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. у справі №910/6024/16 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі дійшов висновку про припинення договору поруки з огляду на непред'явлення банком вимоги поручителю протягом шести місяців від настання строку виконання позичальником вимоги про дострокове погашення боргу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. у справі №910/6024/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що вимога направлена банком на адресу ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" від 25 листопада 2014 року за вихідним номером № 951 є вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 25.07.2016 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Третя особа правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (позичальник) 12 травня 2006 року було укладено Генеральний договір кредитної лінії № 2298.

До вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод.

Так, зокрема, 30 квітня 2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 31, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти Кредитний договір у новій редакції у зв'язку із реструктуризацією заборгованості.

Згідно п. 1.2 договору (у редакції Додаткової угоди № 31) загальна сума ліміту кредиту на кінець дня проведення реструктуризації становитиме 167 224 076, 47 грн.

Пунктом 1.3 договору (у редакції Додаткової угоди № 31) визначено строк користування (термін повернення) Кредитом до 29 квітня 2019 року.

Згідно ст. 5.1 кредитного договору (у редакції Додаткової угоди № 31) визначено строк користування (термін повернення) банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та іншої заборгованості за цим договором у наступних випадках:

- прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом;

- використання кредиту не за цільовим призначенням;

- виникнення обставин, які обґрунтованим висновком банку можуть призвести до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому договору;

- неподання позичальником, на вимогу Банку, даних, що стосуються його фінансового стану;

- невиконання Позичальником будь-яких умов цього Договору;

- невиконання умов Договорів забезпечення Позичальником та/або не виконання умов Договорів забезпечення третіми особами, втрата та погіршення предметів Договорів забезпечення;

- пред'явлення платіжних вимог, виставлених на рахунки Позичальника, арешт таких рахунків;

- зміна перших посадових осіб виконавчого органу Позичальника та/або зміна учасників (акціонерів) Позичальника;

- порушення справи про банкрутство відносно Позичальника та/або інших осіб, що є майновими поручителями позичальника та ін.

Для реалізації цього права, банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30-ти календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31-й календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за Кредитом у повному обсязі.

Також, 30 квітня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та приватним акціонерним товариством "Інтеко" (поручитель) було укладено договір поруки № 2.

Відповідно до п. 1.2 договору порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором.

Згідно п. 5.1 договору поруки, він набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав визначених законодавством України.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір поруки від 30 квітня 2013 року № 2 є припиненим з огляду на непред'явлення банком вимоги поручителю протягом шести місяців від настання строку виконання позичальником вимоги про дострокове погашення боргу.

Суд першої інстанції погодився з наведеними доводами позивача та при задоволенні позову виходив з наступного.

Банком на адресу ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" 25 листопада 2014 року за вихідним номером № 951 було направлено вимогу про погашення боргу за договором на суму 11 352 000,00 грн. та погашення прострочених процентів в сумі 857 516,25 грн. у 30 денний строк з моменту її отримання.

Вказана вимога була отримана третьою особою 01 грудня 2014 року. Після отримання вимоги, третя особа свої зобов'язання у визначений строк не виконала та не здійснила повернення кредиту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що це вимога про дострокове повернення усієї суми кредиту.

Так, суд зазначив, що зі змісту даної вимоги вбачається, що підставою для її направлення є саме п.п. 5.1, 5.2 Договору, які регламентують підстави та порядок повного дострокового повернення кредиту.

Таким чином, враховуючи, що вимога про дострокове виконання отримана третьою особою 01 грудня 2014 року та впродовж 30 днів задоволена не була, то відповідно до п. 5.1, 5.2 договору строк виконання такої вимоги настав 01 січня 2015 року і саме з цього часу починає свій відлік 6 місячний строк встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відтак, враховуючи положення п. 5.1 додаткової угоди № 31 від 30.04.2013 року та зміст надісланої претензії, ПАТ "Брокбізнесбанк" після спливу 30 денного строку набуло право на повне дострокове стягнення заборгованості.

За висновком суду, шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 01 липня 2015 року, а позов ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПрАТ "ІНТЕКО" про стягнення заборгованості було пред'явлено лише 27 серпня 2015 року, тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України строку.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про визнання договору поруки припиненим.

Частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога направлена банком на адресу ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" від 25 листопада 2014 року за вихідним номером № 951 є вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, вказаний висновок суду є невірним.

У вказаній вимозі Банк, зазначаючи про невиконання позичальником умов додаткової угоди № 31 від 30.04.2013 щодо своєчасної оплати суми кредитних коштів та відсотків, вимагав на протязі 30 днів здійснити погашення саме простроченої заборгованості в сумі 11 352 000, 00 грн. та прострочених процентів в сумі 857 516, 25 грн.

Так, банк вимагав повернення лише простроченої заборгованості.

Вимоги дострокового повернення позичальником всієї суми кредитних коштів у вказаній вимозі не міститься.

При цьому, слід також зазначити, що сума коштів, яку банк вимагав сплатити у вимозі є значно меншою аніж сума ліміту кредиту, яку отримав позичальник та яка була визначена додатковою угодою № 31 від 30.04.2013.

Крім цього, сума кредитних коштів, яку банк вимагав сплатити у вимозі також різниться від суми, заявленої банком до дострокового стягнення.

Так, у серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з вимогою про дострокове стягнення з ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та ПрАТ "Інтеко" коштів за кредитним договором у розмірі 345 200 099, 49 грн.

Останній абзац вимоги від 25.11.2014, в якому міститься посилання на п. 5.2 кредитного договору та п. 6.2 іпотечних договорів за своїм змістом не є вимогою дострокового повернення коштів.

Так, банком наведено нагадування боржнику, що у разі непогашення ним простроченої заборгованості банк має право на звернення до суду про стягнення боргу та санкцій, а також звернення стягнення на заставлене майно.

Проте, вимоги дострокового повернення кредиту у певний строк від дня отримання цієї вимоги банком не заявлялось.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що вимога направлена банком на адресу ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" від 25 листопада 2014 року за вихідним номером № 951 є вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання є невірним.

Отже, оскільки вказана вимога не є вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання, банк не пропустив шестимісячний строк встановлений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України для пред'явлення вимоги до поручителя, а тому відповідно підстави для визнання договору поруки припиненим відсутні.

Таким чином, судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. у справі №910/6024/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Інтеко" до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський Арматурний завод" про визнання договору припиненим задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016р. у справі №910/6024/16 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №910/6024/16, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Інтеко" до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський Арматурний завод" про визнання договору припиненим відмовити повністю.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Інтеко" (49000 м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева 1-Б, код ЄДРПОУ 31016969) на користь публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, пр. Перемоги 41, код ЄДРПОУ 19357489) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 515 грн. 80 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №910/6024/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко