Рішення

від 28.07.2016 по справі 909/446/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа № 909/446/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського, 20,м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. С.Бандери, 10-а,м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 130876,22 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт, (довіреність №18-19/62 від 11.01.16 )

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" звернулось в суд із позовом до управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 130876,22 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань згідно укладеного договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-Б-ПАТ-005 від 05.03.15 щодо оплати поставленого природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, у заяві вх.№9301 від 04.07.16 визнав основну суму заборгованості - 100722,53 грн., проти решти позовних вимог заперечив із посиланням на відсутність належно укладених договірних відносин. Клопотанням від 11.07.16 за вх.№9672 просив суд розглядати справу без участі повноважного представника.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

05.03.15 між публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" та управлінням освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради укладено договір №2015/ТП-Б-ПАТ-005 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. даного договору, постачальник протягом 2015 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Розділом 2 договору встановлено, що послуги з постачання газу документально оформлюються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. (п.2.6 договору). Постачальник до 05 числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженими представниками та скріплені печаткою постачальника (п.2.7 договору). Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов"язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання протягом двох робочих днів з дати одержання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника (п.2.8.договору).

Пунктом 4.6- 4.6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2; для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 5 (п'ять) календарних днів до початку місяця поставки газу. Для установ та організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, планові платежі здійснюються споживачем на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання протягом місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу протягом лютого - червня 2015 року природний газ на загальну суму 1118211,89 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 100722,53 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.15 -13.01.16 та визнається відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №IF04-2-СЛ-1632-0516 від 13.05.16 з проханням оплатити суму боргу за отриманий природний газ. У відповідь на дану вимогу, відповідач листом №02-5/1366 від 20.05.16 повідомив про неможливість задоволення вимог претензії у зв"язку з відсутністю належно оформлених договірних відносин.

Станом на день винесення рішення доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

Заперечення відповідача стосовно відсутності належно оформлених договірних відносин судом не приймаються, оскільки договір №2015/ТП-Б-ПАТ-005 від 05.03.15 між публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" та управлінням освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постачання природного газу за регульованим тарифом укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього; доказів розірвання, визнання недійсним сторонами суду не представлено, отже дотримання положень такого договору є обов'язковим.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати вартості поставленого газу, тому вимоги позивача про стягнення 100722,53 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем за період з 01.10.15 по 05.04.15 нарахована відповідачу пеня в сумі 22098,30 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, враховуючи положення п.4.6.3 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-Б-ПАТ-005 від 05.03.15, перевірено правильність нарахування пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 22066,40 грн. В решті суми пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем за період жовтень 2015 по квітень 2016 року нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 6546,96 грн. та 3% річних в сумі 1508,43 грн. за період з 01.09.15 - 29.02.16.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом враховуючи положення п.4.6.3 договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-Б-ПАТ-005 від 05.03.15, перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 1455,64 грн. В решті суми нарахованих 3% річних слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі грн., з яких: 100722,53 грн. - основного боргу, 1455,64 грн. - 3% річних, 6546,96 грн. - інфляційних нарахувань та 22066,40 грн. - пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 714, ЦК України, ст. 173, 174, 216, 230 ГК України, керуючись ст. 4-7, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" до управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 130876,22 грн. задовольнити частково.

Стягнути з управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. С.Бандери, 10-а,м. Івано-Франківськ,76000, код 02143465) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ,76010, код 03361046) - 100722, 53 (сто тисяч сімсот двадцять дві гривні п"ятдесят три копійки) - основного боргу, 22066,40 (двадцять дві тисячі шістдесят шість гривень сорок копійок) - пені, 1455,64 (одну тисячу чотириста п"ятдесят п"ять гривень шістдесят чотири копійки) - 3% річних та 6546,96 (шість тисяч п"ятсот сорок шість гривень дев"яносто шість копійок) - інфляційних нарахувань, а також 1961,87 (одну тисячу дев"ятсот шістдесят одну гривню вісімдесят сім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 31,90 (тридцяти однієї гривні дев"яноста копійок) пені та 52,79 (п"ятдесяти двох гривень сімдесяти дев"яти копійок) 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.16

Суддя Максимів Т. В.