Рішення

від 30.08.2012 по справі 5006/9/137/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/9/137/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс», м. Одеса

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 68 726грн. 67коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 13.08.2012р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 30.08.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс», м. Одеса, звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 44 692грн. 64коп., пені у розмірі 13 688грн. 60коп., 3% річних у розмірі 5 284грн. 34коп. та інфляційних втрат у розмірі 5 304грн. 53коп, всього 68 970грн. 11коп.

Під час розгляду справи в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем було зменшено розмір позовних вимог (заява від 16.08.2012р.). Остаточно позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 501грн. 44коп., пеню у розмірі 13 673грн. 89коп., 3% річних у розмірі 5 255грн. 97коп. та інфляційні втрати у розмірі 5 304грн. 53коп, всього 68 726грн. 67коп. Вказану заяву від 16.08.2012р. було прийнято судом до уваги, справа розглядається по суті в обсязі остаточно заявлених позивних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. та угодою від 29.07.2010р. щодо оплати виконаної розробки та інсталяції програмного забезпечення ЦАТС «Квант-Е» місткістю 978 портів, нормативно вимоги обґрунтовує ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України; ст. 193, ч.1 ст. 229, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №01/02/09 від 16.02.2009р.; угоди від 29.07.2010р.; акту №1 приймання виконаних робіт від 14.10.2009р.; банківських виписок по рахунку позивача за 14.10.2010р., за 12.11.2010р., за 17.12.2010р., за 03.02.2011р., за 04.03.2011р., за 23.06.2011р., за 21.03.2012р., за 23.03.2012р., за 26.03.2012р., за 27.03.2012р., за 06.04.2012р., за 13.04.2012р., за 23.04.2012р., за 27.04.2012р., за 07.05.2012р., за 16.05.2012р., за 22.05.2012р., за 31.05.2012р., за 07.06.2012р.

Відповідач був повідомлений про судові засідання 14.08.2012р. та 30.08.2012р. належним чином, про що свідчить реєстри поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення від 27.07.2012р. та 16.08.2012р., однак у засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2012р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс» (далі - виконавець) був укладений договір №01/02/09 від 16.02.2009р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати розробку та інсталяцію програмного забезпечення ЦАТС «Квант-Е» місткістю 978 портів.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість договору складає 119 907грн. 20коп., без ПДВ, що еквівалентно 23 744 доларам США по курсу Національного банку України (5,05грн./долар).

Оплату, як домовились сторони в п. 2.2 договору, замовник проводить поетапно після затвердження кожного «Акту приймання виконаних робіт» щомісячно у сумі, еквівалентній 2 968 доларів США. Оплата проводиться у гривні по курсу Національного банку України на день оплати.

Строк виконання робіт згідно з п.4.2 договору - протягом 8-ми місяців з моменту підписання договору.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №01/02/09 від 16.02.2009р., судом встановлено, що останній за своєю правовою є змішаним, оскільки містить елементи договору підряду та договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, отже, згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України договірні відносини між сторонами врегульовано положеннями § 1 Глави 61 та Глави 62 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься в § 1 Глави 61, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.ст. 892 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 62 Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт від 14.10.2009р., в якому зазначено, що виконавець відповідно до договору №01/02/09 від 16.02.2009р. виконав розробку та інсталяцію програмного забезпечення ЦАТС «Квант-Е» місткістю 978 портів на суму 189 239грн. 68коп. без ПДВ, що еквівалентно 23 744 доларам США по курсу Національного банку України (7,97 грн./долар). Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем як виконавцем зобов'язання за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. були виконані в повному обсязі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем як замовником всупереч п. 2.2 договору вартість вказаних робіт сплачено не було, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №01/02/09 від 16.02.2009р.

Вподальшому сторонами було досягнуто згоди щодо порядку погашення заборгованості за вказаним договором, про що укладено угоду від 29.07.2010р. (далі - угода). За умовами цієї угоди сума заборгованості замовника за виконані виконавцем роботи, яка становить 119 907грн. 20коп. без ПДВ, що еквівалентно 23 744 доларам США по курсу Національного банку України (5,05грн./долар) (п. 2.1 угоди), погашається замовником поетапно, щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з серпня 2010р. у сумі, еквівалентній 1 696 доларів США; оплата проводиться у гривні по курсу Національного банку України на день оплати (п. 2.2 угоди).

