Рішення

від 25.07.2016 по справі 910/10555/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа №910/10555/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» ДоТоварисва з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ЕЛЕТЕР» Простягнення 1 542 957,74 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Ременчук А.М. - по дов. №788/Д від 15.01.2016р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Елетер» 1 542 957, 74 грн., із яких: 876 335, 94 грн. основного боргу, 60 582,34 грн. - 3% річних, 606 039, 46 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/10555/16, розгляд справи призначено на 06.07.2016р.

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 08.06.2016 не виконано. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку з тим, що представник відповідача в судове засідання не з»явився, вимог суду не виконав, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 25.07.2016р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ЕЛЕТЕР».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012 р. між Публічним акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ЕЛЕТЕР укладено договір поставки № 293, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити кабельно - проводну продукцію в номенклатурі та по цінам зазначеним в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач здійснює оплату поставленого товару на наступних умовах

50% вартості партії товару у вигляді попередньої оплати на підставі рахунку позивача;

50% по факту поставки товару, якщо інший порядок оплати не зазначений в специфікації.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі несплати поставленого товару відповідач зобов'язаний пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Договір, відповідно до п. 7.1., набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р. , але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

19.06.2012р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору поставки №293 від 28.03.2012р. , якою внесено зміни до п.4.1 договору та який викладено в наступній редакції:

4.1.1 покупець здійснює оплату товару, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу на 45 календарних днів з моменту відвантаження.

4.1.2 оплата нагрівального кабелю в броньованому виконані здійснюється на наступних умовах:

50% вартості партії товару у вигляді попередньої оплати на підставі рахунку позивача;

50% вартості з відстроченням платежу на 45 календарних днів з моменту відвантаження;

Оплата відвантаженого товару, призначеного на експорт, здійснюється з відстроченням платежу в 60 календарних днів з моменту відвантаження товару. Покупець зобов'язаний надати постачальнику копії експортних митних декларацій, завірених печаткою та підписом директора впродовж 60 календарних днів. У випадку не надання копії експортної митної декларації - застосовується строк оплати в 45 календарних днів.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі документів та пояснень представника позивача, на виконання умов договору № 293 від 28.03.2012р. за період з 26.12.2012 р. до 24.01.2014 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 988 908,49 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у сумі 112 572,55 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 293 від 28.03.2012 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 876 335,94 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 293 від 28.03.2012 р. щодо порядку здійснення розрахунків за товар, строк оплати відповідачем отриманої продукції є таким, що настав.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором

№ 293 від 28.03.2012 р. не надав, об'єктивних підстав неможливості належного виконання договору не навів, контррозрахунок заявленої до стягнення суми суду не представив.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 293 від 28.03.2012 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів поставки товару за договором № 293 від 28.03.2012 р. та недоведеність відповідачем доказів його належного виконання в частині оплати товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 876 335,94 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 60582,34 грн., 606 039,46 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням припис ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За приписами п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань щодо розрахунків за отриманий товар за договором № 293 від 28.03.2012 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування правових наслідків, встановлених нормами ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та умовами вказаного договору.

Згідно розрахунку позивача за період з 11.02.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 18.05.2016 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір 3 % річних становить 60582,34 грн., інфляційні втрати за вказаний період - 606 039, 46 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ЕЛЕТЕР» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, код ЄДРПОУ 13687027), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144, код ЄДРПОУ 05758730) заборгованість у розмірі 876 335 (вісімсот сімдесят шість тисяч триста тридцять п'ять) грн. 94 коп., 60 582 (шістдесят тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 34 коп. - 3 % річних, 606 039 (шістсот шість тисяч тридцять дев'ять) грн. 46 коп. - інфляційних втрат, та 23 144 (двадцять три тисячі сто сорок чотири) грн. 37 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.07.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.