ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2016Справа № 910/8024/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Міністерства оборони України
до Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор"
про стягнення 79 785, 55 грн.
за участю представників:
від позивача:Ніколова В.М.- представник за довіреністю № 220/819/д від 30.12.2015 р. від відповідача:Клюс О.Л.- представник за довіреністю б/н від 01.06.2016 р.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду м. Києва звернулось Міністерство оборони України до Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" (далі - ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор") про стягнення 79 785, 55 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/15/17 від 30.04.2015 р. в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого відповідачу були нараховано штрафні санкції.
У позові Міністерство оборони України просить суд стягнути з Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" штрафні санкції за порушення стороків поставки товару в сумі 79 785, 55 грн., які складаються з пені - 28 199,05 грн. та штрафу у сумі 51 586,50 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що прострочення строків поставки товару відбулось не з його вини, у зв'язку з чим просив зменшити розмір штрафних санкцій до 95 % .
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
30.04.2015 р. між Міністерством оборони України (замовник) та Приватним підприємством "Торгово-промислове підприємство "Політор" (постачальник) був укладений договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/15/17 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2015 р. поставити замовнику стакани одноразові пластикові ємністю 300 мл. (прозорого або білого кольору, які виробляються з поліпропілену без запаху та смаку. В місцях хвату мають ребристу поверхню. Дно стакану має маркування із зображенням трикутника з цифрою « 5» в ньому, літерами «РР», та бокалом з виделкою), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 736 950, 00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України з даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» (у редакції 2010 року) згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання відповідних термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, зазначені у рознарядці Міністерства оборони України (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.04.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
Додатком 12.1.1 до договору (рознарядка) сторони погодили місце поставки товару, кількість товару та його строки - до 30.04.2015 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, здійснив поставку товару на загальну суму 536 690,00 грн. з порушенням строку, про що свідчать акти приймання товару № 12 від 07.05.2015 р., № 123 від 13.05.2015 р., № 131 від 25.05.2015 р., № 15 від 09.07.2015 р., № 178 від 05.08.2015 р., № 137 від 17.08.2015 р., у зв'язку з чим позивачем було нараховано штрафні санкції у вигляді пені у сумі 28 199,05 грн. та 7 % штрафу у сумі 51 586,50 грн., які просить стягнути в судовому порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання негрошового зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так само, відповідно до п. 7.3.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості договору.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Отже, прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог та здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій відповідно до умов укладеного сторонами правочину, суд вважає правильним нарахування відповідачу пені в сумі 28 199,05 грн. та 7% штрафу у сумі 51 586,50 грн., тобто у сумах, які просить стягнути позивач.
Разом з цим, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор" про зменшення суми штрафних санкцій з урахуванням наступного.
Так, приймаючи рішення у справі, у суду є право (не обов'язок) на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
У даному випадку суд приймає до уваги, що договір № 286/2/15/17 від 30.04.2015 р. на поставку товарів укладався за процедурою, передбаченою Законом України "Про здійснення державних закупівель"
Ще 25.03.2016 р. за результатами проведених переговорів переможцем серед трьох учасників в процедурі закупівлі було визначено відповідача - ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор", який протягом більше двох місяців неодноразово звертався до Міністерства оборони України з листами № 30/1 від 17.04.2015 р., № 30/1-1 від 20.04.2015 р., № 23/04-1 від 23.04.2015 р., № 24/04-02 від 24.04.2015 р., № 30/04-1 від 30.04.2015 р., у яких просив позивача надати підтвердження про визначення його переможцем. При цьому будь-які документи, які б надали гарантії майбутнього замовлення на постачання товарів, у відповідача були відсутні, а для вчасного виконання умов закупівлі необхідно було запускати виробництво.
Лише 28.04.2015 року Міністерство оборони України надіслало відповідачу акцепт пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі, а 30.04.2015 року (у останній день строку поставки) позивач підписав договір. При цьому, зважаючи на неможливість виконання умов договору за один день (30.04.2016 р.), суд враховує, що з метою врегулювання строків поставки, ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор" зверталося до позивача з пропозицією (лист № 15/05-15 від 15.05.2015 р.) щодо укладення додаткових угод до договору поставки з метою врегулювання строків поставки, у відповідь на що позивачем було відмовлено.
Не зважаючи на таку поведінку контрагента, відповідач, здійснив поставку товару позивачу, що підтверджується актами приймання товару № 12 від 07.05.2015 р., № 123 від 13.05.2015 р., № 131 від 25.05.2015 р., № 15 від 09.07.2015 р., № 178 від 05.08.2015 р., № 137 від 17.08.2015 р., тобто у найближчий час, що свідчить про незначний період прострочення.
У той же час, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України вирішив, що оплата виконаних поставок товару ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор", у тому числі за договором № 286/2/15/17 від 30.04.2015 р., не буде здійснюватись, оскільки даний договір завершив свою дію (до 30.04.2015 р.).
Унаслідок цього ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор" без отримання оплати за поставлену продукцію від позивача, за власний кошт здійснило закупівлю матеріалів та сплатило інші витрати, необхідні для виготовлення та постачання продукції.
Окрім того, встановлено, що з метою виконання договору поставки відповідачем були укладені угоди щодо закупівлі картонної упаковки транспортування товару до місць визначених договором, за якими необхідно було провести оплату. Однак, в зв'язку із порушенням позивачем п. 6.1.1 договору щодо оплати вже поставленої продукції, ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор" було позбавлене можливості здійснити фінансування вище зазначених угод та поставити вчасно товар.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що прострочення зобов'язання було пов'язане не з безпосередньою бездіяльністю постачальника, а з діями покупця - Міністерства оборони України (вина відповідача у простроченні зобов'язання відсутня). При цьому, суд враховує, що ПП "Торгово-промислове підприємство "Політор" вживало всіх заходів для належного виконання своїх зобов'язань за договором, зобов'язання ним було виконане у повному обсязі, хоча залежало від дій позивача та третіх осіб. Також суд приймає до уваги відсутність негативних наслідків для інших учасників господарських відносин.
Отже, враховуючи вищевказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
У даному випадку суд відмовляє позивачу у стягненні штрафу в сумі 51 586,50 грн., зменшивши заявлені вимоги на цю суму, а сума нарахованої пені, яка підлягає стягненню, залишається незмінною. Таким чином, зменшенню підлягають штрафні санкції на 64,66 % від заявленої суми.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі зменшення неустойки у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, проте судовий збір сплачений за подання позову покладається на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Міністерства оборони України до Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" про стягнення 79 785, 55 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31; ідентифікаційний код 22925135) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) 28 199 (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп. - пені, судового збору у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за подання позову.
У решті позову - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 18 липня 2016 року.
Повний текст рішення підписаний 25 липня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2016 |
Оприлюднено | 01.08.2016 |
Номер документу | 59286311 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головіна К.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні