Ухвала

від 06.07.2016 по справі 314/3165/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 314/3165/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження № 22-ц/778/2376/16 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Трофимової Д.А.,

суддів: Крилової О.В.,

Дзярука М.П.,

при секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що строк дії договору оренди землі, який був укладений 01.07.2004 року між ним, як орендодавцем, та СВК «Вільнянськ», як орендарем, строком на 10 роківсплив 01.07.2014 року, тому ОСОБА_3 просив визнати припиненим цей договір з 01.07.2014 року.

Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення зазначеного позову, в якій вказує, що, незважаючи на те, що строк дії договору оренди між сторонами у справі сплив, СВК «Вільнянськ» продовжує самовільно обробляти належну позивачу земельну ділянку, тому просив суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою земельної ділянки позивача.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено СВК «Вільнянськ» вчиняти будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_2, площею 10,59 га, яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності серії НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, СВК «Вільнянськ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_3 та його представник не з'явилися. Судова повістка, направлена за вказаною в позовній заяві адресою позивача, повернулась без вручення із зазначенням поштовим працівником в якості причини повернення «за відмовою адресата від одержання».

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 76 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Зважаючи на вказані обставини, колегія розглянула апеляційну скаргу СВК «Вільнянськ» у відсутності позивача та його представника.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Виходячи зі змісту статей 152-154 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно частин 1, 3 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 152 ЦІПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ОСОБА_3 немайнового характеру - визнання припиненим договору оренди земельної ділянки. Але вид забезпечення позову, зазначений у заяві, не співмірний із заявленими вимогами, оскільки заборона проводити будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою земельної ділянки, не є передумовою, направленою на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання договору припиненим.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом заборони СВК «Вільнянськ» фактично здійснювати користування спірною земельною ділянкою, вийшов за межі позовних вимог позивача, не зважаючи на те, що останній будь-яких матеріальних вимог щодо самої земельної ділянки не заявляв. Тобто, суд не дотримався вимог процесуального закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими у ньому вимогами.

При цьому, суд також не мотивував, як відсутність заборони вчиняти дії, пов'язані з обробкою спірної земельної ділянки, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання договору оренди припиненим. Адже рішення суду пов'язане із задоволенням такого позову не потребує вчинення із спірною земельною ділянкою будь-яких дій безпосередньо пов'язаних із фізичним чи механічним впливом на неї.

Крім того, заборонивши СВК "Вільнянськ" обробляти спірну земельну ділянку, суд першої інстанції не прийняв до уваги особливість режиму використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а тому не пересвідчився і не встановив: чи використовується спірна земельна ділянка в теперішній час для вирощування сільськогосподарських культур та хто фактично висадив ці культури, чи не буде обраний захід забезпечення позову фактичним втручанням в господарську діяльність та чи не спричинить така заборона негативні наслідки (наприклад щодо втрати врожаю тощо).

За таких обставин, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в обраний ним спосіб.

Керуючись ст.ст. 152-153, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» задовольнити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року по цій справі скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в обраний ним спосіб відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: