Ухвала

від 27.07.2016 по справі 815/4441/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4441/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

секретар - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-ЕЛЬ» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ТОВ «ІМПЕКС-ЕЛЬ» звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001042202 від 24.07.2015 року про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 760767,00 гривень (507178,00 гривен за основним платежем, 253589,00грн за штрафними фінансовими санкціями) та № 0001012202 від 23.07.2015 року про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 585099,00 гривень (468079,00 гривен за основним платежем, 117020,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішення, які оспорюються винесені на підставі акту від 16.07.2015 року №1184/15-03-22-02/03-02/32004933 документальної позапланової виїзної перевірки. Перевірка була призначена в порядку пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України на підставі постанови слідчого. В Акті перевірки ДПІ дійшла до висновку про те, що надані позивачем до перевірки документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, посилаючись на відсутність факту реального здійснення господарських операцій. Проте таки висновки не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки у підприємства наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій. Посилання ДПІ в акті перевірки на відсутність заявок та товарно-транспортних накладних є необґрунтованим, оскільки вказані документи у підприємства наявні.

Також є необґрунтованим посилання ДПІ в акті перевірки на акти інших ДПІ по його контрагентам про неможливість здійснення зустрічної звірки, оскільки відповідно до податкового законодавства у разі неможливості проведення зустрічної звірки складається довідка, в якій не передбачено можливість викладення висновків щодо аналізу господарської діяльності платника податків.

Позивач вважав, що неправомірним є застосування відповідачем в обґрунтування висновків акту перевірки інформаційних баз, оскільки жодна інформаційна база не пройшла державну реєстрацію МЮУ, та не врегульована нормами права, а тому не може впливати на правове становище платників податків та ставити їх права і законні інтереси у залежність від внутрішніх розпоряджень керівника податкових органів.

Укладені ним правочини з контрагентами відповідають вимогам законодавства, та направлені на реальне настання наслідків, про що свідчить виконання договорів обома сторонами. Первинні документи є достовірними та оформлені належним чином (мають обов'язкові реквізити).

Відповідно до рішення Верховного суду України від 10.09.2013 року №21-237а13, яке є джерелом права в Україні, акт про проведення перевірки є службовим документом контролюючого органу, якій не створює прав та обов'язків для платника податків, а тим паче не може створювати наслідків для його контрагентів. В акті перевірки відносно ТОВ «ІМПЕКС-ЕЛЬ» не зазначено про прийняття будь-яких рішень стосовно його контрагентів.

Аналогічна позиція викладені і в інших джерелах права, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «БУЛВЕС АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України».

Також позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст.18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відомості відносно контрагентів позивача, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, свідчили про законне існування та діяльність вказаних суб'єктів господарювання. Згідно позиції ВАСУ (постанова від 15.01.2015 року у справі №К/9991/56051/11), дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама по собі не свідчать про усвідомленість останнього щодо протиправного характеру діяльності контрагента чи дефектність самих господарських операцій, про відсутність у них ділової мети.

Позивач стверджував, що жодного порушення податкового законодавства ним не допущено, у зв'язку з чим висновки акту перевірки є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області № 0001042202 від 24.07.2015 року про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 760767,00 гривень (507178,00 гривен за основним платежем, 253589,00грн за штрафними фінансовими санкціями) та № 0001012202 від 23.07.2015 року про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 585099,00 гривень (468079,00 гривен за основним платежем, 117020,00 гривен за штрафними фінансовими санкціями).

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB «ІМПЕКС-ЕЛЬ» зареєстровано 04.07.2002 року, номер запису 15541200000000665, знаходиться на податковому обліку в ДПІ з 12.07.2002 року, є платником ПДВ з 16.07.2002 року.

На підставі постанови старшого слідчого ОВС ВКР СУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області Корнєєва Є.В. від 20.04.2015 року в межах кримінальної справи про призначення перевірки TOB «ІМПЕКС-ЕЛЬ» податковим органом виданий наказ №233 від 30.06.2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 03.07.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання, зазначеними в постанові слідчого, та видане направлення на перевірку №01-045/234 від 02.07.2015 року.

З 03.07.2015 року по 09.07.2015 року на підставі наказу, направлення на перевірку, відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 16.07.2015 року №1184/15-03-22-02/03-02/32004933 «Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-ЕЛЬ» (код 32004933) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року по взаємовідносинам із TOB "ЕЛАЙ КОМПАНІ" (код 37893294). TOB "ТРМ-ГРУПП" (код 39193859), ФГ "ЗОЛОТЕ РУНО 2013" (код 55323624), TOB "УКРОРГЕНЕРГОГАЗ" (код 32768338), TOB "АСТРЕЯ ГРУП" (код Щ 16497), TOB "ФЛОРЕНЦІЯ ГРУП" (код 39079832), TOB "ДІВІМАР-ІМПОРТ" (код І3994048), TOB "ТМП" (код 37284734), TOB "НІКОЛЕЙД" (код 33631838), TOB "АРАРАТ ТРЕЙД" (код 38916893), TOB "АВЕРС ГРУП ЛТД" (код 39126688), TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ГРАНДЕС-2020" (код 39194742), TOB "РЕГІОН КЕПІТАЛ" (код 39228650), TOB "БК "МАНГУСТІН" (код 39059397), ПП "ОЛІМП" (код 31414089), TOB "APT ТРГЙДІНГ ГРУП" (код 39194695), TOB "БІГЛІОН" (код 37165657), TOB "ВЕРМІКУЛІТ ТРЕЙД" (код 38907763), TOB "БУДАКТИВ-ТМ" (код 39189895), TOB "ГК "ДЦМ" (код 38346178), TOB "КРІСТАЛ БУД" (код 39273897), TOB "ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР" (код 36596896), ПП "ДАНИЛЬЧЕНКО" (код 35985613), TOB "КОМПАНІЯ АКТИВ-ТОРГ" (код 126321), TOB "ГАРАНТ ЦЕНТР IHK." (код 38615737), TOB "СКАЙ БУД" (код 38812986), ТОВ "БІАР-ТРЕЙД" (код 38271364), TOB "ПРЕМІУМ ПРІНТ СОЛЮШНС" (код 37264367), ТОВ "ГР1Н-СІТІ (код 39228687), TOB "ТД "КУПАЛИНКА УКРАЇНА" (код 38304405), TOB КУББЕРА" (код 38600123), TOB "АКСІОС ТРЕЙД" (код 36843514), TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ГРАНД МОНОЛІТ" (код 38865797), ТО'В "БЕСТ ЮА" (код 39282147), TOB "БА "СТОЛИЦЯ" (код 39178652), TOB "ЗАКУП" (код 39174218), TOB "БЕНЕС ТРЕЙД" (код 39337541), TOB "РЕСПЕКТ СОЛЮШНЗ" (код 39290524), TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АРС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (код 39081899), TOB "ДНІПРОЖИЛБУД" (код 34734779), TOB "СКІФІЯ-ТРАНЗИТ" (код 39204315), TOB "ГЛОБАЛ ТРАСТ МЕДІА" (код 35877658), TOB "ЛЮКСРЕАЛ" (код 39204383), TOB "КОНТАКТ - ПЛЮС" (код 37376458), TOB "НРПХПУ" (код 33152670), TOB "РЕМБУДЗВ'ЯЗОК-ІІ" (код 34360953), ПП "СФЕРА-КОНТРАКТ" (код 37005952). TOB "СВВ-ЦЕНТР" (код 35044497), TOB "ВОЗДЕС" (код 38910851), TOB "АРСЕНАЛ ТС" (код 39185324), TOB "ПРАЙМ-С" (код 37000734), TOB "АЕРОВІТ" (код 38955419), TOB "СОУЛ ГРУП" (код 39419220), TOB "СІСТЕМ ЕНЕРДЖІ КОРПОРЕЙШЕН" (код 39371760), TOB "ПРОЕКТІНВЕСТ" (код 24433436), TOB "АСТЕР ДЖИ" (код 38975435), TOB АБ-ТОРГ" (код 38754701), TOB "ЛЕКОМ ІНВЕСТМЕНТ" (код 39352905), TOB "ФОРТУН-А"(код 39080440), TOB "МАКРО ТРЕЙД КОМ" (код 39447640), TOB "ВІВА КОНКОРДІЯ" (код 39152854), TOB "АРІАЛПРОМБУД" (код 38434384), TOB "ЛЄСТОК" (код 39085008), TOB "ЕКАРДО" (код 39167347), TOB "ЮКЕЙ ГРУП" (код 37275735). TOB "ТРАНСТЕХ-ДНІПРО" (код 38920779), TOB "Д.С.Д ТРЕЙД" (код 39405574), TOB "ІМЕКСГРУПП" (код 39219833), TOB "МАДЖЕРО ІНВЕСТ СЕРВІС" (код 39203641), TOB "ТЕХНОБУД ІНЖИНІРІНГ" (код 38920805), TOB "КАСТ ГРУП" (код 39180939), ПП "АРТІУМ" (код 37276105), TOB "БУДЕЛІТГРУП" (код 39098677), TOB "ВЕТТА" (код 34014867), TOB "БП" (код 39088721), TOB "БУД ГРАД ПАРТНЕРС" (код 38615370), TOB "ТБК "ДНІПРО" (код 38920810), TOB "ПРАЙД СОЮЗ" (код 38900239), TOB "АББА БУД СЕРВІС" (код 38676920), TOB "КАРТ-БЛАНШ ЛТД" (код 39265488), TOB "РЕДЮН ПЛЮС" (код 3928 1740). ПП "ГЛОБАЛ ІНФОРМ" (код 36304885), TOB "ЛЕО ПРИНТ" (код 37496188), TOB "БАСТІАН-ГРУП" (код 39159446), TOB "АКСЕО ТРЕЙД" (код 39332957), TOB "ФЛАМКО" (код 39326964), TOB ТЕХНОАКОРД" (код 39204268), TOB "ЕКСТРАБРЕНД" (код 39328359), TOB "МЕТАЛ ЛІДЕР ГРУП" (код 37956825), TOB "ОІЛ-ПРЕС" (код 37189277). TOB "АРКОМ ТРЕЙД" (код 39304961), TOB "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ СТІНГЕР" (код 381 14336), TOB "НУРА ГРУП" (код 39407833), TOB "ТРЕНД ОВК" (код 39239160), TOB "АЛЬТАПРІМ" (код 39241729), TOB "УКР КОМПЛЕКТ ПОСТАВКА" (код 39295575), TOB "МЕНЕДЖМЕНТ ТА РОЗВИТОК" (код 39348251), TOB "КОМПАНІЯ СЕПРО" (код 39238716). TOB "ТОРГ кв. В.О." (код 39239201), TOB "ТВИДА" (код 39292291), TOB АТЛАНТ-ЛОГО" (код 39292684), TOB "ІМПЕРІЯ ДЕКОРУ ЛЮКС" (код 39347900), TOB "ПРАГНУМ ДНІПРО" (код 39348003), TOB "ДЖАЙПУР ДНІПРО" (код 39348134), TOB "ТРИКОЛ ЛЮКС" (код 39348202), TOB "ТАНЗА УКРАЇНА ПЛЮС" (код 39348354), TOB "ДЕКОР УМ" (код 39348396), TOB "MTB-ЦЕНТР" (код 39348600), TOB "ЦЕНТР НОВИХ ПРОЕКТІВ" (код 39350599), TOB "ЕКСПО ТУР ДНІПРО" (код 39350667), TOB "ЕЛЬБРУСБУДСЕРВИС" (код 39350688), TOB "АЛЬБАТРОС ЕКСПРЕС" (код 39406143), TOB "В ФУРНІТУРА" (код 39408575). TOB "СОЮЗ УКРДРУКУ" (код 39409060), TOB "КОМПАНІЯ ОСТІН" (код 39587994), ПП "РУТА" (код 31224732), TOB "СКС ЛЮКС" (код 35807423), TOB "ДІАМЕД ТРЕЙД" (код 38197695), TOB "ЦЕНТР-ОПТ" (код 38528000), TOB "БРАГОС" (код 38892946), TOB "КОРБАС" (код 38910839), TOB "АЛЬТАИР РЕСУРС" (код 38955204). TOB "ДНІПРО КС" (код 39238868), TOB "МЕГАЛІНК ДНІПРО" (код 39406274), TOB "АКВАБУДТЕХ" (код 39406337), TOB "ГЛОБАЛ СПЕЦ ПРОЕКТ" (код 39239238), TOB "ВУНДЕРВАЛЬД" (код 39241802), TOB "ДОМІНАНТА ЕНЕРДЖИ" (код 39291319), TOB "РУБИКОНТРЕЙД" (код 39295711). TOB "ФІРМА ФЕНІКС НОВА" (код 39347764), "TOB "АГП" (код 39348582), TOB "БРОК БІЗНЕС БУД", код 39348637), TOB "ТОП СИСТЕМА" (код 39406557). TOB "КАССИМ М" (код 39407367), TOB "БК АРКАИМ" (код 39295769), TOB "ОА ЛЮКСТАЙЛ" (код 39408643), TOB "ГАММА ГРУП" (код 39426861), TOB "ОПТТОРГКОМПЛЕКТ" (код 37621891), TOB "АНДЕР ГРУП" (код 39238941), TOB "АВТО-МИКС" (код 39291387), TOB "БУДТЕХДНІПРО" (код 39295012), TOB "РЕСУРСИНВЕСТ" (код 39295622), TOB "ЕНЕРГО ГРАД ІМПЕКС" (код 39348422), TOB "АКВАМАРИН М" (код 39348506), TOB "ДНІПРО-ОЦІНКА" (код 39353736), TOB "МОСТ КОМПАНИ" (код 39353783). TOB "НАФТАОИЛПРОДУКТ" (код 39406060), TOB "Буд гарант сервіс" (код 38564892), TOB "Гермес ойл" (код 38598497), TOB "Вільфор" (код 38865192), TOB "Дербука" (код 38906356), TOB ГАМБОКУЛ" (код 38906430), TOB "МЕГА-ОПТТОРГ" (код 38924045), TOB "МЕДІА-ТРАНС ГРУП" (код 39239002), TOB "АСКОЛЬД ТРЕЙД" (код 39241870), TOB "CMAPT ПЕРСОНАЛ СЕРВИС" (код 39292464), TOB "ЛАВДИ" (код 39292485), TOB "КРОН-ІНТЕЛ" (код 39292553), TOB "КОМПАНІЯ БУДМОНОЛІТ" (код 39293824), TOB "МЕТАЛЛ СЕРВІС КОМПАНІ" (код 39295659), TOB "ОБРІЙ 2014" (код 39305677), TOB "СУАРЕ ГРУП" (код 39321725), TOB "ЛУНАР" (код 39325887), TOB "САНКО ГРУП" (код 39337489). TOB "ДАФІ ПЛЮС" (код 39348312), TOB "ДЕПОЛЮС" (код 39348621), TOB "БУДТОРГ КОМПАНІ" (код 39353170), TOB "УКРФОРМАТ ПЛЮС" (код 39406630), TOB "МАКС СЕРВІС ЛТД" (код 39407901), TOB "СПЕЦДНІПРОСТРОЙ" (код 39443803), TOB "СЕЛЕНА СЕРВІС"».

