Ухвала

від 25.07.2016 по справі 820/785/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 р.Справа № 820/785/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернещина" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі №820/785/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК"Зачепилівське"

до Державного реєстратора Лазарєва Юрія Олексійовича, Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернещина", Відділ Держгеокадастру у Зачепилівському районі Харківської області, ОСОБА_2

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Зачепилівське", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного реєстратора Лазарєва Юрія Олексійовича, Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернещина", Відділ Держгеокадастру у Зачепилівському районі Харківської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області Лазарєва Ю.О. від 20.12.2015 №27288693 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1;

- зобов'язати Зачепилівське районне управління юстиції у Харківській області внести запис про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі рішення державного реєстратора від 20.12.2015 № 27288693.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.12.2010 року між ТОВ "Зачепилівське" та громадянином України ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 193, відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,9822 га, яка знаходиться на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області та має кадастровий номер НОМЕР_1. Вказаний договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зачепилівському районі 13.05.2011 за реєстровим №632228454000296. Оскільки відповідно до пункту 3.1 Договору цей договір укладений на 5 (п'ять) років, строк оренди вказаної земельної ділянки спливає 13.05.2016 року. Проте, 20.12.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Зачепилівського районного управління юстиції Лазарєвим Ю.О. на підставі рішення від 20.12.2015 № 27288693 було зареєстроване право оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі договору оренди землі від 19.12.2015 б/н, укладеного між громадянином ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ "Чернещина" як орендарем строком на 10 років. Позивач вважає вказане рішення державного реєстратора протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Крім того, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Проте, державний реєстратор Лазарєв Ю.О. під час прийняття оскаржуваного рішення вимоги законодавства не виконав - не переконався у відсутності зареєстрованого до 01 січня 2013 року права оренди земельної ділянки за позивачем - внаслідок чого порушив законні права та інтереси ТОВ "АПК "Зачепилівське".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області Лазарєва Ю.О. від 20.12.2015 №27288693 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та зобов'язано Зачепилівське районне управління юстиції у Харківській області внести запис про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі рішення державного реєстратора від 20.12.2015 року №27288693.

Стягнуто з Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області на користь ТОВ "АПК "Зачепилівське" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756 грн. 00 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ "Чернещина" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що ТОВ "Чернещина" було подано державному реєстратору повний та належно оформлений пакет документів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Оскільки договір від 17.12.2010 року №193 між ТОВ "Зачепилівське" та громадянином України ОСОБА_2 укладний на 5 років, то строк його дії закінчився 17.12.2015 року. Крім того, державний реєстратор повинен перевіряти та запитувати не всю інформацію та не у всіх випадках, а тільки у разі реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 01.01.2013 року, та тільки інформацію, необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, та якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Також зазначив, що позивач не довів наявності реєстрації права оренди за договором оренди землі від 17.12.2010 року №193, оскільки у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутній запис державної реєстрації вказаного договору оренди землі. Крім того, на підтвердження доводів, що право оренди земельної ділянки зареєстровано 13.05.2011 року, позивач надав договір оренди від 17.12.2010 року №193, в якому на останній сторінці зазначено, що договір зареєстровано у відділі Держкозему у Зачепилівському районі 13.05.2011 року за реєстраційним № 632228454000296, який не відповідає структурі встановленої наказом Державного Комітету України по Земельнихресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" від 02.07.2003р. N174. Таким чином, ТОВ "АПК "Зачепилівське" не доведено наявність реєстрації права оренди за договором оренди землі від 17.12.2010 року №193, а відтак твердження про існування двох прав оренди земельної ділянки у двох різних осіб є необґрунтованими та недоведеними.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від Державного реєстратора Лазарєва Ю.О. надійшли письмові заперечення, в яких відповідач просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 17.12.2010 року між ТОВ "АПК "Зачепилівське" та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 193, відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,9822 га, яка знаходиться на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області та має кадастровий номер НОМЕР_1. Вказаний договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зачепилівському районі 13.05.2011 за реєстровим № 632228454000296.

Відповідно до пункту 3.1 Договору цей договір укладений на 5 (п'ять) років, строк оренди вказаної земельної ділянки спливає 13.05.2016 р.

22.02.2016 року ТОВ "АПК "Зачепилівське" отримано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №53698130, згідно з якою виявилося, що 19.12.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Зачепилівського районного управління юстиції Лазарєвим Юрієм Олексійовичем на підставі рішення від 20.12.2015 № 27288693 було зареєстроване право оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі договору оренди землі від 19.12.2015 б/н, укладеного між громадянином ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ "Чернещина" як орендарем строком на 10 років.

Позивач не погодився із такими діями державного реєстратора та звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного рішення, державний реєстратор Лазарєв Ю.О., всупереч приписам закону, не переконався у відсутності зареєстрованого до 01 січня 2013 року права оренди земельної ділянки за позивачем та як наслідок допустив порушення його законних прав та інтересів. В зв'язку з чим, оскільки відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час виникнення спірних правовідносин регулюються Земельним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі", Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України від 07.07.2011 №3613-VI "Про Державний земельний кадастр", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із п.п.1, 6 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав (п.94). Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (п.95).

Пунктом 33 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141 визначено, що запис про право власності та суб'єкта цього права; про інші речові права та суб'єкта цих прав; про обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, який існував до переходу, припинення права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав, зберігається у Державному реєстрі прав.

При цьому, статтею 28-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено взаємодію органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 2 вказаної статті орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі.

Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.

Відповідно до п. 1, 8-1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), до повноважень державного реєстратора належить: встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, а також під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року по справі №21-760а15.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів зазначає, що з 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (яка була чинною до 01 січня 2013 року), реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася територіальними органами Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач не звертався до відділу Держгеокадастру у Зачепилівському районі Харківської області для з'ясування питання наявності чи відсутності права оренди землі на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, що в свою чергу свідчить про недотримання покладених на державного реєстратора повноважень.

На підставі вищевикладеного, відповідачем проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Чернещина" (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) без дотримання вимог норм законодавства, а саме, не здійснено жодних дій щодо встановлення факту відсутності або наявності вже зареєстрованих прав оренди землі, що виникли до 01.01.2013 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор, в порушення приписів статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не перевірив факт існування зареєстрованих договірних відносин щодо вказаної земельної ділянки, а тому неправомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди та їх обтяжень за новим орендарем ТОВ "Чернещина".

З приводу обов'язковості перевірки державним реєстратором під час реєстрації договорів оренди землі факту відсутності інших зареєстрованих договорів оренди на цю ж земельну ділянку, зазначено також колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 04.02.2014р. по справі №К/800/59881/13.

Необхідність запитувати інформацію про зареєстровані права оренди на земельні ділянки відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року, висловила і Державна реєстраційна служба України у листі від 06.08.2013 № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами". У цьому листі, зокрема, вказано, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Колегія суддів зазначає, що реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем, можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують розірвання договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АПК "Зачепилівське" (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області Лазарєв Ю. О. під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив подвійну реєстрацію договорів оренди земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності наявності реєстрації права оренди за договором оренди землі від 17.12.2010 року № 193, на відсутність інформації у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку запису державної реєстрації договору оренди землі та не відповідність номеру реєстрації структурі, затвердженої наказом Державного Комітету України по Земельнихресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" від 02.07.2003р. N 174, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договору оренди земельної ділянки, були врегульовані, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. № 174 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за N 354/3647.

Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору оренди).

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок, на час укладення позивачем договору оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (у редакції, чинній на час укладення позивачем договору), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з п.п. 12, 13 вказаного Порядку, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку).

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. N 174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за N 641/7962 (чинного на момент укладення позивачем договору) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за N 354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що державна реєстрація договору оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення позивачем договору оренди, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Під час судового розгляду справи встановлено, що договір оренди землі від 17.12.2010 року № 193, укладений між ТОВ "АПК "Зачепилівське" (орендар) та громадянином України ОСОБА_2 (орендодавець), предметом якого є оренда земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,9822 га, яка знаходиться на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області та має кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зачепилівському районі 13.05.2011 року за реєстровим № 632228454000296.

Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року № 3613-VI, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно їх до повноважень (набирав чинності з 1 січня 2013 року).

Приписами п.1 Перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Кабінету Міністрів України до 1 липня 2016 року необхідно забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб'єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки - зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 1 січня 2013 року).

Проте, у витягу з Державного земельного кадастру запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 17.12.2010 року № 193 відсутній.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відсутність реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель не позбавляє особу права власності (користування) на таку земельну ділянку, а лише впливає на порядок внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, оскільки відсутність записів щодо земельної ділянки у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельній книзі унеможливлює перенесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Однак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013 року, не може позбавляти особу цього права.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності номеру реєстрації структурі, затвердженої наказом Державного Комітету України по Земельнихресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" від 02.07.2003р. N 174, не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для визнання відсутності реєстрації права оренди за ТОВ "АПК "Зачепилівське" за договором оренди землі від 17.12.2010 року № 193, оскільки вказані обставини не впливають на факт укладання та реєстрацію вказаного договору.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення державний реєстратор Лазарєв Ю.О., всупереч приписам закону, не переконався у відсутності зареєстрованого до 01 січня 2013 року права оренди земельної ділянки за позивачем та як наслідок допустив порушення його законних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року по справі №820/785/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернещина" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. по справі №820/785/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК"Зачепилівське" до Державного реєстратора Лазарєва Юрія Олексійовича, Зачепилівського районного управління юстиції у Харківській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернещина", Відділ Держгеокадастру у Зачепилівському районі Харківської області, ОСОБА_2 про скасування рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2016 р.