Рішення

від 30.05.2011 по справі 39/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.11 р. Справа № 39/39

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Староконь Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Амвросіївка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» м. Київ

про стягнення 1202,34грн.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Амвросіївка, про стягнення заборгованості в сумі 1202,34грн., яка складається з основного боргу в сумі 1183,74грн., пені в сумі 15,58грн., 3% річних в сумі 3,02грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів № 15173 від 26.02.2010р., товарно-транспортні накладні серій ХІІ № 1499 від 06.01.2011р., № 1765 від 07.01.2011р., № 2023 від 09.01.2011р., № 3193 від 12.01.2011р., № 3523 від 13.01.2011р., № 3874 від 14.01.2011р., № 4469 від 16.01.2011р., № 4718 від 17.01.2011р., № 5072 від 18.01.2011р., № 5481 від 19.01.2011р., бухгалтерську довідку від 16.03.2011р., розрахунок заборгованості, претензію № 09/15-255 від 01.02.2011р., поштову квитанцію, договір оренди нежилого приміщення від 03.02.2010р., акт приймання передачі нежилих приміщень від 03.02.2010р.

Супровідним листом господарського суду м. Києва № 06-5-2/206 від 25.03.2011р. позовна заява б/н б/д Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 м. Київ до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Амвросіївка про стягнення 1202,34грн. направлена за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.04.2011р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача було залучено Відкрите акціонерне товариство В«КиївхлібВ» м. Київ.

Представник позивача 20.04.2011р. через канцелярію суду надав клопотання, згідно якого просив суд прийняти уточнену позовну заяву зі збільшенням позовних вимог з ціною позову 1208,30грн., де 1189,70грн. - основний борг, 3,02грн. - 3% річних, 15,58грн. - пеня. В якості правових підстав заявив позадоговірну поставку. Також надав докази відправлення копії уточненої позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. Додатково надав копію банківської виписки від 14.02.2011р., бухгалтерську довідку від 20.04.2011р. Також через канцелярію суду 12.05.2011р. надав письмові пояснення згідно яких зазначив, що замовлення продукції покупцем здійснювалося за допомогою телефонного зв'язку, додатково надав докази направлення третій особі копії позовної заяви.

З урахуванням того, що уточнена позовна заява була подана до початку розгляду справи по суті, суд на підставі ст. 22 ГПК України розцінює її як зміну предмету позову.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. У матеріалах справи міститься поштовий конверт з позначкою підприємства зв'язку В«За зазначеною адресою не проживаєВ» .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради від 19.05.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: 87300, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Чернишевського, буд. 83, за якою здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі. Через канцелярію суду 12.05.2011р. надав письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги підтримав.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

26.02.2010р., між Відкритим акціонерним товариством В«КиївхлібВ» м. Київ (Продавець), позивачем, Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 м. Київ (Постачальник), та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Амвросіївка (Покупець), укладено договір купівлі-продажу хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів № 15173, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору продавець зобов'язався продати на умовах даного Договору хліб, хлібобулочні, кондитерські, сухарно-бараночні та макаронні вироби постачальника (далі - Товар), у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язався прийняти товар у власність та своєчасно сплатити його вартість постачальнику.

Згідно з п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями зі складу постачальника згідно умов даного Договору.

Пунктом 9.1. Договору встановлений термін його дії - до 31.12.2010р. У разі, якщо на момент закінчення строку дії Договору або у випадках передбачених п. 7.2. Договору у сторін залишаються невиконані обов'язки, дія Договору по відношенню до цих зобов'язань продовжується до повного їх виконання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та з уточнених позовних вимог, позивачем згідно товарно-транспортних накладних серій ХІІ № 1499 від 06.01.2011р., № 1765 від 07.01.2011р., № 2023 від 09.01.2011р., № 3193 від 12.01.2011р., № 3523 від 13.01.2011р., № 3874 від 14.01.2011р., № 4469 від 16.01.2011р., № 4718 від 17.01.2011р., № 5072 від 18.01.2011р., № 5481 від 19.01.2011р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2189,70грн. Таким чином, товар позивачем був поставлений відповідачу у 2011році, тобто після спливу терміну дії договору. В уточненій позовній заяві позивач заявляє про існування фактичних правовідносин з позивачем.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте з урахуванням вище викладеного, суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаних правовідносин також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих на себе зобов'язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами досягнутої домовленості про поставку продукції.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 2189,70грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з того, що сторонами чітко не визначено термін виконання Покупцем обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.

Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги з оплати вартості поставлених товарів та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу їх оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначається моментом пред'явлення вимоги.

02.02.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 09/15-255 від 01.02.2011р. про сплату суми боргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги з оплати вартості поставленого Товару виникло у позивача лише зі спливом 7-ми денного строку визначеного ст. 530 ЦК України.

Як зазначає позивач, відповідач 14.02.2011р. здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1000,00грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією банківської виписки, призначенням платежу згідно якої є оплата за товар хлібобулочні вироби.

Таким чином, за доводами позивача, заборгованість відповідача склала 1189,70грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 1189,70грн. не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.

Наразі, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 1189,70грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного Кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно ю умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та не заперечується, позовні вимоги Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару позивачем з урахуванням уточненої позовної заяви, заявлено вимогу щодо стягнення з останнього пені в розмірі 15,58грн., нараховану за період з 14.02.2011р. по 16.03.2011р.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в сумі 15,58грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

До правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання ст. 546 ЦК України відносить неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з вище наведених правових норм, сторони зобов'язані укласти правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань, а саме щодо стягнення неустойки у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто вимоги позивача щодо стягнення пені з огляду на вищевикладене є безпідставними.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 3,02грн., нарахованих за період з 14.02.2011р. по 16.03.2011р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 3,02грн., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 м. Київ - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Амвросіївна на користь Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства В«КиївхлібВ» Хлібокомбінат № 11 м. Київ основний борг в сумі 1189,70грн., 3% річних в сумі 3,02грн., витрати за державним митом в сумі 120,00грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В інших позовних вимогах - відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя Морщагіна Н.С.