Рішення

від 29.07.2016 по справі 756/10781/15-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29.07.2016 Справа № 756/10781/15-ц

Унікальний № 756/10781/15-ц

Справа № 2/756/729/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 липня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарі Івченко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ПОЛІМАГНІТ» про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що з 19.10.2011 р. позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача ТОВ "ПОЛІМАГНІТ" на посаді гол. бухгалтера у відповідності до наказу № 85 від 17.10.2011 р.

Як вказує позивач 29.07.2015 р. о 14 год. 00 хв. позивача було повідомлено про звільнення її з роботи на підставі ст. 147 КЗпП України та видано копію відповідного Наказу № 25 від 29.07.2015 р. Вважає наказ таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства через відсутність у ньому посилань на факти допущення нею порушень трудової дисципліни - незбереження печаток, невиконання розпоряджень генерального директора щодо підготовки управлінської та іншої звітності. При видачі наказу їй було запропоновано надати передбачені в ст. 149 КЗПП письмові пояснення до 18 год. 00 хв. 29.07.2015 р. Позивачу було не зрозуміло, які пояснення та щодо обставин вона мала подавати, так як з 18.06. по 03.07.2015 р. перебувала у відпустці. Тому вважає наказ від 29.07.2015 р. незаконним та необґрунтованим, а тому і відмовилась його підписувати. Також позивач вказала, що починаючи з 31.07.2015 р. щоденно по 12.08.2015 р. включно з'являлась до прохідної організації відповідача, але на територію жодного разу допущена не була.

Як вказує позивач, з серпня 2015 р. по липень 2016 р. її було повідомлено про поновлення на роботі та відповідачем частково було виплачено в якості (компенсації) заробітної плати за липень 2015 року - 22.04.2016 р. в сумі 2240 грн.; серпень 2015 року - 22.04.2016 р. в сумі 22400 грн.; вересень 2015 р. - 10.05.2016 р. в сумі 24640 грн.; листопад 2015 р. - 13.06.2016 р. в сумі 20160 грн., але при здійсненні з позивачем розрахунку останній не було виплачено заробітну плату за жовтень 2015 р., тобто за 21 робочий день. У відповідності до довідки відповідача № 49/1/1 від 30.11.2015 р. заробітна плата позивача, отримувана у відповідача за один робочий день складає 1120 грн.

Тому вважає, що їй не виплачено відповідачем заробітну плату в розмірі середнього заробітку за жовтень 2015 р. (за 21 робочий день жовтня) в сумі 1120 грн. х 21 роб. дні = 23520 грн., і підставою стало незаконне звільнення позивача з роботи у відповідача та відсутність інформації та документів про поновлення права позивача.

Про існування Наказу № 25/2 від 28.08.2015 року Позивачу стало відомо після подачі позову про поновлення на роботі в ТОВ «ПОЛІМАГНІТ».

Крім того позивач вважає, що у порушення вимог ст. 47, 116 КзПП України розрахунок із позивачем у день звільнення проведений не був, а був проведений лише 11.08.2015 р., тобто через 9 роб. днів з моменту звільнення, Відповідач має сплатити на користь Позивача за прострочення терміну розрахунку при звільненні: 1120,00 грн. х 9 роб. днів =10080 грн..

Крім цього позивач вважає, що у зв'язку із порушенням права на оплату праці допущеного відповідачем їй було завдана моральна шкода. Моральна шкода виявилася в надмірних душевних стражданнях, пов'язаних з незаконним порушенням трудових прав Позивача, а також з тим, що Відповідач фактично позбавив Позивача засобів до існування та можливості їх отримати, у зв'язку із чим Позивач змушена позичати гроші на харчування та повсякденні потреби, а це принизливо, а тому оцінює в 15000 грн.

Тому на підставі вищевикладеного просить суд стягнути із відповідача заробітну плату в розмірі середнього заробітку за жовтень 2015 р. в сумі 23520 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 30.07.2015 року по 11.08.2015 року за 9 робочих днів в сумі 10080 грн. та моральну шкоду 15000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання так і не з'явився, належним чином був повідомлений.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення, з'ясував наступне.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Судом встановлено, що дійсно позивач з 19.10.2011 р. працювала у відповідача ТОВ "ПОЛІМАГНІТ" на посаді гол. бухгалтера у відповідності до наказу № 85 від 17.10.2011 р.

Як вказує позивач 29.07.2015 р. о 14 год. 00 хв. позивача було повідомлено про звільнення її з роботи на підставі ст. 147 КЗпП України та видано копію відповідного Наказу № 25 від 29.07.2015 р. Вважає наказ таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства через відсутність у ньому посилань на факти допущення нею порушень трудової дисципліни - незбереження печаток, невиконання розпоряджень генерального директора щодо підготовки управлінської та іншої звітності. При видачі наказу їй було запропоновано надати передбачені в ст. 149 КЗПП письмові пояснення до 18 год. 00 хв. 29.07.2015 р. Позивачу було не зрозуміло, які пояснення та щодо обставин вона мала подавати, так як з 18.06. по 03.07.2015 р. перебувала у відпустці.

Згідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 закону України „Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, з серпня 2015 р. по липень 2016 р. її було повідомлено про поновлення на роботі та відповідачем частково було виплачено в якості (компенсації) заробітної плати за липень 2015 року - 22.04.2016 р. в сумі 2240 грн.; серпень 2015 року - 22.04.2016 р. в сумі 22400 грн.; вересень 2015 р. - 10.05.2016 р. в сумі 24640 грн.; листопад 2015 р. - 13.06.2016 р. в сумі 20160 грн., але при здійсненні з позивачем розрахунку останній не було виплачено заробітну плату за жовтень 2015 р., тобто за 21 робочий день. У відповідності до довідки відповідача № 49/1/1 від 30.11.2015 р. заробітна плата позивача, отримувана у відповідача за один робочий день складає 1120 грн.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник бо уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивна вимога позивача про стягнення заробітної платні за жовтень 2015 р. у сумі 23520 грн. знайшла своє підтвердження.

У відповідності до ст. 117 Кодексу законів про працю України відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як з'ясував суд відповідач тільки 11.08.2015 р., тобто через 9 роб. днів з моменту звільнення позивача провів розрахунок, а тому має сплатити на користь позивача за прострочення терміну розрахунку при звільненні: 1120,00 грн. х 9 роб. днів =10080 грн., Таким чином суд вважає, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження .

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як з'ясовано судом, несплатою відповідачем позивачу ОСОБА_1 усіх належних їй при звільненні виплат, позивачу було завдано моральні страждання, був порушений звичний уклад її життя, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у сумі 5000 грн., яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4, ст. 40, 44, 47, ст. 115-117, ст. 233, 237-1 КЗпП України, ст. 10, 60, ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „ПОЛІМАГНІТ" (код 34716215, п/р 26000010034803 в ПАТ «Укрексімбанк», код 3222313) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) заробітну платню за жовтень 2015 р. у сумі 23520 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 30.07.2015 р. по 11.08.2015 р. за 9 робочих днів в сумі 10080 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя К.А. Васалатій