Ухвала від 20.07.2016 по справі 757/25734/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/8827/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В.

Доповідач: Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: державний нотаріус Шостої Київської держаної нотаріальної контори Радіонова Л.І. про встановлення факту постійного проживання та скасування свідоцтва на спадщину.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014рокупозивачка ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання зі свою бабусею - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27.09.2013 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.03.2014 року на ім'я ОСОБА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона, ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем і протягом 6 (шести) місяців з часу відкриття спадщини не заявляла про відмову від спадщини, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Крім того ОСОБА_1 вказала, що 12.03.2014 року нотаріусом було безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ј частину земельної ділянки площею 0,0619 га, яка розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1.

З огляду на те, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом порушує її майнові права, так як вона на час відкриття спадщини спадкодавця постійно проживала з ОСОБА_4 і про дану обставину було відомо ОСОБА_2, позивачка просила визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним, оскільки особа, якій воно видано, не має право на спадщину.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, неповно з'ясував обставини справи.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що вона проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняла її, що була певним чином обмежена в можливості подати заяву про прийняття спадщини та те, що відсутні підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правової оцінки зібраним у справі доказам та застосування правових норм, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не мається.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 15.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Негрич О.М. було посвідчено заповіт ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що була бабусею позивачки ОСОБА_1

Відповідно до заповіту ОСОБА_4 заповіла ј частину житлового будинку та земельну ділянку 0,0619 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 ОСОБА_1, а у разі, коли вона помре раніше від спадкодавця, не прийме спадщину або відмовиться від її прийняття - ОСОБА_2

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

28.05.2012 року за місцем відкриття спадщини було заведено спадкову справу за №325/12.

27.09.2013 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори РадіоновоюЛ.І. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ј частину земельної ділянки площею 0,0619 гектарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_1.

У відповідності до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи ту обставину, що свідоцтво про право на спадщину видано особі, яка мала право на спадкування та з огляду на те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем її законних прав та інтересів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона постійно проживала разом із бабусею, вели спільне господарство, приймала участь у витратах по утриманню будинку та доглядала померлу при житті не знайшли свого підтвердження.

Про те, що позивачка постійно не проживала разом із бабусею підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживають в тому ж будинку, що і померла. Так, згідно показів вказаних свідків позивачка лише періодично з'являлася та перебувала певний час з метою отримання пенсії бабусі, під час таких відвідувань позивачка використовувала житло бабусі для влаштування п'яних дебошів, у зв'язку з чим неодноразово викликалися представники правоохоронних органів.

Разом з тим, з матеріалів цивільної справи вбачається, що саме відповідач ОСОБА_2 піклувався та утримував померлу ОСОБА_4, та займався організацією поховання.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді