Рішення

від 25.07.2016 по справі 910/12034/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа №910/12034/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТ»

До Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК»

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача : не з'явилися.

від відповідача: Гренько М.М. - по дов. №2 від 20.07.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТ» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконати умови договору банківського рахунку №546875 від 18.04.2015р. щодо виконання платіжних доручень:

№ 1437 від 17.05.2016р. на суму 133 000 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська 37989300 р/р 33118318700003, відкритий в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській обл.., МФО 805012 (реквізити платежу *;10133339559;11021000 Податок на прибуток підприємства за 2016 рік, без ПДВ згідно;

№ 1438 від 17.05.2016р. на суму 50 000 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ТОВ «А-СТ» 33339559, р/р 37515000091216, відкритий в Казначействі України (ел.адм. подат.), МФО 899998 (реквізити платежу *;10; ПДВ ТОВ «А-СТ» (код ЄДРПОУ 33339559);

№ 1439 від 18.05.2016р. на суму 4 850 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська 37989300 р/р 33118318700003, відкритий в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській обл.., МФО 805012 (реквізити платежу *;10133339559;11010100 Прибутковий податок з фізичних осіб, утриманий із ЗП за червень 201 6року, перераховується повністю , без ПДВ);

№ 1440 від 19.05.2016р. на суму 33 000 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ОСОБА_2 НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 відкритий В ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО 300175(реквізити платежу безвідсотковий займ фіз. Особі ОСОБА_2 НОМЕР_1 згідно договору № з/05.16 від 10.05.2016р., без ПДВ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12034/16 та призначено справу до розгляду на 25.07.2016.

Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Заяв, клопотань від позивача на адресу суду не надходило.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що в період введення тимчасової адміністрації в ПАТ "Фідобанк" задоволення вимог має здійснюватись у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не припускає задоволення вимог окремих кредиторів поза мажами ліквідаційної процедури. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265, «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засіданні 25.07.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А -СТ» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (банк) було укладено договір банківського рахунку № 546875 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває поточний рахунок/-ки в національній валюті України та іноземних валютах (рахунок) за заявою про відкриття поточного рахунку клієнта з поданням до банку необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства України та в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку України (далі - банківські правила).

Спір виник внаслідок того, що позивач звернувся до банку з платіжними дорученнями про перерахування коштів, що знаходяться на його рахунку на інший рахунок, проте відповідач зобов'язання за договором не виконав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 2.31 договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством України та банківськими правилами. При цьому розрахунки за платіжними документами клієнта, що надійшли до банку упродовж його операційного часу, проводити в той же день, а ті що надійшли після закінчення операційного часу - не пізніше наступного банківського дня.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

31.7.2014р. між сторонами був укладений договір №26000000546875 про розрахункове обслуговування банківського рахунку за допомогою системи дистанційного обслуговування.

П.1.1 даного договору встановлено, що банк надає можливість здійснювати дистанційне обслуговування його рахунків, відкритих у банку, за допомогою програмно - технічного комплексу електронних платежів «Клієнт - Банк» з системою крипто захисту, Згідно з п.1.2 договору Банк зобов»язався за дорученням ТОВ «А-СТ» забезпечити виконання умов розрахункового обслуговування рахунку, ВІДКРИТОГО У Банку, згідно з договором №546875 від 18.04.20145р.

Позивач в період 17.05.2016 - 19.05.2016р. подав, а банк зареєстрував платіжні доручення на перерахування коштів на загальну суму 220 850,00 грн., а саме:

№ 1437 від 17.05.2016р. на суму 133 000 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська 37989300 р/р 33118318700003, відкритий в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській обл.., МФО 805012 (реквізити платежу *;10133339559;11021000 Податок на прибуток підприємства за 2016 рік, без ПДВ згідно;

№ 1438 від 17.05.2016р. на суму 50 000 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ТОВ «А-СТ» 33339559, р/р 37515000091216, відкритий в Казначействі України (ел.адм. подат.), МФО 899998 (реквізити платежу *;10; ПДВ ТОВ «А-СТ» (код ЄДРПОУ 33339559);

№ 1439 від 18.05.2016р. на суму 4 850 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська 37989300 р/р 33118318700003, відкритий в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській обл.., МФО 805012 (реквізити платежу *;10133339559;11010100 Прибутковий податок з фізичних осіб, утриманий із ЗП за червень 201 6року, перераховується повністю , без ПДВ);

№ 1440 від 19.05.2016р. на суму 33 000 грн. 00 коп. з наступним призначенням: ОСОБА_2 НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 відкритий В ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО 300175(реквізити платежу безвідсотковий займ фіз. Особі ОСОБА_2 НОМЕР_1 згідно договору № з/05.16 від 10.05.2016р., без ПДВ).

На підставі рішення Правління Національного банку України № 8 від 20.05.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 783 від 20.05.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації з 20.05.2016 по 19.06.2016 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 959 від 09.06.2016 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 20.06.2016 по 19.07.2016 включно.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 статті 1066 Цивільного кодексу України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на його рахунках, відкритих в банку на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265, «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Проектно-технологічний та конструкторський інститут "Укркраненерго" є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.07.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.