Ухвала

від 11.07.2016 по справі 804/6519/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Київ К/800/26366/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року

у справі № 804/6519/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Електропласт»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ Електропласт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року у справі № 804/6519/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року № 0001182205 в частині нарахування пені у сумі 11 679, 06 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 року № 0005282205 в частині нарахування пені у сумі 340, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Електропласт» з питань дотримання валютного законодавства при виконанні імпортних контрактів від 14.01.2013 року № 153759, укладеному з компанією «BEIJING FRIEND INP.&EXP.CO.LTD» (Beijing, China), за період з 04.02.2013 року по 25.10.2013 року, від 22.01.2013 року № 467134, укладеного з компанією «XUCHANG YONGTENG INSULATION MATERIAL CO, LTD» (China, Henan), за період з 24.01.2013 року по 23.07.2013 року, від 07.05.2013 року № 793179, укладеного з компанією «BODO INDUSTRIAL INC.» (Shanghai, China), за період з 07.05.2013 року по 29.10.2013 року, відповідачем складено акт від 25.11.2013 року № 1002/04-61-22-5/37804995, яким встановлено порушення: - ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження товарів (повернення грошових коштів) за відповідними імпортними контрактами на загальну суму 51 799, 92 дол. США, в результаті чого нарахована пеня на загальну суму 30 348, 56 грн.; - п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», в результаті чого застосована штрафна санкція на суму 680, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 05.12.2013 року № 0005272205, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 30 348, 56 грн.; - від 05.12.2013 року № 0005282205, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 680, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження цих податкових повідомлень-рішень рішенням Головного управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.02.2014 року № 911/10/04-36-10-08-09 скасовано податкове повідомлення рішення ДТП в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 05.12.2013 року № 0005272205 в частині відповідної суми нарахованої пені за порушення на 8 днів термінів розрахунків у сфері ЗЕД (надходження відповідних партій товару) по контрактах від 14.01.2013 року № 153759 та від 07.05.2013 року № 793179, в іншій частині залишено зазначене рішення без змін, та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 року № 0005282205 про застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства у сумі 680, 00 грн.

На підставі відповідного рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року № 0001182205, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства у сумі 27 579, 17 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 року № 0001182205 в частині нарахування пені у сумі 11 679, 06 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.12.2013 року № 0005282205 в частині нарахування пені у сумі 340, 00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог валютного законодавства та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

В силу п. 3 постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.05.2013 року за № 718/23250, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судами попередніх інстанцій вставлено, що позивачем укладено з компанією «BEIJING FRIEND ІМРОКУ& ЕХРОКУСО., LTD» контракт від 14.01.2013 року № LF 153759 щодо поставки ізоляційних матеріалів, на виконання якого ТОВ «ПКФ Електропласт» здійснена попередня на загальну суму 110 325, 80 дол. США (881 834, 12 грн.) (в тому числі за платіжним дорученням № 2 від 04.06.2013 року на суму 12 000 дол. США (95 916, 00 грн.), біржовий курс купівлі 8,167 грн./дол. США, строк надходження імпортного товару 02.09.2013 року), за яким станом на 01.09.2013 року у ТОВ «ПКФ Електропласт» обліковувалась дебіторська заборгованість.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно із договором про переведення боргу від 02.09.2013 року частина боргу за контрактом № LF 153759 від 14.01.2013 року у сумі 9150 дол. США, що утворилася за компанією «BEIJING FRIEND INP.&EXP.CO., LTD» (Beijing, China), станом на 01.09.2013 року, перейшла до нового боржника - компанії «FIARAY COMPANY S.A», яким повернення грошових коштів здійснено 09.09.2013 року у вищезазначеній сумі 9150 дол. США на розподільчий рахунок позивача.

Таким чином, оскільки граничний строк повернення коштів або поставки товарів за контрактом від 14.01.2013 року № LF 153759, в межах перерахованої позивачем 04.06.2013 року грошової суми у розмірі 12 000 дол. США., є 02.09.2013 року, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що по поверненій сумі 9150 дол. США період прострочених днів складає 5 діб з 03.09.2013 року по 08.09.2013 року, з урахуванням курсу НБ України на 91 день прострочення 7, 993 грн., сума пені в іноземній валюті складає 137,25 дол. США або 1 097, 04 грн.

Висновки акта перевірки в частині нарахування позивачу суми пені у розмірі 967, 66 грн. за 3 доби з 03.06.2013 року по 05.06.2013 року спростовуються наявним у матеріалах справи платіжним дорученням щодо повернення 05.06.2013 року на рахунок ТОВ «ПКФ Електропласт» грошових коштів у сумі 13 451, 54 дол. США.

З урахуванням наведеного, кількість прострочених днів складає - 2, курс НБУ на 91 день прострочення - 7, 993 грн., сума пені в іноземній валюті - 80,71 дол. США. або 645, 12 грн.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність нарахування податковим органом позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 року № 0001182205 в частині суми 11 679, 06 грн.

З приводу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.12.2013 року № 0005282205 в частині нарахування пені у сумі 340, 00 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Пунктом 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

В силу п. 2.7 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи відсутність станом на 01.10.2013 року дебіторської заборгованості за імпортним контрактом від 14.01.2013 року № LF 153759, ТОВ «ПКФ Електропласт» не допущено порушень у Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами» від 02.10.2013 року № 9061697459, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за порушення декларування валютних цінностей за 9 місяців 2013 року у сумі 340, 00 грн. є неправомірним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі № 804/6519/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді М.П.Зайцев

Н.Г.Пилипчук