Рішення

від 20.07.2016 по справі 910/8048/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/8048/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт»

про розірвання договору та стягнення 216 845,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача: Білик Д.А.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт», в якому просить суд розірвати договір № 14/11-2014 на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 14.11.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт», а також стягнути з відповідача 205 900,00 грн. передоплати за договором № 14/11-2014 від 14.11.2014 р., та пені за порушення термінів виконання робіт згідно вищевказаного договору у розмірі 10 945,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.

Розгляд даної справи, призначений на 30.05.2016 р., не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 р. розгляд даної справи призначено у судовому засіданні на 15.06.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. строк розгляду спору у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позов, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» заперечило проти заявлених позивачем вимог та зазначило, що затримка в поставці обладнання була пов'язана з пожежею на підприємстві відповідача, при цьому відповідач зазначає, що обладнання, передбачене спірним договором було поставлене позивачу, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 02.09.2015 р. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» зазначає, про необґрунтованість нарахування позивачем пені та повідомляє, що сума невиконаного відповідачем зобов'язання складає 56 090,00 грн.

19.07.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриз» подало заперечення на відзив відповідача, в якому останнє зазначило, що позивач не отримував обладнання за накладною №РН-0000001 від 02.09.2015 р., також позивач зазначив, що вищевказана накладна не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки у накладній №РН-0000001 від 02.09.2015 р. відсутні відомості про посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, що підписала дану накладну, а тому накладна №РН-0000001 від 02.09.2015 р. не є належним доказом виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано письмового договору, довіреності або будь-кого іншого документу на підтвердження повноважень невстановленої особи, підпис якої міститься на накладній №РН-0000001 від 02.09.2015 р. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриз» відзначає, що у зв'язку із виконанням ним своїх грошових зобов'язань в строки, передбачені договором, нарахування пені за заявлений ним період є обґрунтованим. Щодо посилань відповідача на невиконанням ним зобов'язань у зв'язку із обставинами, які не залежили від нього, позивач зазначає, що відповідно до договору, зазначені обставини не є форс-мажорними, у зв'язку із відсутністю офіційного документу від Торгово-промислової палати України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та заперечив факт отримання уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» товару за накладною №РН-0000001 від 02.09.2015 р.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» укладено договір на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи №14/11-2014, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити поставку, монтаж та пусконалагоджувальні роботи відповідачу ліфта електричного мало вантажного вантажопідйомністю 250 кг на дві зупинки та висотою підйому 4,2 м в кількості одного комплекту, провести монтажні і пусконалагоджувальні роботи за ціною визначеною цим договором, а позивач зобов'язався прийняти обладнання і роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.2.1. загальна вартість договору складає 218 900,00 грн.

Згідно з п. 2.2. договору оплата вартості здійснюється позивачем в гривнях шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок відповідача частинами, вказаними в п.2.3. даного договору.

Відповідно до п.3.2. договору поставка обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які зазначені в договорі, здійснюються у терміни: виробництво обладнання протягом 6 тижнів; монтажні роботи протягом 3 тижнів; пусконалагоджувальні роботи протягом 2 тижнів.

Згідно з п. 3.4. договору відповідач повинен передати з обладнанням такі документи: видаткову накладну; податкову накладну на обладнання; технічний паспорт на обладнання, сертифікат якості.

Відповідно до п. 6.1. договору за порушення термінів виконання робіт згідно договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт, за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості договору.

Договір, відповідно до п. 10.6., набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

На виконання договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. сторони підписали Додаток №1, Додаток №2 та Додаток №3, в яких сторони визначили основні вимоги до обладнання, перелік підготовчих робіт та перелік робіт по ліфтам та будівельній частині на об'єкті.

14.11.2014 р. сторони підписали гарантійний лист, згідно якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу за договором № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. вантажний ліфт.

Гарантійним листом №25/05 від 25.05.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» повідомило про завершення виробництва вантажного ліфта 21.05.2015 р., однак через пожежу на складі підприємства все майно відповідача, в тому числі і ліфтове обладнання для Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» згоріло. При цьому відповідач зобов'язався виконати замовлення по договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. до 01.07.2015 р.

Гарантійним листом №31/08 від 31.08.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» гарантувало після здійснення передоплати позивачем за монтажні роботи, в сумі 25 000,00 грн. протягом 14 календарних днів поставку повного комплекту устаткування, необхідного для виконання робіт з монтажу та пуско-налагодження, придбаного позивачем ліфтового обладнання.

На підставі гарантійного листа №31/08 від 31.08.2015 р. та договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. позивач 09.09.2015 р. здійснив передоплату монтажних робіт в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №732 від 09.09.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 14/11-2014 від 14.11.2014р. позивачем сплачено на рахунок відповідача 205 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. щодо поставки обладнання та виконання робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 205 900,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач вказує про істотне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» умов договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р., що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р., суд дійшов висновку, що останній містить ознаки договору поставки та договору підряду.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Щодо посилань відповідача про виконання обов'язку щодо поставки обладнання передбаченого спірним договором, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 02.09.2015 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, видаткова накладна №РН-0000001 від 02.09.2015 р. не містить відомостей щодо посади, прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар.

При цьому, відповідачем не надано суду документально підтверджених відомостей щодо наявності у особи, якою підписана накладна, повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз».

За таких обставин, враховуючи також і заперечення позивача щодо отримання ним товару від відповідача за видатковою накладною №РН-0000001 від 02.09.2015 р., суд не приймає як належні та допустимі докази на підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» обладнання за видатковою накладною №РН-0000001 від 02.09.2015 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Бриз».

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р., а також приписи ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 205 900,00 грн. визнаються обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 10 945,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 10 945,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені судом встановлено, що заявлена до стягнення сума не перевищує розрахунок суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки обладнання та виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт за договором № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. фактично є істотним порушенням його умов у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, оскілки позбавляє позивача того, на що останній розраховував, укладаючи вказаний договір, а саме: одержання обладнання, виконання відповідачем монтажу та пусконалагоджувальних робіт.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Тож, оскільки відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору № 14/11-2014 від 14.11.2014 р. та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині розірвання вказаного договору.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судових збір при відмові у позові покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд.3, офіс 174, код ЄДРПОУ 38004609), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд.8 А, код ЄДРПОУ 13716409) суму попередньої оплати у розмірі 205 900,00 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) грн., пеню в розмірі 10 945,00 (десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять грн. 00 коп.) грн. та 4 630,68 (чотири тисячі шістсот тридцять грн. 68 коп.) грн. - судового збору.

3. Розірвати договір № 14/11-2014 на поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 14.11.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд.8 А, код ЄДРПОУ 13716409) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стілайн Ліфт» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд.3, офіс 174, код ЄДРПОУ 38004609).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.07.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.