Рішення

від 27.07.2016 по справі 916/1660/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2016 р.Справа № 916/1660/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „РАДОКАРВ»

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім ЛЕВАДАВ»

Про: стягнення 51273,64 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність, ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність, ОСОБА_4 - довіреність

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю „РАДОКАРВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім ЛЕВАДАВ» про стягнення 51273,64 грн., з яких: 22 823,34грн. відсотків річних штрафу, 3805,72 грн. інфляційних та 24 644,58 пені за порушення зобов'язань.

Відповідач позов не визнав частково, про що зазначено у відзиві на позов від 11.07.2016р. та просив зменшити суми стягнення з відповідача до 28470,30 грн.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засідання до 27.07.2016 року о 11:20.

В С Т А Н О В И В :

01.04.2015р. між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Перевізник) був укладений Договір № ТД -014 про перевезення вантажу (далі - Договір). Згідно з п. 1.1. цього Договору Перевізник зобов'язався прийняти та доставити ввірений йому Замовником для перевезення вантаж за заявкою, що виконано Позивачем.

За п. 3.1. розрахунки між Замовником та Перевізником мали проводитись шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, згідно виставлених рахунків протягом 75 календарних днів з моменту вивантаження транспортного засобу в кінцевій точці доставки.

Порушуючи умови Договору Відповідач, починаючи з 28.07.2015р. по 23.05.2016р. допустив численні прострочення оплат за надані послуги перевезення. Вказані факти підтверджуються Актами наданих послуг та виписками по рахунку.

Факт прострочення оплати відповідачем не заперечується.

Посилаючись на умови Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 51273,64грн., з яких: 22 823,34грн. сплата 40% відсотків річних штрафу, 3805,72 грн. інфляційних та 24 644,58 пені за порушення зобов'язань.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити суму стягнення до 28470,30 грн., не визнавши вимоги про стягнення 22823,34 грн., посилаючись на ст. 61 Конституцій України, відповідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.6., укладеного між сторонами Договору, передбачено, що Замовник несе відповідальність у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, за кожен день прострочення, яка нараховується від несвоєчасно сплаченої суми. Також за порушення строків оплати Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі 40% річних від суми несвоєчасно повернутих коштів за весь період прострочення.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення інфляційних збитків 3805,72 грн. за прострочення по грошовому зобов`язанню та 24644,58 пені за порушення зобов'язання - підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 22823,34грн. штрафу у вигляді 40 відсотків річних, проти яких заперечує відповідач, суд зазначає наступне:

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 22823,34грн. відсотків річних, посилаючись на пункт 4.6. Договору та ч.4 ст.231 ЦК України.

Як зазначалось вище, пунктом 4.6. Договору, крім іншого, встановлено, що за порушення строків оплати Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі 40% річних від суми несвоєчасно повернутих коштів за весь період прострочення.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України - у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

26.07.2016р. (вх.18628/16) позивачем до суду надано Додаткові обґрунтування позовних вимог в яких стягнення відсотків річних позивач обгрунтовує, як сплату боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачено статтею 536 ЦК України.

Судом не приймаються до уваги вказані твердження позивача, з огляду на те, що заяви про зміну предмету спору із стягнення штрафу на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до ст.22 ГПК України - позивачем не надавалось. Крім того, надання такої заяви після початку розгляду господарським судом справи по суті - не допускається.

Таким чином, виходячи з позовної заяви предметом позову в частині стягнення з відповідача 22823,34грн. - є стягнення 40% річних штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з перевезення за кожен день прострочення.

Як зазначалось вище, статтею 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, за своєю правовою природою, неустойка, розрахована позивачем у відсотках від суми несвоєчасно сплачених відповідачем грошових коштів за кожен день прострочення виконання - є не штрафом, а пенею.

Судом задоволено позовні вимоги про стягнення на користь позивача пені в розмірі 24644,58грн. Розмір пені, згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у вигляді 40% річних за кожен день прострочення, яка за своєю правовою природою є пенею - слід відмовити.

Суд , також, звертає увагу на хибність пункту 4.6. Договору щодо розрахунку штрафу у розмірі 40% річних за порушення строків оплати від суми несвоєчасно повернутих коштів за весь період прострочення, оскільки обов'язок повернення грошових коштів може виникнути тільки в разі попередньої передачі цих коштів позивачем відповідачу. Позивач же за договором надавав відповідачу послуги з перевезення і грошових коштів, обов'язок повернення яких у певних випадках міг би настати - відповідачу не сплачував.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогами чинного законодавства України в частині стягнення 3805,72 грн. інфляційних та 24644,58 пені за порушення зобов'язання. У задоволені позову в частині стягнення 22823,34грн. штрафу у вигляді 40 відсотків річних слід відмовити, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім ЛЕВАДАВ» (код - 34055728, 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РАДОКАРВ» (код - 38167587, 68094, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача балка, вул. Приморська, 31): 3805 гривень 72 коп . інфляційних; 24644 гривні 58 коп. пені та 764гривні 65 коп судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 липня 2016 р.

Суддя О.А. Демешин