Дослідивши зміст угоди від 29.07.2010р., суд дійшов висновку, що сторони під час її укладання дійшли домовленості щодо заміни первісного зобов'язання відповідача, яке полягає у сплаті вартості робіт за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. шляхом поетапної щомісячної оплати у сумі, еквівалентної 2 968 доларів США, після затвердження кожного «Акту приймання виконаних робіт» (п. 2.2 договору), новим зобов'язанням відповідача - поетапній щомісячній оплаті існуючої заборгованості до 5 числа кожного місяця, починаючи з серпня 2010р. у сумі, еквівалентній 1 696 доларів США, у гривні по курсу Національного банку України на день оплати (п. 2.2 угоди).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача з оплати вартості робіт за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. було припинено в спосіб, передбачений ст. 604 Цивільного кодексу України, за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

У виконання даної угоди відповідачем в якості сплати заборгованості за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. були проведені наступні платежі: 14.10.2010р. на суму 5 000грн., 12.11.2010р. на суму 5 000грн., 17.12.2010р. на суму 5 000грн., 03.02.2011р. на суму 15 740грн., 04.03.2011р. на суму 5 100грн., 23.06.2011р. на суму 9 000грн., 21.03.2012р. на суму 14 000грн., 23.03.2012р. на суму 12 000грн., 26.03.2012р. на суму 18 000грн., 27.03.2012р. на суму 6 000грн., 06.04.2012р. на суму 5 000грн., 13.04.2012р. на суму 5 000грн., 23.04.2012р. на суму 3 000грн., 27.04.2012р. на суму 2 300грн., 07.05.2012р. на суму 5 000грн., 16.05.2012р. на суму 5 000грн., 22.05.2012р. на суму 5 000грн., за 31.05.2012р. на суму 5 000грн., за 07.06.2012р. на суму 9 000грн., що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Таким чином, як доводиться матеріалами справи, відповідачем у погашення заборгованості за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. згідно з умовами угоди від 29.07.2010р. на користь позивача було сплачено 139 140 грн.

Крім того, як було пояснено представником позивача у судовому засіданні та що вбачається з акту звіряння розрахунків станом на 11.07.2012р., підписаному з боку позивача, відповідачем 11.07.2012р. було сплачено позивачу ще 5 000грн., доказів сплати яких позивачем до матеріалів справи не надано.

Отже, за даними позивача загальна сума грошових коштів, сплачена відповідачем у погашення заборгованості за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. дорівнює 144 140грн. Решта заборгованості, як вказує позивач, відповідачем сплачена не була.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за угодою від 29.07.2010р. стосовно сплати заборгованості поетапно, щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з серпня 2010р. у сумі, еквівалентній 1 696 доларів США, у гривні по курсу Національного банку України на день оплати, як передбачено п. 2.2 угоди.

Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем впродовж вказаних строків (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України):

у серпні 2010р. - до 05.08.2010р. включно у сумі 13 383 грн. 31 коп. за курсом НБУ на 05.08.2010р. (7,8911 грн./ долар США);

у вересні 2010р. - 06.09.2010р. включно у сумі 13 412 грн. 31 коп. за курсом НБУ на 06.09.2010р. (7,9082 грн./ долар США);

у жовтні 2010р. - 05.10.2010р. включно у сумі 13 415 грн. 19 коп. за курсом НБУ на 05.10.2010р. (7,9099 грн./ долар США);

у листопаді 2010р. - 05.11.2010р. включно у сумі 13 432 грн. 15 коп. за курсом НБУ на 05.11.2010р. (7,9199 грн./ долар США);

у грудні 2010р. - 06.12.2010р. включно у сумі 13 469 грн. 63 коп. за курсом НБУ на 06.12.2010р. (7,9420 грн./ долар США);

у січні 2011р. - 05.01.2011р. включно у сумі 13 503 грн. 04 коп. за курсом НБУ на 05.01.2011р. (7,9617 грн./ долар США);

у лютому 2011р. - 07.02.2011р. включно у сумі 13 475 грн. 91 коп. за курсом НБУ на 07.02.2011р. (7,9457 грн./ долар США);

у березні 2011р. - 09.03.2011р. включно у сумі 13 457 грн. 93 коп. за курсом НБУ на 09.03.2011р. (7,9351 грн./ долар США);

у квітні 2011р. - 05.04.2011р. включно у сумі 13 504 грн. 23 коп. за курсом НБУ на 05.04.2011р. (7,9624 грн./ долар США);

у травні 2011р. - 05.05.2011р. включно у сумі 13 513 грн. 39 коп. за курсом НБУ на 05.05.2011р. (7,9678 грн./ долар США);

у червні 2011р. - 06.06.2011р. включно у сумі 13 523 грн. 06 коп. за курсом НБУ на 06.06.2011р. (7,9735 грн./ долар США);

у липні 2011р. - 05.07.2011р. включно у сумі 13 519 грн. 66 коп. за курсом НБУ на 05.07.2011р. (7,9715 грн./ долар США);

у серпні 2011р. - 05.08.2011р. включно у сумі 13 519 грн. 16 коп. за курсом НБУ на 05.08.2011р. (7,9712 грн./ долар США);

у вересні 2011р. - 05.09.2011р. включно у сумі 13 520 грн. за курсом НБУ на 05.09.2011р. (7,9717 грн./ долар США).

Таким чином, загальний розмір грошових коштів, які підлягали сплаті щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з серпня 2010р. у сумі, еквівалентній 1 696 доларів США, у гривні по курсу Національного банку України на день оплати, дорівнює 188 648 грн. 97 коп.

Несплата відповідачем заборгованості щомісячно у зазначені граничні строки сплати призвела до порушення відповідачем зобов'язання за угодою від 29.07.2010р. як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок основного боргу позивача, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, що пов'язано з невірним визначенням позивачем суми боргу, еквівалентній 1 696 доларів США у гривні, по курсу Національного банку України на день оплати щомісячно. Фактично, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості у сумі 139 140 грн., несплачена решта дорівнює 49 508 грн. 97 коп., однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 44 501грн. 44коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.08.2010р. по 01.07.2012р. у сумі 5 255грн. 97коп. та інфляційні втрати за період з серпня 2010р. по червень 2012р. у сумі 5 295грн. 37коп., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 06.08.2010р. по 01.07.2012р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є невірним, що пов'язано з невірним визначенням позивачем суми боргу, еквівалентній 1 696 доларів США у гривні, по курсу Національного банку України на день оплати щомісячно. Фактично розмір 3% річних за період з 06.08.2010р. по 01.07.2012р. з урахуванням часткових оплат відповідача з14.10.2010р. по 07.06.2012р. дорівнює 5 225грн. 74коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 06.08.2010р. по 01.07.2012р. у сумі 5 225грн. 74коп. такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 30 грн. 23 коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з серпня 2010р. по червень 2012р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок також є невірним. Фактично інфляційні втрати за період з серпня 2010р. по червень 2012р. з урахуванням часткових оплат відповідача з14.10.2010р. по 07.06.2012р. складають у сумі 7 806грн. 21коп., однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 295грн. 37коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 06.08.2010р. по 06.03.2012р. у розмірі 13 673грн. 89коп., оцінюючи правомірність яких суд виходить з наступного.

Як визначено ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі викладеного, з огляду на те, що умовами угоди від 29.07.2010р., за прострочення виконання відповідачем якої позивачем нарахована пеня, відповідальність за порушення замовником строків погашення заборгованості у вигляді пені не встановлена, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 06.08.2010р. по 06.03.2012р. у розмірі 13 673грн. 89коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, посилання позивача на п. 6.3 договору №01/02/09 від 16.02.2009р., відповідно до якого замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент сплати простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, не приймається судом до уваги, оскільки зобов'язання відповідача з оплати вартості робіт за договором №01/02/09 від 16.02.2009р. було припинено в передбачений ст. 604 Цивільного кодексу України спосіб: за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), отже, додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, зокрема, сплата пені, за приписами ч. 4 вказаної статті Цивільного кодексу України з огляду на невстановлення іншого умовами угоди від 29.07.2010р. також припинились.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи з того, що мінімальна заробітна плата встановлена станом на 1 січня 2012р. ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у місячному розмірі 1 073грн., розмір судового збору за подання до господарського суду даної позовної заяви дорівнює 1609грн. 50коп.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення №9 від 12.07.2012р., наданого позивачем в якості доказу сплати ним судового збору, фактично позивачем було сплачено 1 653грн., тобто, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 43грн. 50коп.

На підставі того, що за приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена згідно з платіжним дорученням №9 від 12.07.2012р. на суму 1 653грн. сума судового збору у розмірі 43грн. 50коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Решта витрат по сплаті судового збору у сумі 1 609грн. 50коп. за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 254, 525, 526, 530, 598, 604, 610, 612, 625, 628, 629, 837, 892 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України; Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань»; Законом України «Про судовий збір»; Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс» (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26, ідентифікаційний код 13885454) заборгованість у розмірі 44 501грн. 44коп., інфляційні втрати у розмірі 5 295грн. 37коп. та 3% річних у розмірі 5 225грн. 74коп., усього 55 022грн. 55коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у сумі 13 673грн. 89коп. та 3% річних у сумі 30грн. 23коп. відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс» (65091, м. Одеса вул. Південна, буд. 26, ідентифікаційний код 13885454) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 288грн. 57 коп.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеський Центр «ВЕФ-Сервіс» (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26, ідентифікаційний код 13885454) надмірно сплачену решту суми судового збору у розмірі 43грн. 50коп., перераховану згідно з платіжним дорученням №9 від 12.07.2012р. на загальну суму 1 653грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 30.08.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.