Рішення

від 27.07.2016 по справі 910/11831/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/11831/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 662 грн. 00 коп. Представники:

від Позивача: Шевченко Д.А. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не зявились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 662 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.03.2016 року між Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» (Постачальник) було укладено Договір №271-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору на умовах, передбачених даним Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору Відповідач виконав свої зобов'язання з поставки товару несвоєчасно, поставивши товар лише 14.04.2016 року, що підтверджується видатковою накладною №Рн-0160062. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» пеню на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 2 622 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 11 040 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11831/16, судове засідання призначено на 13.07.2016 року.

12.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2016 року.

13.07.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені та штрафу із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАПРОМІНВЕСТ" та закінчення такого нарахування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 року відкладено розгляд справи на 27.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

21.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/11831/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» є 03170, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗОДЧИХ, будинок 80 А, квартира 72.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/11831/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.03.2016 року між Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» (Постачальник) було укладено Договір №271-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього Договору на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями на умовах поставки СРТ - м. Конотоп відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Розмір кожної партії продукції визначається на підставі відповідної заявки Покупця та фіксується у відповідних Специфікаціях.

Згідно з п.3.2 Договору строки поставки кожної партії продукції складають не більше 10 календарних днів з дати укладання сторонами відповідної специфікації. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.

За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. (п.7.1 Договору)

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року. (п.10.7 Договору)

Специфікацією №1від 15.03.2016 року до Договору №271-16 від 15.03.2016 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 138 000 грн. 00 коп.

Листом №121 від 28.03.2016 року Позивач просив Відповідача повідомити остаточний строк поставки продукції, у відповідь на який Відповідач листом №3232 від 04.04.2016 року повідомив про здійснення поставки у строк до 12.04.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №271-16 від 15.03.2016 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН - 0160062 від 14.04.2016 року на суму 138 000 грн. 00 коп. та оплатив його вартість, що підтверджується платіжним дорученням №1754 від 26.04.2016 року на суму 138 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач виконав свої зобов'язання з поставки товару несвоєчасно, поставивши товар лише 14.04.2016 року, що підтверджується видатковою накладною №Рн-0160062. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» пеню на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 2 622 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 11 040 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №271-16 від 15.03.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №271-16 від 15.03.2016 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН - 0160062 від 14.04.2016 року на суму 138 000 грн. 00 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та оплатив його вартість, що підтверджується платіжним дорученням №1754 від 26.04.2016 року на суму 138 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.3.2 Договору строки поставки кожної партії продукції складають не більше 10 календарних днів з дати укладання сторонами відповідної специфікації. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі.

Специфікацією №1 від 15.03.2016 року до Договору №271-16 від 15.03.2016 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 138 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору №271-16 від 15.03.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» не здійснило поставку товару на суму 138 000 грн. 00 коп. у строк по 25.03.2016 року, здійснивши поставку товару з прострочкою, що підтверджується видатковою накладною №РН - 0160062 від 14.04.2016 року на суму 138 000 грн. 00 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України за загальний період прострочки з 26.03.2016 р. по 14.04.2016 р. у розмірі 2 622 грн. 00 коп. та 8% штрафу у розмірі 11 040 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як встановлено Судом, Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, допущено прострочення виконання Відповідачем негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, розмір пені за прострочку поставки товару не передбачений умовами Договору №271-16 від 15.03.2016 року, а тому до вказаних правовідносин сторін підлягає застосуванню абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 26.03.2016 р. по 10.03.2016 р. у розмірі 2 622 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару та несвоєчасно виконаних робіт (послуг); спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.7.3 Договору №271-16 від 15.03.2016 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 8% штрафу у розмірі 11 040 грн. 00 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» підлягає стягненню пеня у розмірі 2 622 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 11 040 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАПРОМІНВЕСТ» (03170, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗОДЧИХ, будинок 80 А, квартира 72, Ідентифікаційний код юридичної особи 37098874) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (41600, Сумська обл., місто Конотоп, ВУЛИЦЯ РЯБОШАПКА, 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 12602750) пеню у розмірі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 00 коп., штраф у розмірі 11 040 (одинадцять тисяч сорок) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин