Рішення

від 28.07.2016 по справі 556/1376/16-ц

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 556/1376/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2016 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти, молоді та спорту Володимирецької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління освіти, молоді та спорту Володимирецької районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, в їх обґрунтування пояснив суду, що він працював в управлінні освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА, був призваний по частковій мобілізації, і після демобілізації уклав контракт для проходження військової служби за контрактом. У відповідності до чинного законодавства при укладенні першого контракту із мобілізованими особами за ними зберігається попереднє місце праці та середній заробіток. Разом з тим, відповідач не виконує вимог закону, і з березня 2016 року не виплачує середній заробіток. Просив суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за час затримки у її виплаті та компенсацію у зв'язку із втратою частини заробітної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, пояснила, що під час мобілізації ОСОБА_1 йому повністю виплачена заробітна плата, з 17.03.2016 року позивач звільнений з роботи у зв'язку із укладенням контракту. В кошторисі установи, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, не передбачено коштів для виплати середнього заробітку звільненому працівнику, тому така виплата не проводиться. Просила відмовити у позові.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-11 №4170194, військового квитка серії АВ №009846, наказів №26 від 29.02.2016 року, №70-к від 17.03.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 працював в управлінні освіти, молоді та спорту, був призваний під час часткової мобілізації, після демобілізації з ним було укладено контракт строком на три роки, 17.03.2016 року ОСОБА_1 В,В. було звільнено з роботи із збереженням робочого місця та середнього заробітку.

У відповідності до ст.119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Такими чином, враховуючи, що позивач після закінчення мобілізації уклав контракт для проходження військової служби строком на три роки, відповідач зобов'язаний зберігати за ОСОБА_1 на час дії контракту посаду та середній заробіток.

Доводи відповідача про відсутність фінансування для здійснення таких виплат не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Як вбачається зі статтею 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Середня заробітна плата, яка зберігається за позивачем на час виконання суспільно-значимого обов'язку є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке сподівання виникло у позивача на підставі положень Кодексу законів України про працю та з часу укладення контракту на військову службу.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення їх розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 pоку).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми середнього заробітку за період з 20 березня 2016 року по час винесення рішення судом підлягають задоволенню.

Сума коштів, що підлягають виплаті, виходячи із середнього заробітку позивача, у відповідності до довідки №01-18/2662 від 26.07.2016 року становить 10214,60 грн.

У відповідності до ст.ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок визначено Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Таким чином, підлягає стягненню в користь позивача компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за наступним розрахунком:

з березня 2016 р. по липень 2016 р. - 44,57 х 2 = 89,14 грн,

з квітня 2016 р. по липень 2016 р. - 65,25 х 2 = 130,50 грн,,

з травня 2016 р. по липень 2016 р. - 65,25 х 2 = 130,50 грн,

з червня 2016 р. по липень 2016 р. - 65,25 х 2 = 130,50 грн, а всього 480,64 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.119 КЗпП України, Законом України В«Про оплату праціВ» , ст.15, 209, 212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управлінні освіти молоді та спору Володимирецької районної державної адміністрації (код 38462867) в користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за період з 20 березня 2016 року по 28 липня 2016 року в сумі 10214 (десять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 60 коп, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 64 коп., а всього стягнути 10695 (десять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 24 коп.

Стягнути з Управлінні освіти молоді та спору Володимирецької районної державної адміністрації (код 38462867) в дохід держави судовий збір по справі в сумі 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: