Рішення

від 08.02.2012 по справі 33/211пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.12 р. Справа № 33/211пд

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Сич Ю.В., судді Попкова Д.О., судді Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі

позивача ОСОБА_1 сільської ради Шахтарського району

до відповідача-1 Комунального підприємства «Роднік», с.Дмитрівка (код ЄДРПОУ 32357577)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь», м.Шахтарськ (код ЄДРПОУ 35879299)

про розірвання договору оренди обладнання від 29.03.2010р., який укладено між Комунальним підприємством «Роднік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь».

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 14.11.2011 р.

від відповідача-2: ОСОБА_4 - директор згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ, ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 14.11.2011 р., ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 14.11.2011 р.

Шахтарський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 сільської ради Шахтарського району звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1, Комунального підприємства «Роднік», с.Дмитрівка відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь», м.Шахтарськ про розірвання договору оренди обладнання від 29.03.2010р., який укладено між Комунальним підприємством «Роднік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь».

Ухвалою суду від 18.11.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/211пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.01.2012р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Попкова Д.О., судді Левшиної Г.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що договір оренди обладнання від 29.03.2010р., укладений між Комунальним підприємством «Роднік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь» суперечить вимогам діючого законодавства та укладений із суттєвим порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку із чим підлягає розірванню.

Так, згідно додатка до договору оренди №1 «Опис наявності основних засобів КП «Роднік» в оренду передано автотранспортні засоби - сільгосптехніка, експертною вартістю 1400тис.грн. орендна плата визначена в 14тис.грн. річних. Оскільки вказане майно є комунальною власністю, придбане за державні (бюджетні) кошти, для передачі його в оренду необхідно керуватися нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна, яким визначено, що вартість орендної плати визначається згідно відповідних Постанов Кабінету Міністрів України та затверджених методик. Рішенням ОСОБА_1 сільської ради, яка є засновником КП «Роднік», №У-4-50 від 15.12.2006р., затверджено Методику розрахунку та порядку використання оплати за оренду комунального майна, що знаходиться в управлінні сільської ради. Вказаною методикою, а саме п.6 визначено, що «Розмір орендної плати у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого майна) встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10% вартості орендованого майна, а у разі коли орендарем є суб'єкт малого підприємництва - не менше 7% вартості орендованого майна. Орендодавець може здійснити експертну оцінку майна, що передається в оренду». Згідно експертного висновку №2761/25-4853/24 від 22.09.2011р. встановлено, що розмір орендної плати за договором оренди від 29.03.2010р., укладеного між КП «Роднік» та ТОВ «Торгівельний дом «Русь» встановлений не у відповідності до вимог норм ст. 7 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. №786. Крім того, експертом визначено, що на підставі Методики №786, розмір орендної плати, який підлягав оплаті за використання 28 одиниць техніки за період з 30.03.2010р. по 01.09.2011р. становить 211356грн.98коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії висновку експертного дослідження №2761/25-4853/24 від 22.09.2011р., договору оренди обладнання від 29.03.2010р., рішення ОСОБА_1 сільської ради №У/4-5 від 15.12.2006р., методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна, яке знаходиться в управління сільської ради.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує нормами Закону України «Про оренду державного майна», ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 16, 121 Конституції України, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

09.12.2011р. відповідач-1 та відповідач-2 дали заперечення на позовну заяву, за якими проти позову заперечують та зазначають, що договір оренди майна від 29.03.2010р. вважають укладеним відповідно до ст.ст. 134, 144, 180, 181, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 759-786, 798-905 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 15.12.1992р., іншим нормам чинного законодавства, а також рішення ОСОБА_1 міської ради від 24.03.2010р. №У/23-268; в позові прокурор не вказав на порушення ТОВ «ТД «Русь» договору оренди; на момент укладення договору відповідної методики не існувало.

10.01.2012р. позивачем надані пояснення на заперечення відповідачів, за якими позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає, що спірний договір оренди укладений в інтересах орендатора ТОВ «Торговий дім «Русь», оскільки встановлена орендна плата в розмірі 1% ущемляє фінансові інтереси КП «Роднік».

19.01.2012р. відповідачем-1 через канцелярію суду надано копію договору про внесення змін до договору обладнання від 29.11.2011р.

08.02.2012р. прокурор у судовому засіданні надав заяву б/н від 08.02.2012р. про зміну предмету позову, за якою просив визнати договір оренди обладнання від 29.03.2010р. недійсним.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Дослідивши вищевказану заяву, суд встановив, що вказана заява в порушення приписів ст. 54 Господарського процесуального кодексу України не містить найменування сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності, відсутній виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, в порушення ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до вказаної вище заяви не долучено документів, які підтверджують відправлення відповідачам копії вказаної заяви і доданих до неї документів; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Невідповідність вказаної заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Такої ж правової позиції дотримується і Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищевказана заява б/н від 08.02.2012р. про зміну предмету позову, подана прокурором, підлягає поверненню заявнику на підставі п.п.2, 3, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи прокурора та представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, сутність спору, що розглядається, полягає у розірванні договору оренди обладнання від 29.03.2010р., який укладено між Комунальним підприємством «Роднік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь», як такого, що суперечить вимогам діючого законодавства та укладений із суттєвим порушенням норм чинного законодавства.

Як зазначає прокурор, п.1.3. договору оренди обладнання від 29.03.2010р. передбачено, що за користування майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 14000 (чотирнадцяти тисяч) гривень на рік, що становить 1% вартості, тоді як п.6 Методики розрахунку та порядку використання оплати за оренду комунального майна, що знаходиться в управлінні сільської ради, затвердженої рішенням ОСОБА_1 сільської ради №У-4-50 від 15.12.2006р., визначено, що розмір орендної плати у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого майна) встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10% вартості орендованого майна, а у разі коли орендарем є суб'єкт малого підприємництва - не менше 7% вартості орендованого майна.

Так, прокурор посилається на ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України як на правову підставу своїх вимог.

Так, ст. 651 Цивільного кодексу України передбачені підстави для зміни або розірвання договору.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 вказаної статті у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів істотного порушення сторонами спірного договору суду не представлено.

Також матеріалами справи не підтверджується, а сторонами не доведено наявності у сукупності всіх, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору у зв'язку із зміною істотних обставин.

Крім того, суд зазначає, що ні стаття 651 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор, ні взагалі норми чинного законодавства України не передбачають як підставу розірвання договору його невідповідність вимогам чинного законодавства.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору оренди обладнання від 29.03.2010р., який укладено між Комунальним підприємством «Роднік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь» є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв'язку із чим, задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 сільської ради Шахтарського району звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1, Комунального підприємства «Роднік», с.Дмитрівка відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь», м.Шахтарськ про розірвання договору оренди обладнання від 29.03.2010р., який укладено між Комунальним підприємством «Роднік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русь».

У судовому засіданні 08.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012 р.

Головуючий суддя Сич Ю.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя Левшина Г.В.