На підставі Акту перевірки від 16.07.2015 року №1184/15-03-22-02/03-02/32004933 ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення № 0001042202 від 24.07.2015 року про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 760767,00 гривень (507178,00 гривен за основним платежем, 253589,00грн за штрафними фінансовими санкціями) та № 0001012202 від 23.07.2015 року про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 585099,00 гривень (468079,00 гривен за основним платежем, 117020,00грн за штрафними фінансовими санкціями) (т.1 а.с.64-65).

У висновку Акту від 16.07.2015 року №1184/15-03-22-02/03-02/32004933 зазначено, що перевіркою ТОВ «ІМПЕКС-ЕЛЬ» встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 Декларації) у розмірі 507178,00грн. за періоди червень-жовтень 2013 року, січень-березень, червень 2014 року; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 468079грн., у тому числі в розрізі звітних (податкових) періодів: 2013 рік у сумі 220744грн., 2014 рік у сумі 247335грн.

Згідно з актом перевірки від 16.07.2015 року №1184/15-03-22-02/03-02/32004933 вказані порушення мали місце по взаємовідносинам з десятьма контрагентами - TOB "НРПХПУ", TOB "ДІВІМАР-ІМПОРТ", ТОВ "АГРО-ГАРАЖ" (змінено назву на ТОВ "ГЛОБАЛ ТРАСТ МЕДІА"), TOB "ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР", TOB "АКСІОС ТРЕЙД" , TOB "ОІЛ ПРЕС", TOB "ТМП", TOB "ЛЕО ПРИНТ", TOB "ЕЛАЙ КОМПАНІ", ТОВ "КРАФТ-ПРОФІ" (змінено назву на TOB "ГАРАНТ ЦЕНТР IHK.")

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки від 24.06.2015 року №1383/15-54-22-02/33720215.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом п. 198.3 ст.198 ПК України в редакції на час здійснення господарських операцій було визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пункти 198.1 та 198.2 визначають у разі здійснення яких операцій у платника податку виникає право віднесення сум податку на податковий кредит, а також дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме дата тієї події, яка відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону.

Стаття 138 ПКУ в редакції на час здійснення господарських операцій та складання документів бухгалтерського та податкового обліку позивачем регламентувала питання складу витрат та порядок їх визнання.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами п. 138.2 ст.138 ПКУ було встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом п.138.4 ст.138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

На підставі п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

В акті перевірки зазначено, що в порушення зазначених норм ПКУ позивачем включено до складу собівартості виконаних робіт, наданих послуг, витрати в суми 2535896 грн. підтверджені первинними документами, які не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку, оскільки складені за нереальними господарськими операціями з придбання послуг. З цих же підстав зазначено про завищення податкового кредиту у розмірі 597178грн.

Однак, колегія суддів зазначає про відсутність порушення ним вищезазначених норм ПК України У при здійснені господарських операцій з контрагентами TOB "НРПХПУ", TOB "ДІВІМАР-ІМПОРТ", ТОВ "АГРО-ГАРАЖ" (змінено назву на ТОВ "ГЛОБАЛ ТРАСТ МЕДІА"), TOB "ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР", TOB "АКСІОС ТРЕЙД" , TOB "ОІЛ ПРЕС", TOB "ТМП", TOB "ЛЕО ПРИНТ", TOB "ЕЛАЙ КОМПАНІ", ТОВ "КРАФТ-ПРОФІ" (змінено назву на TOB "ГАРАНТ ЦЕНТР IHK.") з огляду на таке.

За правилами п. 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В акті перевірки зазначено про наявність та дослідження перевіряючим наданих позивачем для перевірки первинних документів - договорів, актів здачі прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банку, оборотно-сальдові відомості до рахунків 631,93, проте с посиланням у тому числі на п.44.1 ст.44 ПКУ, перевіряючий зазначає, що господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має бути економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи, та робить висновок, що надані первинні документі не можуть вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку, оскільки складені за нереальними господарськими операціями з придбання послуг.

Однак, в акті перевірки стосовно позивача відсутні будь-які належні докази щодо нереальності здійснення господарських операцій, визнання в установленому порядку недійсними первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

До того ж, податковий орган вважає недостатніми надані первинні документи та в обґрунтування свого висновку посилається також на ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних, та на акти перевірок відносно контрагентів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Проте вказані зазначені в акті обставини не можуть бути належними доказами порушення податкового законодавства саме позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За правилами ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), якій діяв на час здійснення перевірки та складання акту перевірки відносно позивача від 16.07.2015 року (втратив чинність згідно з наказом МФУ №727 від 20.08.2015 року) було визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На підставі пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті за кожним відображеним фактом порушення необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; - у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем під час перевірки відповідно до укладених договорів заявок на перевезення, товарно-транспортних накладних.

