Рішення

від 18.07.2016 по справі 910/10921/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016№910/10921/16

За позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5»

про внесення змін до п. 2.2. договору оренди земельної ділянки від 01.02.2001 р.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Колодяжна А.В. за посвідченням;

від позивача: Візір А.С. за довіреністю № 225-КМГ-1929 від 13.06.2016 р.;

від відповідача: Корсун С.І. за довіреністю № 23 від 29.06.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Київської місцевої прокуратури № 9 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5» (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2001 р., укладеного між Київською міською радою та Комунальним підприємством «Побутсервіс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5», зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 06.04.2001 р. за №69-6-00010, а саме викласти п. 2.2. в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки».

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказував на те, що внаслідок прийняття рішення Київською міською радою "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" № 89/9146 від 28.02.2013 р. існують підстави для внесення змін до Договору оренди земельної ділянки в частині встановлення розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2016 р. було порушено провадження у справі № 910/10921/16, її розгляд призначено на 11.07.2016 р.

30.06.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.07.2016 р.

В судовому засіданні 18.07.2016 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2016 р. зазначив, що не заперечує проти приведення Договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 18.07.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2001р. між позивачем (орендодавець) та Комунальним підприємством «Побутсервіс» (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 06.04.2001р. за № 69-6-00010 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п.1 вищевказаного Договору орендодавець, на підставі рішення Київради від 29.06.2000 р. за № 208/929, передає, а орендар приймає у оренду на 49 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Каблукова, 23-а у Жовтневому районі м. Києва, розміром 0,3287 га для експлуатації та обслуговування виробничо-складської бази у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього Договору.

В силу п. 2.1. Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

Як передбачено п. 2.2. Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі двох відсотків від її нормативної грошової оцінки.

За умовами п. 2.3. Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього Договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 29.12.2000 р. за № 419 на час укладання цього Договору грошова оцінка земельної ділянки становить 1 159 185, 64 грн. (п. 3 Договору).

Пунктом 5 Договору передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший податковий орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 27.06.2007 р. № 88-ПР, згідно з рішенням Київради від 12.02.2004 р. № 36/1246 «Про приватизацію комунального майна» шляхом викупу ТОВ «Побусервіс-5» приватизовано цілісний майновий комплекс КП «Побутсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5» визнано правонаступником Комунального підприємства «Побутсервіс».

28.02.2013 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

Пунктом 1 вказаного рішення Київська міська рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з п. 2 Рішення орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, доручено забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, п. 4 означеного Рішення передбачено, що органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.

Додатком до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. визначено перелік договорів, в які мають бути внесені зміни, зокрема у спірний Договір.

Вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 р. у газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

Необхідність приведення умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також ухилення відповідача від внесення змін до спірного договору оренди землі стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, статтею 288 якого (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 288.5.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішення №89/9146) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Київська міська рада прийняла рішення № 89/9146 від 28.02.2013 р., згідно з яким міська рада до моменту прийняття нею рішення про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вказаними приписами законодавства передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Судом встановлено, що за умовами п. 2.3. Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього Договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Пунктом 5 Договору передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший податковий орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд та від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012.

Отже, нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених законом. При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі за рішенням суду , а не автоматично в односторонньому порядку орендодавцем. З ухваленого органом місцевого самоврядування рішення від 28.02.2013 №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" вбачається лише волевиявлення Київської міської ради, проте останнє не змінює прав і обов'язків сторін Договору.

Таким чином, внесення змін щодо розміру орендної плати у договір оренди земельної ділянки, у зв'язку з законодавчою зміною граничного розміру орендної плати відповідає, як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19. вищевказаної Постанови, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі". Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а також те, що рішення Київської міської ради від 28.02.2013р. №89/9146 є чинним та підлягає виконанню, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі № 28/5005/640/2012 від 20.11.2012 р., постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2016 р. у справі № 910/6828/15-г.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 01.02.2001 р., укладеного між Київською міською радою (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) та Комунальним підприємством «Побутсервіс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5», (02090, місто Київ, вулиця Азербайджанська, будинок 25; код ЄДРПОУ 33345832) зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 06.04.2001 р. за № 69-6-00010, а саме викласти п. 2.2. в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5», (02090, місто Київ, вулиця Азербайджанська, будинок 25; код ЄДРПОУ 33345832) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 25.07.2016

Суддя М.Є. Літвінова