Постанова

від 26.07.2016 по справі 925/197/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 925/197/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Чорної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Беленкова В.В. довіреність від 23.04.2013 року

від відповідача: Розпаченюк А.С. довіреність № 207 від 06.04.2016 року

від третьої особи1: Беленкова В.В. довіреність від 23.04.2013 року;

від третьої особи 2 : Беленкова В.В. довіреність від 23.04.2013 року;

від третьої особи 3 : Беленкова В.В. довіреність від 23.04.2013 року

розглянувши публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

на рішення господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 року міста Києва по справі № 925\197\16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс -11»

до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", приватного підприємства «Комфорт -К»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12»;

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс 13»;

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс 14»

про визнання недійсними договорів іпотеки;

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Черкаської області, в якому просив визнати недійсним іпотечний договір № 11\07-і, укладений 31 січня 2007 року між приватним підприємством «Комфорт-К» та акціонерним комерційним банком «Мрія» ( в подальшому перейменований в публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») зі змінами та доповненнями та визнати недійсним іпотечний договір № 18.1\07-ДИ1, укладений 21 травня 2007 року між приватним підприємством «Комфорт-К» і відкритим акціонерним товариством банк « ВТБ Банк», (в подальшому перейменовано у публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») зі змінами та доповненнями.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17 травня 2016 року по справі №925/197/16 позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсними іпотечний договір № 11\07-і від 31.01.2007 року та іпотечний договір № 18.1\07-ДИ1 від 21.05.2007 року.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що судове рішення з встановленими фактами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.01.2007 року у даній справі є обов'язковим та прийшов до висновку, що спірні договори іпотеки підлягають визнанню недійсними у повному обсязі, незважаючи на те, що позивачу належить на праві власності лише частина предмету іпотеки. Відносно застосування ч.3-5 ст. 267 ЦК України, вказав на те, що перебування спірного майна тривалий час у спорі, повністю унеможливлювало звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання спірних іпотечних договорів недійсними для захисту права власності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 17.05.2016 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставним, незаконним. Суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги, що на час укладення іпотечних договорів приватне підприємство «Комфорт-К» було законним власником майна та не існувало жодних судових рішень щодо недійсності правовстановлюючих документів на майно, що є предметом іпотеки. На час постановлення судового рішення судом першої інстанції ані основне зобов'язання - за кредитною угодою, ані забезпечувальне зобов'язання за договором іпотеки своєї дії не припинили. Окрім того, вказав на те, що позивачем було порушено строк звернення з позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 червня 2016 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства « ВТБ Банк» та порушено апеляційне провадження.

В судовому засіданні 26.07.2016 р. представник позивача - ТОВ «Добролюкс -11», діючий одночасно як представник третіх осіб за довіреністю, вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні 26.07.2016 р. представник відповідача 1 - публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» вимоги апеляційної скарги підтримав, вказав на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про задоволення позовних вимог, без повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх матеріалів справи.

Представник відповідача 2 - ПП «Комфорт» у судове засідання 26.07.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.01.2007 року між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Комфорт -К» було укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення (а.с. 17 том 1), вищевказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 326.

31.01.2007 року між акціонерним комерційним банком «Мрія» ( в подальшому перейменовано в ПАТ «ВТБ БАНК») та приватним підприємством «Комфорт-К» укладено іпотечний договір № 11\07-і , в забезпечення кредитного договору № 11-07 від 30.01.2007 року (а.с.23-25 том 1).

Відповідно до п. 3 вищевказаного договору предметом іпотеки є нежитлові приміщення будівлі літ Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,5 кв.м., приміщення 1-го поверху загальною площею 958,5 кв.м., приміщення 2-го поверху загальною площею 838,2 кв.м., приміщення 3-го поверху загальною площею 943,8 кв.м., приміщення 4-го поверху загальною площею 963,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому, 21.05.2007 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК» ( в подальшому перейменовано в ПАТ «ВТБ БАНК») та приватним акціонерним товариством «Комфорт-К» укладено іпотечний договір № 18.1\07 - ДИ1, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №18.1/07-КИ від 21 травня 2007 року та будь-якими додатковими кредитними угодами до нього (а.с. 18-21 том 1).

