Постанова

від 31.07.2006 по справі 5/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "31" липня 2006 р.                                                                   Справа № 5/146

За позовом Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Чернівці

до відповідача сільськогосподарського виробничого кооперативу ім..О.Кобилянської, с.Слобода Новоселицького району Чернівецької області

про стягнення 1260 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів

Суддя            Дутка В.В.

Представники:

від позивача –Симоненко О.І., довіреність від 16.01.2006р.від відповідача –не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: Справу порушено за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім..О.Кобилянської, с.Слобода Новоселицького району Чернівецької області про стягнення 1260 грн. заборгованості за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на звітні дані відповідача за підсумками 2005р., де норматив працевлаштування інвалідів склав 1 чол., однак відповідачем в порушення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі –Закон), не працевлаштовано жодного інваліда. Згідно розрахунку позивача, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у сумі 1260 грн., однак вимоги ст.20 вищезгаданого Закону не виконав, кошти не перерахував.

Ухвалою від 18.07.2006р. розгляд справи відкладений на 31.07.2006р. у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки сторони належним чином повідомлялися про час і місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи таке.

Статтею 19 Закону, передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від  форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону  встановлено обов'язок  підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Згідно звітних даних за 2005р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів у відповідача повинен працювати 1 інвалід, однак він не працевлаштований.

Середнооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2005р. складала 10 чол. Відповідно 4% норматив складає 1 чол.

Відповідно до статті 18 Закону обов'язок щодо працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, відповідач не поінформував центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення чи відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення на підприємстві робочого місця для інваліда з метою його працевлаштування, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-ХІІ є підставою для застосування штрафних санкцій.

Середньорічна заробітна плата працівника відповідача у 2005р.  складала 2520 грн., відповідно половина середньої річної заробітної плати складає 1260 грн.

Отже, враховуючи, що обов'язок про працевлаштуванню інвалідів покладено на державні органи, громадські організації, однак підприємства зобов'язані в свою чергу створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно нормативу, встановленого ст.19 Закону, та інформувати про це відповідні органи, проте, відповідач свій обов'язок не виконав та не створив робоче місце для інваліда.

Таким чином за незабезпечення нормативу в 2005р., позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за не створення одного робочого місця в сумі 1260  грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в межах строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

Судовий  збір покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статтями 71, 160-163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу ім..О.Кобилянської, с.Слобода Новоселицького району Чернівецької області, код 30560754:

-          на користь Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м.Чернівці, вул.Червоноармійська, 87-Г, код 23246436, –1260 грн.  штрафних санкцій;

-          у доход державного бюджету 12,60 грн. судового збору.

3.   З набранням постановою законної сили видати виконавчі листи.  

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                       Суддя                                                                   В.В. Дутка