Проте в порушення Порядку №984 акт перевірки не містить даних про відмову платника податків надати ці документи, про складання відповідного акту та пояснень по даному питанню. Між тим, позивачем надані до суду всі документи щодо господарських операцій з зазначеними контрагентами, у тому числі заявки та товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів приходить до висновку, що в постанові слідчого застосовується не передбачений нормами ПК України термін «ланцюг формування сум податкового кредиту», а також податковим органом необґрунтовано застосовані дані інформаційних систем АІС «Податковий блок» «Аналітична Система» «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» для створення правових наслідків для нього як платника податків.

Відповідно до акту перевірки від 16.07.2015 року №1184/15-03-22-02/03-02/32004933 в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства з TOB "ЕЛАЙ КОМПАНІ" перевіряючий посилається на акт Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.09.2014 року № 599/10-06-22-02/378932394 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Елай Компані» ЄДРПОУ 37893294 з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з контрагентами-продавцями та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року», а з контрагентами TOB "НРПХПУ", TOB "ОІЛ ПРЕС", TOB "ЛЕО ПРИНТ", ТОВ "КРАФТ-ПРОФІ" (змінено назву на TOB "ГАРАНТ ЦЕНТР IHK.") перевіряючий посилається на акти акті інших податкових інспекцій про неможливість здійснення звірки, зокрема:

- акт ДПІ у Печорському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 року № 2529/26-55-22-10/33 152670 «про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "Незалежний реєстратор підприємств харчової промисловості України» ЄДРПОУ 33152670 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р.»;

- акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2014 року № 202/20-36-22-02-07/37189277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ОІЛ-ПРЕС» ЄДРПОУ 37189277 з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період лютий-березень 2014 року»;

- довідку ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 03.09.2014 року № 127/10-08-22-01/37496188 «Про проведення зустрічної звірки TOB «ЛЕО ПРИНТ» ЄДРПОУ 37496188 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-липень 2014 р.»;

- акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДФС від 16.09.2013 року № 485/26-54-22-06-38615737 «Про неможливість проведення зустрічної зірки TOB «КРАФТ-ПРОФІ» ЄДРПОУ 38615737 за період травень, червень, липень 2013 року».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання податкового органу як на підставу висновків про порушення TOB «ІМПЕКС-ЕЛЬ» податкового законодавства є неправомірним з наступних підстав.

Так, проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби регламентовано п. 73.5 ст.73 ПК України, а також Порядком проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236, які діяли на час складання вищезазначених актів (втратили чинність з затвердженням наказом ДФС України №511 від 17.07.2015 року Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю).

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

За змістом п.4.4 Методичних рекомендацій № 1232 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних контролюючого органу про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Отже, згідно вищезазначених положень законодавства в довідці повинні бути викладені результати проведеної звірки, а в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби повинно бути зазначено про неможливість проведення такої звірки та може відображатися інформація, яка наявна в даних контролюючого органу про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація. Але не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою. Проте в вищевказаних довідці та актах про неможливість проведення зустрічних звірок наявні такі висновки, що не ґрунтується на вимогах законодавства, а саме висновки про порушення податкового законодавства суб'єктів господарювання з якими неможливо провести зустрічну звірку.

Щодо акту Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.09.2014 року № 599/10-06-22-02/378932394 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Елай Компані» ЄДРПОУ 37893294 з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з контрагентами-продавцями та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року», то дослідивши його колегія суддів вважає, що його висновки не можуть бути покладені в обґрунтування висновків акту перевірки відносно позивача, оскільки акт перевірки Броварської ОДПІ не відповідає вимогам Порядку №984 щодо його складання. Згідно п.2.11 акту виїзна перевірка не здійснювалась, а висновки акту ґрунтуються на інформації автоматизованих систем ОДПІ, облікової справи платника податків, також актів інших ДПІ про неможливість проведення зустрічних звірок, тобто в порушення Порядку №984 без дослідження первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку платника податків, без наведення регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

До того ж податковим органом не доведено, що на підставі зазначених висновків про порушення законодавства прийняті рішення суб'єктами владних повноважень щодо притягнення до відповідальності платників податків, відносно яких складались акти, за порушення податкового законодавства, або наявності інших рішень, які б могли бути підставою для висновків відносно позивача.

Вказаний висновок кореспондується зі змінами, внесеними в ПКУ Законом України від 17.07.2015 року №655-VIII «Про внесення змін до ПКУ щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким п. 86.7 доповнений абзацом п'ятим такого змісту: "Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу".

Щодо контрагентів позивача податкові повідомлення-рішення не приймались, що підтверджується тими обставинами, що оскаржували до суду не податкові повідомлення-рішення, а дії податкових органів щодо внесення коригувань до автоматизованих систем відносно них на підставі актів.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року визнані протиправними дії ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДФС щодо внесення коригування до інформаційних систем даних на підставі акту від 16.09.2013 року № 485/26-54-22-06-38615737 «Про неможливість проведення зустрічної зірки TOB «КРАФТ-ПРОФІ» ЄДРПОУ 38615737 за період травень, червень, липень 2013 року».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року (не набрала чинності) суд відмовив TOB «ЛЕО ПРИНТ» у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправності дій щодо внесення до інформаційних систем даних на підставі акту від 03.09.2014 року № 127/10-08-22-01/37496188, але згідно постанови підставою для відмови у задоволенні позову зазначено то, що внесення відомостей до АІС податкового органу не породжує для платника податків будь-яких правових наслідків, обов'язкових для виконання, оскільки саме в податкові данні платника податків будь-яких змін не вноситься. Внесення відомостей до АІС податкового органу є лише збиранням податкової інформації, що не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки не змінюють майнового стану платника податків без прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного податкового повідомлення-рішення.

З цих же підстав постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду від 23.06.2015 року, відмовлено у позові TOB «ОІЛ-ПРЕС» до Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо внесення коригування до інформаційних систем даних на підставі акту Індустріальної ОДПІ від 22.06.2014 року № 202/20-36-22-02-07/37189277. Суд зазначив, що внесення інформації в АІС податкового органу не тягне за собою коригування податкової звітності платника податків. Питання правильності відображення платником податків обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника податків з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків. Критерій добросовісності платника податків, встановлений ПКУ, виключає можливість застосування до платника податків негативних правових наслідків (зокрема у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податків податкового зобов'язання в порядку ст.54 ПКУ та його узгодження.

Отже, вищезазначеними рішеннями судів визначено, що відомості АІС податкового органу, а також акти перевірок (акти про неможливість здійснення звірок) та їх висновки по контрагентам позивача, не можуть бути покладені в основу висновків акту перевірки відносно позивача, без прийняття на підставі тих актів рішень про донарахування контрагентам позивача податкових зобов'язань в порядку ст.54 ПКУ та його узгодження, що також на даний час чітко визначено абз.5 п. 86.7 ст.86 ПКУ.

Водночас колегія суддів вважає, що первинні документи по взаємовідносинам позивача із зазначеним контрагентом відображають здійснення господарських операції в бухгалтерській та податковій звітності.

Позивачем укладені договори на організацію послуг транспортно-експедиційних перевезень з контрагентами: - TOB "НРПХПУ" №2063 від 02.06.2014 року та доповнення до нього; - TOB "ДІВІМАР-ІМПОРТ" №1081 від 01.08.2013 року та доповнення до нього; - ТОВ "АГРО-ГАРАЖ" (змінено назву на ТОВ "ГЛОБАЛ ТРАСТ МЕДІА") №03017 від 03.07.2013 року та доповнення до нього; - TOB "ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР" №2062 від 02.06.2014 року та доповнення до нього; - TOB "АКСІОС ТРЕЙД" №29121 від 29.12.2013 року та доповнення до нього; - TOB "ОІЛ ПРЕС" №29122 від 29.12.2013 року та доповнення до нього; - TOB "ТМП" №1072 від 01.07.2013 року та доповнення до нього; - TOB "ЛЕО ПРИНТ" №2061 від 02.06.2014 року та доповнення до нього; - TOB "ЕЛАЙ КОМПАНІ" № 1101 від 01.10.2013 року та доповнення до нього; - ТОВ "КРАФТ-ПРОФІ" (змінено назву на TOB "ГАРАНТ ЦЕНТР IHK.") №30051 від 30.05.2013 року та доповнення до нього.

В обґрунтування того, що вказані операції по вказаним договорам були здійснені позивачем надані копії первинних документів, які були підставою для бухгалтерського та податкового обліку підприємства, а саме заявки по договорам на надання послуг, товарно-транспортні накладні відповідно до цих заявок щодо виконання транспортно- експедиційних послуг, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), оборотно-сальдові відомості, які підтверджують рух активів, виписки по банківських рахунках, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит по господарським взаємовідносинам з контрагентами, копії податкових декларацій з ПДВ з додатками 5 щодо відображення у повному обсязі обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Ні акт перевірки, ні надані до суду заперечення на позов податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, яка відповідно до ст.71 КАС України повинна довести правомірність своїх рішень, не містять жодного належного доказу, що вказані документи є недійсними, не відповідають вимогам первинних бухгалтерських документів.

До того ж, статтею 18 Закону України від "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наданих позивачем документів на час складання договорів його контрагенти були зареєстровані в ЄДР.

Податковий орган, якій є суб'єктом владних повноважень не надав до суду жодного доказу щодо про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента та його керівника або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Окрім того, апеляційним судом з метою перевірки доводів апелянта були додатково досліджені первинні документи, які підтверджують факт отримання товару (дизпалива) безпосередньо покупцями та відповідну їх оплату.

Також були дослідженні докази, які свідчать реальне завантаження автомобілів, зазначених у товарно-транспортних накладних позивача , паливом на території ДП « Одеський морський торгівельний порт» ( а.с. 1-113,120-137, т.6)

Вищенаведені докази підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій та правову позицію позивача, з якою погодився суд першої інстанції.

Податковим органом в акті перевірки не доведено, що саме позивач допустив будь-які порушення податкового законодавства, по господарським операціям з TOB "НРПХПУ", TOB "ДІВІМАР-ІМПОРТ", ТОВ "АГРО-ГАРАЖ" (змінено назву на ТОВ "ГЛОБАЛ ТРАСТ МЕДІА"), TOB "ТОРГОВИЙ ДІМ БЦ ШЕЛТЕР", TOB "АКСІОС ТРЕЙД" , TOB "ОІЛ ПРЕС", TOB "ТМП", TOB "ЛЕО ПРИНТ", TOB "ЕЛАЙ КОМПАНІ", ТОВ "КРАФТ-ПРОФІ" (змінено назву на TOB "ГАРАНТ ЦЕНТР IHK.") щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами без належних доказів причетності до цих порушень. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Згідно ст.ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та сум податку на прибуток до валових витрат.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства повністю підтверджено правомірність формування ТОВ «ІМПЕКС-ЕЛЬ» податкового кредиту і відсутні підстави для втрати ТОВ «ІМПЕКС-ЕЛЬ» права на формування податкового кредиту.

Інші доводи апелянта щодо окремих недоліків первинних бухгалтерських документів не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій за договорами з контрагентами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС-ЕЛЬ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 535,92 грн.

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року було відстрочено Державній податковій інспекції у місті Іллічівськ ГУ ДФС в Одеській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів сплати судового збору, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з Державної податкової інспекції у місті Іллічівськ ГУ ДФС в Одеській області судового збору за подачу апеляційної скарги у названому вище розмірі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 815/4441/15 - залишити без змін.

Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 535,92 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 50 коп. на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 29 липня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин