Рішення

від 20.07.2016 по справі 910/10325/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/10325/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Вишгородського районного споживчого товариства до про та за зустрічним позовом до про Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнення заборгованості в розмірі 45 000 грн. 00 коп. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Вишгородського районного споживчого товариства стягнення заборгованості у розмірі 14 715 грн. 00 коп. Представники:

від Позивача за первісним позовом: Сибільов В.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Вишгородське районне споживче товариство (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 23.04.2014 року Вишгородським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оперативної оренди об'єкта нерухомості, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комплекс забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконував умови Договору в частині сплати орендних платежів у період з 01.05.2015 р. по 31.12.2015 р., внаслідок чого утворилась заборгованість перед Вишгородським районним споживчим товариством в розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10325/16, судове засідання призначено на 22.06.2016 року.

17.06.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.06.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.06.2016 року.

22.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.06.2016 року не виконав.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 45 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року відкладено розгляд справи на 06.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

06.07.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.06.2016 року.

06.07.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.06.2016 року та відзив на позовну заяву.

06.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить Суд стягнути з Вишгородського районного споживчого товариства на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 14 715,00 грн. заборгованості по сплаті за ремонт.

06.07.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року зустрічний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Вишгородського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості у розмірі 14 715,00 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/10325/16.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача (за первісним позовом) надати відзив на зустрічну позовну заяву та оригінали і належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи на 20.07.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

13.07.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи квитанцій про оплату за договорами підряду.

19.07.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

20.07.2016 рок через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 20 липня 2016 року представник Позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити первісні позовні вимоги, відмовити у задоволенні зустрічного позову й в клопотанні про розстрочку виконання рішення суду. Представник Відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволенні первісного позову, підтримав вимоги зустрічного позову, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, а також у разі задоволення первісного позову просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

23.04.2014 року Вишгородським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оперативної оренди об'єкта нерухомості, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комплекс забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м.

У п.1.2 Договору зазначено, що Орендарю одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди та яка прилягає до нього загальною площею 3,5 га.

Відповідно до п.2.1 Договору Орендодавець зобов'язується звільнити об'єкт оренди та передати Орендарю за актом приймання - передачі об'єкта оренди, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент передачі в оренду.

Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди 01.03.2015 року. (п.2.2 Договору)

У п.3.3.2 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний у термін до 10 числа місяця в повному обсязі відповідно до умов цього Договору сплачувати орендну плату та відшкодовування експлуатаційних та комунальних платежів.

У випадку проведення реконструкції, перепланування, капітального ремонту або будь - яких інших невід'ємних поліпшень об'єкта оренди Орендар зобов'язаний проводити їх за попередньою письмовою згодою орендодавця, умови проведення реконструкції, перепланування або капітального ремонту обумовлюються в додатковій угоді до цього договору. В 30-денний строк після завершення реконструкції, перепланування або капітального ремонту об'єкта оренди і документального оформлення передати Орендодавцю оригінали проектно - кошторисної документації, акт введення в експлуатацію, акт виконаних прихованих робіт, кошторисну документацію, усіх дозвільних документів та іншої документації, пов'язаної з дозволами і виконанням цих робіт, крім випадків, коли проведення певних робіт не потребує згідно з чинним законодавством обов'язкового отримання та підготовки зазначеної вище документації. (пп.3.3.11 Договору)

Відповідно до п.п.3.4.3 Договору Орендар має право за власний рахунок, за попереднім письмовим погодженням з Орендодавцем проводити капітальний ремонт, реконструкцію об'єкта оренди. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування об'єкта оренди проводяться за кошти Орендаря, не підлягають відшкодуванню Орендодавцем та зараховуються у вартість орендної плати.

Цей Договір набуває чинності з 23.04.2014 р. і діє до 23.03.2017 р. включно. (п.4.1 Договору)

Згідно з п.5.1 Договору загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди становить 6 000 грн. 00 коп.

У п.5.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця до 10 числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування комплекс забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передачі в оперативну оренду об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року.

Крім того, на виконання умов Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року Орендодавець виставив Орендарю рахунки на оплату за березень 2015 року - грудень 2015 року, що підтверджується записами у книзі обліку К-17 та прибутковими касовими ордерами.

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач за первісним позовом зазначає, що Відповідач неналежним чином виконував умови Договору в частині сплати орендних платежів у період з 01.05.2015 р. по 31.12.2015 р., внаслідок чого утворилась заборгованість перед Вишгородським районним споживчим товариством в розмірі 45 000 грн. 00 коп.

20.01.2016 року Позивач за первісним позовом надіслав на адресу Відповідача за первісним позовом претензію №42 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 45 000 грн. 00 коп., у відповідь на яку Відповідач за первісним позовом листом №04/02 від 04.02.2016 року відмовився від оплати заборгованості у зв'язку з відсутністю водопостачання на об'єкті оренди з 08.07.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що починаючи з травня 2015 року почалися перебої у роботі глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, 12.06.2015 року промислова глибоководна свердловина повністю вийшла з ладу, на об'єкті оренди повністю було відсутнє водопостачання і подальше використання об'єкту оренди стало неможливим, про що неодноразово повідомлявся Відповідач за зустрічним позовом. 09.07.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майданбудсервіс» було укладено договір підряду з ремонту глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1. Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, вартість ремонту склала 42 115 грн. 00 коп., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2015 року. 10.09.2015 року Позивач за зустрічним позовом звернулась до Вишгородського районного споживчого товариства з заявою про зарахування витрачених на ремонт грошових коштів в рахунок сплати орендної плати, проте відповіді не отримала. Зазначає, що у період з 12.06.2015 р. по 31.07.2015 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не мала змоги використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням, а тому на підставі ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від сплати орендної плати й розмір орендної плати за період березень 2015 року - грудень 2015 року повинен становити 42 400 грн. 00 коп. Крім того, з урахуванням частково сплаченої орендної плати за час користування об'єктом оренди за березень 2015 року - травень 2015 року у розмірі 15 000 грн. 00 коп., заборгованість перед Вишгородським районним споживчим товариством становить 27 400 грн. 00 коп. Таким чином, відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України заборгованість Вишгородського районного споживчого товариства перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 становить 14 715 грн. 00 коп. (42 115 грн. 00 коп. - 27 400 грн. 00 коп.)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Вишгородського районного споживчого товариства підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування комплекс забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м., що підтверджується Актом приймання - передачі в оперативну оренду об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року Орендодавець виставив Орендарю рахунки на оплату за березень 2015 року - грудень 2015 року, що підтверджується записами у книзі обліку К-17 та прибутковими касовими ордерами.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було сплачено Орендодавцю грошові кошти у загальному розмірі 15 000 грн. 00 коп. за час користування об'єктом оренди березень 2015 року - травень 2015 року, що підтверджується прибутковими касовими ордерами.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Вишгородським районним споживчим товариством за Договором оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року за період з 01.05.2015 р. по 31.12.2015 р. становить 45 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заперечень на первісну позовну заяву Відповідач за первісним позовом зазначав, що з травня 2015 року почалися перебої у роботі глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, 12.06.2015 року промислова глибоководна свердловина повністю вийшла з ладу, на об'єкті оренди повністю було відсутнє водопостачання і подальше використання об'єкту оренди стало неможливим, що є підставою для звільнення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі частини 6 ст. 762 Цивільного кодексу України від сплати орендної плати за період з 12.06.2015 р. по 31.07.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ППГраль - 1 було укладено Договір будівельного підряду №77/15 з ремонту системи подачі води за адресою: м. Димер. 09.07.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майданбудсервіс» було укладено Договір підряду з ремонту глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1.

На виконання умов Договору підряду від 09.07.2015 року Підрядник виконав ремонт глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, а Замовник в свою чергу прийняв виконані роботи, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2015 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 31.07.2015 року на суму в розмірі 42 115 грн. 00 коп., та сплатив за виконані роботи 42 115грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наймач не несе обов'язку вносити обумовлену договором плату за користування майном у період, впродовж якого майно взагалі не могло бути використане внаслідок обставин, за які він не відповідає.

У п.1.3 Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року зазначено, що об'єкт оренди використовується Орендарем для здійснення виробництва.

Орендарю одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди та яка прилягає до нього загальною площею 3,5 га. (п.1.2 Договору)

Судом встановлено, що за Актом приймання - передачі в оперативну оренду об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування комплекс забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м. Об'єкти нерухомості, внутрішньобудинкові та зовнішні прибудинкові комунікації, які передаються в оренду, є в належному стані, відповідають санітарним і протипожежним нормам, не мають механічних пошкоджень тощо.

Таким чином, Суд зазначає, що на виконання умов Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року Орендарю було передано комплекс забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м., а також надано право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди та яка прилягає до нього загальною площею 3,5 га. При цьому, Суд звертає увагу, що глибоководна свердловина комплексу забійного цеху АДРЕСА_1 не була передана в якості об'єкта оренди. Як пояснив представник Позивача за первісним позовом в судовому засіданні, глибоководна свердловина використовувалась лише з метою водопостачання комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідачем за первісним позовом не надано Суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неможливості використання саме комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, загальною площею 549 кв.м., та земельною ділянкою загальною площею 3,5 га для можливості застосування ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Крім того, Суд зазначає, що на час укладання Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року й передачі об'єкту оренди за Актом приймання - передачі в оперативну оренду об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року внутрішньобудинкові та зовнішні прибудинкові комунікації, які передаються в оренду, були в належному стані.

Суд звертає увагу, що якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Причому, з наведених норм законодавства випливає, що для звільнення орендаря від внесення орендної плати або повернення сплаченої орендної плати через неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря обставин, немає необхідності внесення відповідних змін до договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29 червня 2010 року у справі № 30/317 та від 14.11.2012 року у справі № 16/152-09-4201.

Також Суд зазначає, що у вирішенні відповідних спорів презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Проте, як встановлено Судом, за умовами Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року обов'язок по здійсненню поточного і капітального ремонту об'єкту оренди покладено саме на Орендаря, а тому підстава для звільнення Орендаря від сплати орендних платежів згідно з ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України у період здійснення ремонту глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, обов'язок по проведенню якого не покладений на Орендодавця, відсутня. Будь - яких інших підстав для звільнення від сплати орендної плати Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не наводила.

Крім того, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача за первісним позовом в частині неможливості використання об'єкту оренди саме з 12.06.2015 року, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України неможливості використання глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1 саме з 12.06.2015 року. Також, в матеріалах справи наявний лист Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 №04/02 від 04.02.2016 року, надісланий у відповідь на претензію №42 від 20.01.2016 року Орендодавця, в якому Орендар зазначає, що з 08.07.2015 року вийшла з ладу глибоководна свердловина. Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідачем за первісним позовом не доведено жодними належними доказами періоду неможливості використання об'єкту оренди, що є підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

При цьому, Суд відзначає, що істотна зміна стану об"єкту оренди є підставою для зміни сторонами розміру орендної плати за згодою сторін, а не для звільнення Орендаря від сплати орендної плати. Суд звертає увагу також на те, що приписами ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, проте в матеріалах справи не міститься доказів, укладення між сторонами угоди до договору, якою б вносились зміни до істотної умови договору, як орендна плата.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Орендар не міг користуватись об'єктом оренди через наявність обставин, за які він не відповідає, об'єкт оренди було передано у належному стані, Відповідачем за первісним позовом спірний договір було укладено добровільно і комплекс було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, протягом строку дії договору Орендар не звертався з пропозицією про зменшення орендної плати, Суд приходить до висновку про неналежне виконання Відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Договором оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Вишгородським районним споживчим товариством по орендній платі у розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 45 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Вишгородського районного споживчого товариства підлягає стягненню заборгованість у розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Що стосується зустрічного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Вишгородського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості у розмірі 14 715 грн. 00 коп., Суд зазначає.

Відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що 09.07.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майданбудсервіс» було укладено Договір підряду з ремонту глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду від 09.07.2015 року Підрядник виконав ремонт глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, а Замовник в свою чергу прийняв виконані роботи, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2015 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 31.07.2015 року на суму в розмірі 42 115 грн. 00 коп. та сплатив за виконані роботи 42 115грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера.

Листом від 10.09.2015 року Орендар просив Орендодавця зарахувати в рахунок орендної плати витрачені грошові кошти на ремонт системи водопостачання у розмірі 42 115 грн. 00 коп.

У випадку проведення реконструкції, перепланування, капітального ремонту або будь - яких інших невід'ємних поліпшень об'єкта оренди Орендар зобов'язаний проводити їх за попередньою письмовою згодою орендодавця, умови проведення реконструкції, перепланування або капітального ремонту обумовлюються в додатковій угоді до цього договору. В 30-денний строк після завершення реконструкції, перепланування або капітального ремонту об'єкта оренди і документального оформлення передати Орендодавцю оригінали проектно - кошторисної документації, акт введення в експлуатацію, акт виконаних прихованих робіт, кошторисну документацію, усіх дозвільних документів та іншої документації, пов'язаної з дозволами і виконанням цих робіт, крім випадків, коли проведення певних робіт не потребує згідно з чинним законодавством обов'язкового отримання та підготовки зазначеної вище документації. (пп.3.3.11 Договору)

Відповідно до п.п.3.4.3 Договору Орендар має право за власний рахунок, за попереднім письмовим погодженням з Орендодавцем проводити капітальний ремонт, реконструкцію об'єкта оренди. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування об'єкта оренди проводяться за кошти Орендаря, не підлягають відшкодуванню Орендодавцем та зараховуються у вартість орендної плати.

Згідно зі статтею 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Суд звертає увагу, що положеннями ч. 3 ст. 773, ч. 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що обов'язковою передумовою зміни (поліпшення) речі, переданої в найм, є наявність на це згоди наймодавця, і лише наявність такої згоди надає право наймачеві на відшкодування вартості необхідних витрат на поліпшення речі (ч. 3 ст. 778 ЦК України).

Проте, Суд звертає увагу, що оскільки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був здійснений ремонт глибоководної свердловини комплексу забійного цеху АДРЕСА_1, яка не є предметом Договору оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року, положення статті 776 Цивільного кодексу України до вказаних правовідносин не підлягають застосуванню. Крім того, матеріали справи не містять жодних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання Орендарем письмової згоди Орендодавця на здійснення поліпшення об'єкту оренди за Договором оперативної оренди об'єкта нерухомості від 23.04.2014 року, що є підставою для відшкодування вартості понесених витрат Орендарем.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Вишгородського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості у розмірі 14 715 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується Клопотання Відповідача за первісним позовом про розстрочку виконання рішення суду по справі №910/10325/16 строком на 12 місяців на підставі п.6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р.).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не надано Суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості надання розстрочки виконання рішення суду.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

При цьому Суд зазначає, що під час розгляду заяв про розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, в судовому засіданні представник Вишгородського районного споживчого товариства заперечив проти розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців.

За таких підстав, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, Суд приходить до висновку, що клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду протягом 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на Відповідача, за зустрічним позовом - залишаються за Позивачем за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Первісний позов Вишгородського районного споживчого товариства - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вишгородського районного споживчого товариства (07330, Київська обл., Вишгородський район, селище міського типу Димер, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 34, Ідентифікаційний код юридичної особи 01755309) заборгованість у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Вишгородського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості у розмірі 14 715 грн. 00 коп. - відмовити повністю.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин