ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2016Справа №910/10522/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міран", м. Київ
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 971,93 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", 06 червня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 490/2016 від 27.05.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міран", про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 971,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як позичальник, в порушення умов договору про надання овердрафту № 5 від 19.05.2015 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення овердрафту та сплаті процентів за його користування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спірним договором, на підстав чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10522/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016 року.
Через відділ діловодства суду 04.07.2016 року від представника позивача надійшла заява № 4902016/2 від 30.06.2016 року про надання документів на виконання вимог ухвали суду, в якій представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та розглянути справу за відсутності представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 року розгляд справи відкладено на 26.07.2016 року.
Представники сторін в судове засідання 26.07.2016 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд,
ВСТАНОВИВ:
19 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міран» (надалі - відповідач, позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 5 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язуються надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених ним договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Відповідно до п. 2.1 договору, максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювані платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) становить 20 000,00 грн.
В пункті 2.4. договору визначено, що дата остаточного повернення овердрафту - 18 травня 2016 року.
У відповідності до п. 2.2. договору, річна процентна ставка встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника (строку використання овердрафту) та становить 32,00% річних.
Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що в разі невиконання вимог, передбачених у ті, 2.5.1, цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2,0% (два процентних пункти) вище діючої, починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було не дотримано цієї умови. В подальшому при виконанні позичальником вищезазначеної вимоги, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було виконано дану умову. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.
Відповідно до п. 2.9. договору, датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад затишок коштів на поточному рахунку).
Позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього (п. 4.1. договору).
В пункті 4.2. договору визначено, що повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника.
За умовами п. 4.6 договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості: сума перевищення діючого ліміту заборгованості по овердрафту; прострочені платежі по сплаті комісій за користування овердрафтом; прострочені платежі по сплаті процентів за користування овердрафтом; строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування овердрафтом, термін сплати яких наступив в момент надходження коштів; проценти за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; пеня, штрафи та інші види неустойки по овердрафту; строкові платежі по поверненню овердрафту (основного боргу). Сторони не вправі самостійно змінювати встановлену черговість погашення заборгованості. У випадку надходження від позичальника коштів з призначенням платежу, яке порушує встановлений вище порядок погашення, банк проводить погашення заборгованості позичальника відповідно до положень цього пункту незалежно від вказаного позичальником призначення платежу.
Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови кредитного договору шляхом перерахування коштів на загальну суму 20 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором про надання овердрафту № 5 від 19.05.2015 року в розмірі 10 971,93 грн., з яких: 9 332,49 грн. - неповернута сума кредиту; 1 533,64 грн. - прострочені відсотки; 61,70 грн. - нараховані відсотки та 44,10 грн. - пеня.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст.20 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Вимогами ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вже було встановлено судом, 19.05.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання овердрафту № 5, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язуються надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених ним договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Матеріали справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем видано відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 19.05.2015 року по 23.06.2016 року.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству «Кредобанк» грошових коштів за договором про надання овердрафту № 5 від 19.05.2015 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими коштами.
Отже, відповідно до вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов договору про надання овердрафту № 5 від 19.05.2015 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 9332,49 грн. та не сплатив проценти за користування такими коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень відповідачу (які наявні в матеріалах справи). Проте, відповідач доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міран» заборгованості за про надання овердрафту № 5 від 19.05.2015 року в розмірі 9332,49 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 1533,64 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 61,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 44,10 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В пункті 2.6. договору передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання за договором становить 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 44,10 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.
За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення грошових коштів в розмірі 10 971,93 грн., з них: неповернута сума кредиту - 9 332,49 грн. (дев'ять тисяч триста тридцять дві гривні 49 копійок), прострочені відсотки - 1 533,64 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять три гривні 64 копійки), нараховані відсотки - 61,70 грн. (шістдесят одна гривня 70 копійок) та пеня - 44,10 грн. (сорок чотири гривні 10 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міран" (код ЄДРПОУ 31958523; адреса: 03150, м. Київ, бул. Дружби Народів, 3, кв. 27) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 20717958; адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) грошові кошти: неповернуту суму кредиту - 9 332,49 грн. (дев'ять тисяч триста тридцять дві гривні 49 копійок), прострочені відсотки - 1 533,64 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять три гривні 64 копійки), нараховані відсотки - 61,70 грн. (шістдесят одна гривня 70 копійок), пені - 44,10 грн. (сорок чотири гривні 10 копійок) та судовий збір - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити сторонам у справі 910/10522/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 29.07.2016 року.
Суддя О.С. Комарова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 26.07.2016 |
Оприлюднено | 02.08.2016 |
Номер документу | 59314174 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Комарова О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні