Рішення

від 20.07.2016 по справі 911/952/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №911/952/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов»

про стягнення 418 308,67 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Сергієнко І.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов», в якому просить суд стягнути з відповідача за договором №33 від 10.09.2014 р. заборгованість у розмірі - 248 450,50 грн., суму пені у розмірі 145 013,12 та суму штрафу - 24 845,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2016 р. скеровано матеріали позовної заяви № 911/952/16 за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 р. порушено провадження у справі № 911/952/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду в повному обсязі; строк розгляду спору у даній справі продовжено в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на поштових повідомленнях.

Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» було укладено договір поставки № 33, за умовами якого позивач зобов'язався поставити кондитерські вироби партіями згідно замовлення, а відповідач прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються по домовленості сторін і вказуються в специфікації або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно пункту 2.4. замовлення складається згідно специфікацій, які є невід'ємною складовою даного договору. В замовленні відповідач вказує строк поставки: день та час поставки, а також найменування, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці. Замовлення погоджуються на протязі доби з моменту одержання.

Відповідно до пункту 6.1. ціни на товар вказуються в специфікації та накладних на кожну партію товару. Загальна сума договору складає вартість всього товару, поставленого відповідачу позивачем на протязі строку дії даного договору відповідно до накладних.

Згідно пункту 6.5. відповідач має відстрочку платежу за поставлений товар - 60 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 6.8. сторони кожного місяця, наступного за звітним, підписують акт звірки за результатами звітного місяця.

Даний договір, згідно пункту 8.1., вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє на протязі одного року з дати підписання, а щодо грошових зобов'язань - до їх повного виконання.

Згідно пункту 9.1. за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані цим збитки в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 9.2. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно даного договору, винна сторона виплачує понад завдані збитки штрафні санкції, встановлені діючим законодавством і даним договором.

Згідно пункту 9.4. в випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно пункту 9.5. затримання відповідачем оплати товару на строк більше 60 календарних днів від строку, встановленого даним договором вважається відмовою від оплати, за що відповідач зобов'язується додатково до суми богу та пені виплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми богу.

Відповідно до пункту 9.6. в випадку, якщо прострочення оплати товару складає більше 60 календарних днів від строку, установленого цим договором, позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний за письмовою вимогою позивача повернути неоплачений товар за свій рахунок та своїм транспортом, в строк та за адресою, вказаною позивачем, крім того оформити документи, що підтверджують повернення товару. В такому випадку, право власності на даний товар переходить від відповідача до позивача в момент підписання уповноваженими представниками обох сторін накладних на повернення товару.

Згідно пункту 9.9. штрафні санкції, вказані в пунктах 9.4. та 9.5. начисляються позивачем автоматично, при настанні вказаних в даних пунктах порушень з боку відповідача. При цьому, позивач збільшує заборгованість відповідача на суму нарахованих штрафних санкцій, що відображається в щомісячних актах звірки, що підписуються сторонами.

10.09.2014 р. сторонами було підписано протокол розбіжностей, в якому були змінені, доповнені та видалені деякі пункти договору №33, а саме: 2.3., 3.3.1, 3.6., 4.4., 4.8., 5.3.2., 5.4.2., 5.4.3., 6.2.1., 6.4., 6.6., 8.2., 9.5., 9.8., 9.10. Даний протокол вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє на протязі дії договору № 33 від 10.09.2014 р.

03.04.2014 р. між сторонами було укладено договір №16 Л про надання послуг транспортної логістики, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати послуги по перевезенню товару по супермаркетам, а позивач прийняти і оплатити дані послуги на умовах, згідно даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору вартість послуг визначається з розрахунку 11% від вартості відвантаженого відповідачем товару.

Згідно з п. 3.2. оплата послуг здійснюється позивачем на розрахунковий рахунок відповідача протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта надання послуг.

Договір, відповідно до 8.1., вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 33 від 10.09.2014 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на суму 1 262 277,15 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивач зазначає про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» оплати за поставлений товар за договором № 33 від 10.09.2014 р. на загальну суму 723 300,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних на повернення товару на загальну суму 132 164,64 грн.

Також сторонами підписувались угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами № 33 від 10.09.2014 р. та №16 Л від 03.04.2014 р., а саме від 01.11.2014 р, 01.12.2014 р., 27.01.2015 р., 24.03.2015 р., відповідно до яких сума заборгованості за договором № 33 від 10.09.2014 р. була зменшена на 158 362,01 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» допущено порушення зобов'язань за договором № 33 від 10.09.2014 р. щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 248 450,50 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд відзначає, що за приписами ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, вимоги, які можуть бути зараховані за правилами наведеної норми, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» надавались послуги по транспортній логістиці Товариству з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ» відповідно до договору №16 Л від 03.04.2014 р., сторонами проведено залік зустрічних вимог на загальну суму 158 362,01 грн.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 33 від 10.09.2014 р., щодо порядку розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 33 від 10.09.2014 р. щодо оплати поставленого позивачем товару не надав, заперечень щодо отримання такого товару не навів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 33 від 10.09.2014 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача за договором № 33 від 10.09.2014 р. заборгованості у розмірі 248 450,50 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 24 845,05 грн. - штрафу та пені у розмірі 145 013,12 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Приймаючи до уваги, п. 9.5. договору та те, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати поставленої продукції, враховуючи, що відповідачем не доведено суду вжиття всіх можливих заходів для уникнення прострочення виконання зобов'язання та відсутності його вини у порушенні зобов'язальних умов, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у вигляді штрафу 10% у розмірі 24 845,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% відповідно до п.9.5. договору, судом встановлено, що його розрахунки не перевищують розрахунок суду.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що останнім допущено помилку в методиці розрахунку.

Крім того, суд відзначає, пеня, стягнення якої заявлено позивачем, передбачена договором та за своїм змістом є штрафною санкцією за несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме - за односторонню відмову від договору в частині порушення строків оплати товару. При цьому, суд зазначає, що цим договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме сплата коштів за поставлений товар як у вигляді штрафу, так і у вигляді пені.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлено ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цивільний кодекс України відносить штраф, як вид неустойки, до заходів забезпечення виконання зобов'язань.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач фактично двічі притягається до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 145 013,12 грн. не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору при частково задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 33835789), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ» (61066, м. Харків, вул. Ясенева, буд. 6, ідентифікаційний код 31797841) заборгованість у розмірі 248 450,50 (двісті сорок вісім тисяч чотириста п'ятдесят грн. 50 коп.) грн., 24 845,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п'ять грн. 00 коп.) грн. - штрафу та 4 099,43 (чотири тисячі дев'яносто дев'ять грн. 43 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.07.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.