Предметом іпотеки за вищевказаним договором є майно, що належить іпотекодавцю (приватному підприємству «Комфорт-К» ) на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 22 січня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. під реєстраційним номером № 326.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_4, приватного акціонерного підприємства « Комфорт-К» про визнання правочинів недійсними позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Комфорт-К» від 22.01.2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 326 та застосовано реституцію ( а.с. 29-30 том 1).

Вищевказане рішення залишено без змін відповідно до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року ( а.с. 31-33 том 1) та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 грудня 2012 року (а.с. 34-37 том 1)

Після прийняття вищевказаного судового рішення, ОСОБА_4 передав до уставного фонду позивача нежитлові приміщення будівлі літ Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,5 кв.м., приміщення 1-го поверху загальною площею 958,5 кв.м., приміщення 2-го поверху загальною площею 838,2 кв.м., приміщення 3-го поверху загальною площею 943,8 кв.м., приміщення 4-го поверху загальною площею 963,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вищевказане не заперечувалось сторонами у справі.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1045 від 06.07.2010 року було надано дозвіл на оформлення прав власності на вказані приміщення за ТОВ «Добролюкс-11». 07.07.2010 року та 29.09.2010 року позивач отримав свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно (а.с. 9,10 том 1) та відчужено вищевказане майно на користь третіх осіб ( ТОВ «Добролюкс-11», «Добролюкс-12», «Добролюкс-13», «Добролюкс-14»), що підтверджується довідкою від 07.06.2011 року № 2234 Комунального підприємства Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації (а.с.40 том 2).

ПАТ «ВТБ БАНК» оскаржив відчуження нерухомого майна, однак рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 08\5026\1759\2011 від 23.01.2012 року (а.с. 152 том 1) в даному позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року рішення суду першої інстанції було скасовано та позовні вимоги задоволено, а саме визнано незаконним набуття права власності ТОВ «Добролюкс-11», ТОВ «Добролюкс-12», ТОВ «Добролюкс-13», ТОВ «Добролюкс-14» на нежитлові приміщення у будівлі Д-5 по АДРЕСА_1. Окрім того, скасовані рішення виконкому Черкаської міської ради про надання дозволів ТОВ «Добролюкс-11», ТОВ «Добролюкс-12», ТОВ «Добролюкс-13», ТОВ «Добролюкс-14» на оформлення права власності на вказані приміщення; визнано недійсним свідоцтва про право власності ТОВ «Добролюкс-11», ТОВ «Добролюкс-12», ТОВ «Добролюкс-13», ТОВ «Добролюкс-14» та зобов'язано Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на нежитлові приміщення у будівлі Д-5 по вул.. Добро вольського 1, у місті Черкаси, зокрема, за позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року (а.с. 189-204 том 1) переглянуто за нововиявленими обставинами постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року у справі № 08\5026\1759\2011 та скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року, залишено без змін рішення суду першої інстанції від 23.01.2012 року про відмову ПАТ «ВТБ БАНК» в задоволені позову.

Звертаючись з позовними вимогами про визнання спірних іпотечних договорів недійсними, позивач зазначив на те, що за оспорюваними правочинами приватне підприємство «Комфорт-К» передало нерухоме майно в іпотеку, яке не належало йому на праві власності, а було власністю ОСОБА_4 Зазначив також, що спірні договори іпотеки суперечать ст. 5 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст. 317 ЦК України, порушують право ТОВ «Добролюкс-11» розпоряджуватись своїм майном на власний розсуд, в зв'язку з чим повинні бути визнані недійсними на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на час укладання спірних договорів іпотеки приватне підприємство «Комфорт-К» не мав належних прав власника на розпорядження майном, оскільки договір купівлі продажу від 22.01.2007 року визнано недійсним з моменту його укладення. Також зазначив, що спірні договори іпотеки підлягають визнанню недійсними в повному обсязі незважаючи на те, що позивачу належить лише частина предмету іпотеки. Відносно клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду зазначив, що строк позовної давності є пропущеним, однак з поважних причин.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, зважаючи на наступне.

Правовідносини у сфері іпотеки регулюються низкою нормативно-правових актів. Передусім це Закон від 05 червня 2003 року № 898-1У «Про іпотеку», згідно з ст. 2 якого законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з цивільного кодексу України, господарського кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів , а також міжнародних договорів України.

Законом України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Визначення іпотеки міститься і у статті 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже, згідно із чинним законодавством, іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Питання визначення дійсності правочину пов'язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205-210 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України « Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналізуючи діюче законодавство, колегія суддів приходить до висновку про те, що об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; воно зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено Законом. Відсутність хоча б однієї з вищевказаних ознак є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року у справі №2-1965\2010 договір купівлі-продажу будівель від 22.01.2007 року, що є предметом іпотеки у даній справі, укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Комфорт-К», визнано недійсним. Зазначене рішення набуло законної сили відповідно до Ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 грудня 2012 року.

Аналізуючи зазначене та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, відповідно до листа 01.02.2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця (приватного підприємства «Комфорт-К») відбулось відновлення права на майно за ОСОБА_4 Отже, в даному випадку не може бути застосовано положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» , згідно з яким у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування або правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що предмет іпотеки за обома спірними договорами ніколи не був окремо виділеним в натурі та зареєстрованим майном, в зв'язку з чим оскаржувані іпотечні договори не можна вважати такими, що відповідають чинному законодавству, оскільки позивач на час укладення іпотечних договорів № 11\07-і від 31 січня 2007 року та № 18.1\07-ДИ1 від 21 травня 2007 року не був власником предмету іпотеки, отже з цих підстав його права та охоронювані законом інтереси порушені не були.

Відносно вирішення судом першої інстанції клопотання про припинення провадження у справі, оскільки спір не належить розглядати в позовному провадженні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки п.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вирішення судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство усіх майнових спорів з вимогами до боржника, а в даному спорі відповідачем окрім приватного підприємства «Комфорт К» є і публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», вирішення спору між сторонами в межах справи про банкрутство є неможливим.

Зазначеної думки дотримується також Вищий Господарський суд України у постанові від 12.01.2016 року по справі № 908\4803\14.

Щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог (а.с. 70, 116 том 1 ) колегія суддів зазначає на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До позовних вимог про визнання недійсними договорів іпотеки № 11\07-і від 31 січня 2007 року між приватним підприємством «Комфорт-К» та акціонерним комерційним банком «Мрія» ( в подальшому перейменовано в публічне акціонерне товариство «ВТК БАНК») та № 18.1\07-ДИ1, укладеного 21 травня 2007 року між приватним підприємством «Комфорт-К» та відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК» ( в подальшому перейменовано в публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») із змінами та доповненнями , відповідно до статті 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю в три роки.

Частинами 4,5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив на те, що право власності за позивачем на спірні приміщення підвалу та першого поверху у будівлі по АДРЕСА_1 на час вирішення спору зареєстровані належним чином лише з серпня 2013 року, з моменту укладення спірних договорів позивач не міг їх оскаржувати, оскільки станом на 2007 рік його право не було порушеним.

Проте, при вищезазначених обставинах суд першої інстанції не звернув увагу на те, що про укладання оспорюваних договорів іпотеки позивач достовірно дізнався ще в січні 2012 року при розгляді господарським судом Черкаської області справи № 08\5026\1759\2011 за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс -11», товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12», товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс -13», товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс 14», приватного підприємства «Комфорт-К», треті особи: Черкаська міська рада, Комунальне підприємство « Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації», громадянин ОСОБА_4 про визнання незаконним відчуження нерухомого майна, визнання недійсним правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Отже, саме з 23.01.2012 року позивач знав про укладення оспорюваних ним договорів, та поважних обставин або причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовом в трирічний строк з вищевказаної дати навести не зміг. Зважаючи вищевикладене та те, що з позовом до господарського суду Черкаської області позивач звернувся 04.03.2016 р., колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем був пропущений трирічний строк звернення з позовом без поважних причин, що є підставою відповідно до вимог ст. 267 ЦК України для відмови в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду Черкаської області у справі № 925\197\16 від 17 травня 2016 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області у справі № 925/197/16 від 17 травня 2016 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Добролюкс -11».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « Добролюкс-11» (18016, АДРЕСА_1 м. Черкаси, код 37105802) на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (01004, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 031,60 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області

Матеріали справи № 925/197/16 повернути господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Чорна

М.А. Дідиченко