Постанова

від 26.07.2016 по справі 904/860/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016 року Справа № 904/860/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів - Герасименко І.М., Величко Н.Л.,

секретар судового засідання: Крицька Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник, довіреність №14 від 02.03.2016р., ОСОБА_2 представник, довіреність №15 від 02.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність №14/3893 від 05.05.2016 р.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства В«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінатВ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі № 904/860/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Інвест ПремексВ» , м.Суми

до публічного акціонерного товариства В«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінатВ» , м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі №904/860/16 (суддя Татарчук В.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)В«Інвест ПремексВ» задоволено, з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) В«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінатВ» на користь позивача стягнуто 22205грн.33коп. основного боргу, 1101грн.38коп. пені, 510грн.72коп. втрат від інфляції та 226грн.31коп. трьох процентів річних;

- вказаним рішенням відмовлено в задоволенні клопотання ПАТВ«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінатВ» про припинення провадження у справі;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо невиконання відповідачем зобов"язань за договором №1056-08 від 16.03.2015р. в частині оплати 50 процентів вартості поставленого йому обладнання;

- при відмові в задоволенні клопотання відповідача господарський суд зазначав, що припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатися тільки третейським судом прямо порушує норми Конституції України;

- не погодившись з рішенням господарського суду, ПАТВ«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінатВ» подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати і припинити провадження у справі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що п.9.2 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв"язку з виконанням цього договору не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна ОСОБА_4", таким чином, з моменту укладення договору між сторонами діє третейське застереження, яке передбачає певний порядок розгляду спорів у третейському суді, про те, що третейське застереження не оскаржувалося позивачем та не було скасовано ані за домовленістю сторін, ані за рішенням суду, воно не обмежує права та обов"язки сторін договору у доступі до правосуддя і це цілком розумів позивач при підписанні договору, а також про неправильне відхилення господарським судом доводів скаржника, оскільки на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.5, 12 Закону України "Про третейські суди" провадження у справі повинно бути припинено;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на встановлення господарським судом беззаперечного порушення відповідачем свого зобов"язання по оплаті за отриманий від позивача товар, на те, що як випливає з положень ст.124 Конституції України, ст.2 Закону України "Про третейські суди" третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції, а також на те, що передбачене п.9.2 договору третейське застереження не обмежує право позивача на гарантоване Конституцією та Законами України право на правосуддя, а лише надає альтернативне право на вибір способу вирішення спору: третейським або судовим органом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.03.2015р. ПАТВ«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінатВ» (покупцем) та ТОВ" Інвест ПремексВ» (постачальником) укладено договір на придбання технологічного обладнання №1056-08, на підставі якого постачальник зобов"язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання відповідно до специфікації.

Згідно з п.п.2.1, 5.2 договору кількість, номенклатура обладнання узгоджуються у специфікаціях до договору. Оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, вказаного у специфікаціях, який обчислюється з моменту поставки та надання документів, вказаних в п.6.3 договору.

П.7.2 договору встановлена відповідальність покупця за порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання у вигляді сплати пені в розмірі 0.04 процента від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідний період.

П.9.2 договору передбачено, що у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв"язку з виконанням договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" згідно з Регламентом вказаного суду.

28.05.2015р. сторонами підписана специфікація №2 до договору про передачу постачальником та прийняття і оплату покупцем лічильника води WP-Dynamic 300/50 с КОФ (26.51.635000.00131) загальною вартістю 44398грн.66коп. зі строком оплати: 50 процентів попередня оплата, 50 процентів - протягом 10 календарних днів від дати поставки.

Виходячи з умов договору, платіжним дорученням №4500034995 від 07.07.2015р. відповідач перерахував позивачу 22193грн.33коп. як попередню оплату за вказаний вище лічильник.

Позивач поставив відповідачу цей лічильник, що підтверджується копією експрес-накладної №59000127378892 від 27.08.2015р., підписаної посадовою особою підприємства відповідача.

Факт отримання лічильника відповідачем не оспорюється.

Між тим, відповідач порушив зобов"язання по оплаті, в установлені специфікацією №2 від 28.05.2015р. строки 50 процентів вартості лічильника не оплатив.

У зв"язку з невиконанням відповідачем зобов"язань по оплаті позивачем нараховані пеня в сумі 1101грн.38коп. за період з 11.10.2015р. по 11.02.2016р., втрати від інфляції в сумі 510грн.72коп. та три проценти річних в сумі 226грн.31коп. за такий же період.

Розрахунки, виконані позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань за договором №1056-08 від 16.03.2015р. в частині повної оплати поставленого обладнання та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке невиконання господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог і визнання їх такими, що підлягають задоволенню.

Відмова господарським судом в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України визнана колегією суддів правомірною.

Так, згідно з п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Проте, відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.12 ГПК України), ст. 6 Закону України "Про третейські суди").

Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, положення ч.5 ст.55 Конституції України водночас визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене відповідно до ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України.

Таким чином, Конституцією України гарантовано право на судовий захист зі сторони держави.

В ч. 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

При цьому, Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції.

Отже, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

У цьому зв"язку, у разі, коли між сторонами у договорі передбачене третейське застереження, але одна із сторін заперечує проти нього, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку.

Як роз'яснено в абз.2 п.4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постановах від 20.04.2016р. №905/2946/15, від 09.03.2016р. №915/1610/15, від 30.03.2016р. №924/1507/15.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі № 904/860/16 залишити без змін , апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Н.Л.Величко

Суддя І.М.Герасименко

Повна постанова складена 29.07.2016р.